Сергій Губерначук. Веселі та жартівливі пісні

Через океани 
з рифів і лагун 
їду по банани, 
каву та тютюн. 

Там, де гори й ріки, 
сам не знаю де,
райська Коста-Ріка 
українця жде.

На всесвітній карнавал!
Прямо з корабля – на бал!

Приспів:  

           Коста-Ріка, Коста-Ріка –
           справжній рай для чоловіка!
           Полум’яні сеньйорити 
           і блакитні кораблі.
    
           Коста-Ріка, Коста-Ріка –
           відшукаю бухту дику.
           Вічне сонце, вічне літо,
           як кохання на землі!

Огорнулась пристань 
в сонця обідок.
Пальма золотиста 
тягне в холодок

Залишу́сь до ранку
зовсім без монет.
Там костеріканки
й стукіт кастаньєт!

Я до вас на карнавал!
Прямо з корабля – на бал!

Приспів.

              Сяй!

А тепер от крапка й край!
Місяць повно час тримає.
Довго-довго дня немає.
Пі́тьма й розпач: сонцю, сяй!

Це самотність – і нехай!
Осінь за́вжди мало гріла. 
На кленове листя пріле
сніг улігся: сніже, сяй!

Вийди, серцю, сліз не край!
Бо без тебе попри вдачу
зір утрачу – й не побачу
щиру зраду: серцю, сяй!

Отже, любко, час не гай!
Бо без серця, снігу й сонця
геть затьмарено промовця!
Сяй коханням – іншим сяй!

            Сільська, весняна і весільна

Приспів:  

            Ой, тільки б не випав сніг літом,
            ой, тільки б дощі – не зимою,
            о, скільки пшениці б і жита, 
            о, скільки б тобі та й зі мною!

Ой, радуйся, радуйся, мила,
ой, краще не плач і не бідкай!
Земля нас росою умила –
раніш просинайся, мов квітка…

Як чайка летить над водою,
так дні стрімголові і ночі,.. –
я завжди з тобою одною
і тільки для тебе буть хочу.

Ми в праці себе загартуєм,
а в ліжку відпустимо сили,
у снах і обіймах забудем,
як відрами горе носили.

Ще зранку нас дощик сполоще –
ми дах зведемо свій уранці,
аби були дітки хороші, 
а гроші... – у банку чи в банці!

Приспів.

      Тропічна полька

Наш поцілунок сонцем став
і вітром став, і перестав.
Тоді тебе я знову взяв
і коло тебе танцював.

Тропічна полька – то не сміх.
Тропічна полька – то не гріх.
Потанцював – і далі в путь,
і діти, як гриби, ростуть.

Приспів:  

                Тропічна полька.
                Тропічна полька.
                Тропічна полька – 
                                    до пори!
                Тропічна полька.
                Тропічна полька.
                Тропічна полька – 
                              раз-два-три!

Ось баобаб. Ось евкаліпт.
Ось слон. Он море й риба-кит.
Усі б хотіли буть людьми.
Усі танцюють так, як ми!

Приспів.

Тропічну польку танцював,
з вустами цими розмовляв,
просив-молив, про все забув,
бо танець наш гарячим був!

Приспів.

        Авантюристка

Живу в палаці сонячному я,
дрімаю і гойдаюся на троні,
а на плечі приручена змія
зірки рахує на моїй короні.

Томлива музика всю ніч звучить.
Плазуючи, придворна танцюристка
до ніг моїх потрапила на мить 
і шепче вірно: "Ти – авантюристка!"

Приспів:  

         Авантюристка, я авантюристка!
         Я взяла владу зі зміїним військом!
         Я трон посіла і світ зламала,
         на кінчик жала твоє серце нанизала.

Я дуже часто змінюю вбрання,
купую свідків, друзів і коханців.
А королів, яких приймаю я,
за браму викидаю вранці!

Приспів. 

Колись ти був володарем моїм,
та згодом сам найнявся в охорону:
в моїх обіймах голову згубив
і разом з нею загубив корону.

Приспів. 

              Там, де ти 

Ні! Ти скорись мені – такий мій наказ!
Ні, наяву чи в сні – любов не для нас!
Хай ти надієшся – а я не стерплю
злість і поблажливість твою.

Приспів:  

     Там, де ти – море сліз,
     а я сміюся і танцюю скрізь,
     а я радію, що від мене знов
     пішла любов..,
                             така любов.

Тінь під вікном стоїть, а що́ – у руці?
Знову у шибку стукають камінці.
О, ні, я не вийду, піду в інший бік,
зникну на день, на рік – наві́к.

Приспів.

Жаль, що ніяк не розмине́мося ми.
Вирвусь від тебе, наче з клітки-тюрми.
А на честь того́ дня, коли ти згас і померк,
друзям влаштую феєрверк!

Приспів.

Пісенька про прийми

А ти ж мною шила,
шила-вишивала
мережані рушники,
лєнти й покривала.

Потім з світу зжи́ла,
жила-виживала.
Дала в руки клумаки
і скибочку сала.

Я пішов по світу
темними путями.
Поки свитку обідрав –
повернувсь до тями.

І мамка сміються,
і татко регочуть:
"Тілько, синку, піввідра
йти у прийми хочуть!"

Давай-давай 

Я тобі натякав,
що любові немає.
А ти не така –
ти чекаєш трамваю.

А трамваю нема,
він пішов ще учора.
То ти хочеш сама,
щоб любов я прискорив.

Приспів:  

    Давай. Я люблю тебе бісити, 
                                 ну, давай!
    Давай! Якщо можеш це простити, – 
                                 загравай!

    Віддавай вуста лукаві –
                                 не ховай.
    Почекає, почекає
    твій трамвай.

Ти помстилась мені
поцілунком гарячим.
Я тобі відповім
більш пекучим і вдячним.

А ти не така –
ти чекаєш трамваю.
Я ж лише налякав,
що тебе не кохаю.

Приспів.

             Мазохіст
 
Як злоді́йка в своєму законі
ти сидиш на моїм підвіконні,
перекинувши ніжку за ніжку.
Я – чекаю прикутий до ліжка.

Як досмалиш нічну сиґарету –
поцілуєш, немов по секрету,
враз постанеш, красива та чиста,
і задушиш свого мазохіста.

Приспів:  

        Мазохіст мав солодкий біль –
        мазохіст, – мов на рану сіль.
        Мазохіст ніч тобі віддав.
        Мазохіст так страждав!

        Мазохіст не любив себе.
        Мазохіст переграв тебе.
        Мазохіст мав до волі хист:
        анархіст – мазохіст.

Не втекти від своєї напасті.
Лише встигну промовити: "Здрастуй!" –
мене вдарить любов батогами!
й біль притисне руками й ногами!

Приспів.

Солов’єм ллється навіть валторна,
якщо їй перетиснуто горло.
Я прощу тебе, садо-кобіто,
бо зазнав гірших утисків з світу!

Приспів.

          Цілком таємно 

Була таємниця у Льолі і Гриця
та стала відома для Джері і Тома.
І вже через тиждень у Зіни і Наді 
з’явилися дивні жучки у помаді.

Жили таємниці: одна – у копиці,
одна – в гарбузи́нні, одна – в жабуринні,
а друга – у торбі, а третя – у стрісі
і всі призначались для тьоті Орисі.

Приспів:  

    Цілком таємно ставлять гриф
    на справах тих і справах цих.

Була таємниця у Льоліка й Гриця
та стала відома для хитрого гнома.
І вже за годину у Ніни та Наді
з’явилися дивні сліди на помаді.

Приспів. 

Жили таємниці в забутій темниці…

Тисяча ночей

Поруч мене ти,
але вже час піти.
Зараз буде сонце тут.
Присвяти мені
ночі, а не дні –
і звільни від зайвих пут.

Поруч тебе я,
нічна любов твоя,
що розбудить і приспить.
У твоїх руках
пташку душить страх,
з рук твоїх любов летить.

Передприспів: 

             Зникни, хоч на день
             з натомлених очей –
             дам я тисячу ночей.

Приспів:  

            Хай тисяча ночей
            швидко протече,
            наша тисяча ночей.
         
            Ще декілька годин –
            і вже ти один
            після тисячі ночей.

Більше сил нема –
то ж не проси дарма.
Краще маску сам зніми.
Гострі пазурі́
є в кожній чесній грі –
і у мене є вони.

Передприспів та приспів.

Речитатив:   

        – Скажи, скажи, скажи!
        Хіба ти не стомився
        так безжально гратися зі мною…
                            ще?

        – Скажу, скажу, скажу…
           О ні, я не стомився
           так безжально гратися з тобою…
                            ще!!!

Передприспів та приспів.

    Мадаґаскар 

Ти вже сіла в Боїнґ. 
Я – на корабель.
В пошуках обоє 
чарівних земель.

Не моя ти пара, 
й я тобі ніхто.
Про Мадаґаскар нам 
розповів Кусто.

Приспів: 

         Мадаґаскар. Мадаґаскар. Мадаґаскар.
         Не морем плив, а з неба впав дощем із хмар!
         Одні птахи до раю легко знайдуть путь,
         а інші – десь на півдорозі пропадуть!

В океані синім 
безліч островів,
косяки дельфінів 
і русалок спів!

Прямо наді мною, 
нібито Ікар,
твій сідає Боїнґ 
на Мадаґаскар.

Приспів.

Антананарі́ву – 
місто острівне!..
Ти така красива – 
полюби мене!

Антананаріву! Антананаріву!! 
Антананаріву!!!
прокатав – проплив 
і, мов пляшку пива, 
випив і розбив!

Приспів.

Рай

А без любові нікуди,
нікуди-нікуди не йди.
А без любові не буде
дороги-дороги сюди.

Приспів:  

       Рай. Рай! 
       Рай Кохання.
       Рай. Рай! 
       А не просте існування.

Тепер без мене нікуди,
нікуди-нікуди не йди.
Тепер без мене не буде
рятунку-рятунку тобі!

Приспів.

Ти перевір на долоні,
йде лінія звідки й куди.
Цілуй мої сльо*-зи червоні.
Нікуди-нікуди не йди!

Приспів.

--------------------

* схлип

А красива дівчинка була

Щосуботи й щонеділі
по хрещатинській алеї
вишивають на дозвіллі
файні довгоногі феї.

Тут поси́дять, там посто́ять,
десь покурять після пива.
Десь мої бажання сповнить
дивна дівчинка красива.

Приспів:  

        Вийду на алею в пізній час.
        Ось красива дівчинка якраз.
        Ось красива дівчинка – якраз!
        Демонструє профіль і анфас.

       Зранку сам собі скажу зі зла:
       "А красива дівчинка була!
        А красива дівчинка! Була!
        Та й навколо пальця обвела!"

На далекому масиві
хтось вигулює бульдоґа.
"Здрастуй, дівчинко красива!
В тебе очі, як у Бога…"

А вона сказала: "Знаю
твої очі аморальні.
Завтра я тебе чекаю
на алеї, на центральній."

Приспів.

Космічна лічилка

Знову залишаю
мій маленький острів.
Знову вирушаю
у космічний простір.
Корабель – на старті.
Двигуни – в роботі.
Капітан – на варті.
Всі пілоти – в поті!

        Десять, дев’ять, вісім, сім.
        Пильнувати треба всім.
        Сім, шість, п’ять, чотири, три –
        як лічилку повтори.
        Три вже два, а два – один.
        Нуль годин і нуль хвилин.
        Крізь вогонь і землетрус
        нам планета каже: Пуск! 
        Пуск!!!

Нерви відпустили.
Йде політ нормально.
Протестує тіло.
А душа – астральна.
Вже з-під влади світу
нам пора нато́мість 
вийти на орбіту
через невагомість.

        10, 9, 8, 7.
        Слідкувати треба всім.
        7, 6, 5, 4, 3.
        Низ на нас повзе згори.
        Три вже два, а два – один.
        Йде годинник без годин.
        Де твоє – а де моє.
        Невагомість настає.

Кожен з астронавтів – 
трішечки психолог,
чи то бортмеханік,
чи мікробіолог.
В кості не зіграєш,
в карти теж не зможеш.
Всього, що і маєш –
досліди проводиш!

        10, 9, 8, 7.
        День чи ніч, а спати – всім.
        7, 6, 5, 4, 3.
        Не кусають комарі.
        Три по два, а я – один.
        Земле, я – твій вірний син!
        Знов на вахті, знов не сплю!
        Не скажу, кого люблю!

Досліди проводжу,
найскладніші в світі:
скільки жити зможуть
бджілки на орбіті.
Можуть чи не зможуть,
але річ не в тому!
Сам, на бджілку схожий,
вже лечу додому!

        10, 9, 8, 7.
        Дома бочку меду з’їм!
        Ще й 6, 5, 4, 3.
        Ти мені борщу звари!
        Нам за два йде рік один,
        рік один без половин!
        А Сергій – це я!
        Здрастуй, матінко! Земля!
                Земля-а-а!!!

           Якби то поїзд

Це було давно, і вже неправда.
Київ був маленьким, як село.
Ми раділи першим космонавтам.
Наше місто пахло і цвіло.

Біля цирку я тебе чекала.
Через півгодини ти з’явивсь.
І тоді я зопалу сказала:
– А якби то поїзд? – ти б спізнивсь!

Приспів:  

        Якби то поїзд…
        Якби ж то поїзд, –
        давно вже б змило
        мій біль дощем.

        А я – не поїзд!
        А я ж не поїзд,
        бо й досі, милий,
        чекаю ще.

Я бувала часто на вокзалі,
щоб зустріти з поїзда тебе.
Чатувала в пасажирській залі,
там, де тісно так, і хтось хропе.

За́вжди десь затримувався потяг.
Завжди ти запізнювавсь і клявсь,
що працюєш на дурній роботі,
що годинник знову поламавсь.

Приспів.

Як нам наші долі пов’язати
крізь негоди, сльози та літа?
"Поїзд їде довго!" – так сказав ти
про любов – і сів у свій літак!

Приспів:  

         Якби то поїзд –
         а то вже Боїнґ!
         Давно вже змило
         мій біль дощем.

          Злітає Боїнґ.
         То ж Бог з тобою!
         Чого ж я, милий,
         чекаю ще?..

    Принцеса цирку

Ти знов приніс до цирку
сто сонячних троянд.
Ти знав ту юну зірку
чий трюк, мов діамант.

Знов золоті була́ви
ввись кинуті вночі
під куполом яскравим
на срібному м’ячі.

Приспів:  

             Юна принцеса цирку –
             знову на висоті!
             Грає шалену зірку,
             вірну своїй меті!

             Юна принцеса цирку –
             зірка, та не твоя!
             Ґаяти час не гірко! –
             вже королева я!

Мчать у руках булави,
мов вистріли комет.
Цирк весь у сяйві слави.
Я страх розбила вщент!

Я дні свої жонґлюю,
мов м’яч понад м’ячем.
І вже, кого люблю я –
той зветься глядачем.

Приспів.

Що королеві треба,
крім вигуків "на біс!"?
Знай: виступ мій – для тебе,
бо ти давно мій принц!

Приспів.

      На зоряній естраді 

Коли стою на зоряній естраді,
то все одно, що в небесах лечу.
І бачу світ, що в сонячнім параді
збирає всі вогні – в одну свічу.

Не поспішай! О, музико в оркестрі,
палка, як гнів, холодна, як неон,
спіймати світ, що мчить на всіх колесах
за піснею – у зоряний полон!

Приспів:  

        На зоряній естраді 
        я обіймаю цілий світ!
         На зоряній естраді 
        колись і я зали́шу слід.

        На зоряній естраді 
        життя споко́ю не дає!
        На зоряній естраді 
        кохання піснею стає!

Співаю вам, а сам іду в тумані
по ледь помітній мовчазній землі.
А навздогін, на зоряній естраді,
нові пісні з’являються в імлі.

Приспів.

Здійми свічу, щоб скруту перебути!
Нехай помножать радістю серця
пісні, з якими можна ввись майнути
і небо осягнути до кінця!

Приспів.