Публікації за тегом: Гумор

"У вівторок братик Юра
Плакав біля Нати:
Чи «фігура», чи «фегура»
Не знав, як писати.
Заспокоїв тато Юру
Й надоумив плаксу:
— Як про мамину фе... гуру,
То постав ще й кляксу."

(Леонід Куліш-Зіньків)

 

"Колоскова колискова", "Корова спекла коровай", "Примостився міст до міста", "Загадка про того, хто ходить пішки", "Все, що звечора наснилося", "Рецепт дитячої книжки", "Павучок", "Тарган-хуліган", "Шкідники у нашім домі", "Ми сьогодні - снігопади" - дитячі вірші Григорія Фальковича зі збірки "Корова спекла коровай".

Оповідання "Угода" - то є уривок з повісті-казки українського письменника Володимира Рутківського «Гості на мітлі», в якій поряд із сучасними школярами діють персонажі із народних казок, вчить чесності, справедливості, бережливому ставленню до природи.

Віршики Оксани Кротюк: "Різдвяні гостинці", "Як", "Бегемотик", "Ігри", "Зебра", "Упертий цапок", "Гусеня", "Мавпенятко", "Єноти", "Жукова сімейка", "Хитрий вереда".  

"Пройшов дощ, пісок вологий, то дівчатка пекли торти: один з ромашками, другий з нагідка́ми, третій, найкращий, з трояндовими пелюстками. Івась допомагав, квіточки збирав. Коли раптом, мов шуря-буря, не знати звідки з’явився змій. Був він трошки дурний, але ж зовні того не видно. "Ану, хто буде зі мною битися?" — заревів він. Діти розбіглися, як миші. Тільки Івась лишився, бо дуже злякався. Так злякався, що його ніжки мов приросли до землі..." (Зірка Мензатюк)

Вірші Анатолія Качана зі збірки "За нашим садом грає море", що зачаровують своєю образністю, ліризмом та мелодійністю: "Гойдалка біля Дунаю", "Рідні береги", "Після бурі", "Білі ночі в Одесі", "Райські дні", "До синього моря", "Дорога на Південь", "Туманний ранок", "Морський Туман", "Козак з казоК", "Козацький степ", "Мобільна розмова", "Сад над морем".

 

"Не вміє...", "Не витерпів", "Важке питання", "Коли помилок менше", "Все я та я", "Намалював коня", "Навчив...", "Розв’язав задачу", "Не найгірший", "На уроці географії", "Владик пише твір", "Написав...", "Що вилупиться", "Відповів...", "Подовшала історія", "Скільки пирогів", "Робив зауваження", "На уроці фізкультури", "Не обов’язково", "Хитрий хлопчик", "Загальний зошит", "Виправдався", "Хитрий Івась", "Мій тато" - такі веселі усмішки про школу представлені у цій ілюстрованій книжечці для дітей. 

"Двоє друзів тихо йшли полем попід гаєм.
Раптом дивляться: ведмідь з яру вибігає.
Перший вигукнув: "Біда! Буде нам рахуба!" –
Кинув друга і пришком вискочив на дуба..." (Павло Глазовий)

"Де сонечко ховається", "Не обривав", "Зрозуміло", "Є в нашої квочки", "Грицькова дуда", "Жменька маленька", "Щире побажання", "А самі прибили", "Наша баба снігова" - вірші Василя Шаройка, що увійшли до збірки "Де сонечко ховається".

Дитячі вірші Анатолія Качана, що увійшли до збірки "Світанок року":  

Веселинки, 
"Весняна пісня", 

"Випадок у магазині", 
"Гість зими", 
"Два плюс два", 
 загадки, "Зелений острів", 

"Землемір", 
"Крилате насіння", "Крихта хліба",
"Листи із саду", 
"На городі", "Новорічна пригода", 
"Перепілчине поле", "Полустанок", 
"Польова дорога", 

"Проростай, зерно", 
"Світанок року", "Сині дні", 
"Сійся, родися", "Скоро до школи", 
"Сліпий дощ", "Соняшники", 

"Стара осика", 
"Теплий край ", 
"Цвіт яблуні", 
"Чайки над полями", "Чекання", 
"Щедре сонце".

 

До книжки сучасного українського поета Анатолія Качана "Прощання з літом" увійшли вірші про багатство рідної природи, загадки, смішинки і скоромовки для кмітливих діток:

"Автовокзал", 
"Берегові вогні", "Біле поле", 
"В далекі мандри", "Вересневі дні", 
 веселинки, "Весняна пісня", 

"Веснянка", "Випадок у гастрономі", 

"Вітрила", "Ворота вирію", 
"Гість зими", "Горнятка-двійнятка", 
"Грамофончики", 
"Два плюс два", "Дві качки", 
"Дерево над морем", 

"Дівчинка і море", 
"До прильоту ластівок", 

"Дорога через ліс", 
"Дощові хмари", 
"Забіліли сніги",  загадки, 
"Зелена школа", "Зелений острів", 
"Зелений промінь", "Землемір", 
"Зима будує літо", "Зимовий сад", 

"Зимові квіти", 
"Квіти степу", "Клює", 

"Корабельні сосни", 
"Крилате насіння", "Крихта хліба", 
"Кукурузник", "Куличок", 

"Кури насміхаються", 
"Ластівки", "Летючий корабель", "Листи із саду", 
"Маяк-ревун", "Місяць трав", "Морозко", 
"На городі", "Налився колос", "Нельотна погода", "Новорічна пригода", 
"Обхідник колії", "Ожеледиця", "Осінні поля", 
"Павучок-рибачок", "Перші кроки", "Пісні лісу", "Пісня хвилі", 
"Повернення космонавтів", "Полустанок", "Польова дорога", 

"Пора медозбору", "Портальний кран", "Приморська осінь", 

"Причал", "Проростай, зерно", "Прощання з літом", 
"Рибальська казка", "Рибальське щастя", "Рухомі краєвиди", 
"Світанок року", "Свято абрикос", "Сині дні", "Сліпий дощ", 
"Солодкий сніг", "Соняшники", "Співучий лід", "Стара осика", 

"Сто кульбабенят", 
"Телеграма", "Теплий край", "Тихше, жаби", "Траляляй", 
"Флюгер полів", 
"Херсонські кавуни", 
"Цвіте шипшина", "Цвітуть сади", 
"Чайки над полями", "Чайки", 
"Шторм", 
"Ще зими не видно", "Ще море тепле", "Щедре сонце". 

Анатолій Леонтійович Качан - відомий український дитячий поет, громадський та культурний діяч. Він - автор 17 книжок для дітей. У цьому розділі читайте поезії зі збірок віршів Анатолія Качана: "Листи з осіннього саду", "Прощання з літом", "Світання року", "За нашим садом грає море", "Гуляє парус на Лимані". 

У цій книжці вперше зібрані під одною обкладинкою вірші для дітей відомого поета Івана Андрусяка. Чимало з них давно полюбилися маленьким читачам із публікацій у дитячих часописах, альманахах та антологіях. У цих віршах багато сміху, жартів, пустощів і кумедних пригод, однак завжди переважає «м’яке і пухнасте» — любов і доброта... До цієї добірочки увійшли вірші: "Знання", "Накрився", "Додому", "Вечірній чай", "Зорі й місяць", "Колискова", "Сміхота", "Сумлінна учениця", "От!", "Пригода", "Аліса і комар", "Ослик і ослінчик", "Хто хороший", "Кольорові приколи", "Чакалка", "Родина бабаїв", "На зуб", "Хвостики", "Перші кроки", "Мухомори", "У лузі", "Півгорошини", "Три плачі", "Собаче листування", "Не кусається", "Справжня свиня", "Вередливі хмари", "Щокасте дитинча", "Несправжнє село", "Уроки мови", "Страшна казка", "Майдан і майданчики", "Розмова", "Буль і Ням", "Про користь читання", "Учнів не їдять", "Скоромовка", "Котяча справа".

"—    Ку-ку-рі-ку!
Таким веселим викриком зустрічає свого вчителя й друга циркового артиста-коміка Едуарда Середу його учень і товариш по роботі Петька.
Петька, почувши голос Едуарда Йосиповича, б'є крильми, кукурікає і біжить-летить до свого хазяїна-учителя.
Хазяїн ласкаво вітається з Петькою:
—    Здрастуй, Петю!
—    Ко-ко-ко-ко! — сокотить Петька і дивиться артистові в руки, бо Петя знає, що йому зараз дадуть чогось смачного: крихти з булки, грудочку цукру або жменьку добірної пшениці..." (Остап Вишня)

"—    А я  ось  і  прийшов!
—    Драстуйте!
—    Драстуй, Васько! Сам прийшов?
—    Сам!
—    І не побоявся?
—    А чого мені боятися?
—    А вовки ж у кукурудзі єсть! Хіба ти не чув?
—    А я вовків не боюсь! Я читав у книжці, що вовки бояться людини і тоді тільки можуть напасти, як голодні. А голодні вони тільки взимку! А тепер літо!.." (Остап Вишня)

"Петрик жив із своїми батьками на околиці великого міста. Петриків батько працював ковалем на машинобудівному заводі, а жили вони всі — Петрик, тато, мама і сестричка Леся — в чотириповерховому кам'яному домі. Петрику вже йшов восьмий рік, і він ходив у перший клас, а сестричці Лесі минуло тільки п'ять років. Перед будинком, де жили Петрик і Леся, ріс великий каштан. Щовесни каштан розцвітав ніжно-рожевими квітами, і тоді він був схожий на ялинку, яку Петрик і Леся бачили на Новий рік..." (Остап Вишня)

"Славко і Людочка жили поруч: отут була Славкової мами хата, а як трохи далі пройти — жила Людочка з своєю мамою. А за хатою Славкової мами був великий сад. В тому садку росли яблуні, груші, сливи, малина, смородина і навіть абрикоси. Завідував тим садком старенький дідусь-садівник, який дуже любив і Славка і Людочку і дозволяв їм гуляти в саду. Вони були діти слухняні і не псували ні дерев, ні кущів, ні квітів. От настала весна. Зацвіли вишні, сливи, яблуні. Побігли Славко і Людочка до саду. Ой, як же хороше в садку навесні! Усе цвіте, пташки співають, бджілки гудуть, мед носять, сонечко припікає. Славко  і  Людочка  побігли  в  малинник. Прибігають до одного куща, а звідти якась сіренька пташка тільки — пурх! — і полетіла..." (Остап Вишня)

"Розчудеснi мiсця на рiчцi, на Пiвнiчнiм Дiнцi…
Вам нiколи там не доводилося бувати?
Коли не доводилося, - обов'язково побувайте.
Ви з Харкова робочим поїздом доїдете до Змiєва.
Змiїв - мальовничий городок, тепер районний центр Харкiвської областi, - вiн розлiгся якраз на Пiвнiчному Дiнцi.
У Змiєвi ви вiзьмете човна й попливете за течiєю Пiвнiчним Дiнцем…
А пливти вам треба в червнi…" (Остап Вишня)

"—  Дідусю, а коли ти мене на полювання візьмеш? Я теж хочу зайчика встрелити!
Отак завжди маленький Павлик прохав свого дідуся-мисливця, як тільки той брався за рушницю. Дідусь гладив Павлика по голівці:
—  Візьму, візьму, Павлику, ти ще маленький, підростеш — тоді й візьму...
 Дідусь дуже любив свого маленького онука і завжди йому розповідав про зайців і вовків, про лисичок та про всіх звірів,  яких він полював..." (Остап Вишня)

 

"Це справді абетка, тільки не для тих малявок, які вчаться читати, а для тих, які вже вчаться у школі й пізнають "ази дружнього спілкування", себто, приколюються. Дівчачий варіянт означає, що в ній жарти і прозивалки на хлопчачі імена, сиріч користуватися ними мають дівчатка, щоб дружньо дошкуляти хлопчикам..." 

(Іван Андрусяк)