Публікації за тегом: Школа

"Абеточку здоров’я, діти,
ми починаєм з вами вчити!"

Тетяна Бойченко створила дуже цікаву абетку, де у віршиках та у цікавих порадах і завданнях для діточок розповідає про основи здоров'я. Красиві ілюстрації до книги намалював художник Владислав Ширяєв. Абетку можна і почитати, і завантажити.

Григорій Григорович Ващенко народився 23 квітня 1878 року у селі Богданівка Полтавської губернії (тепер – Чернігівська область) в сім’ї дрібномаєтного дворянина-козака. В автобіографії вчений наголошував на значному впливі батьків на своє формування: мати хотіла бачити сина священиком, а батько прищепив йому „любов до рідної землі, почуття наполегливості й сумлінності в роботі”. Десятирічного сина було віддано до Роменського духовного училища, а по його закінченні – до Полтавської духовної семінарії...

Вірші Володимира Самійленка: "Вечірня пісня", "До неньки", "Привіт Буковині", "Україні", "Гей, за наш рідний край", "Україна" (марш), "На роковини смерті Шевченка", "Вінок Тарасові Шевченку в день 26 лютого", "Українська мова" (Пам'яті Т. Г. Шевченка), "26 лютого", "Зорі", "Дві планети", "Істинно руські заслуги", "Щасливий край" ("Ельдорадо"), "Святий вечір", "Патріоти".

"Дитячий кобзар" – це не просто збірка найвідоміших віршів Тараса Шевченка, а художнє видання з яскравими ілюстраціями. Картини Марини Михайлошиної підкреслять слова Великого Кобзаря та привернуть увагу як маленьких, так і великих читачів. Тут і українське село з біленими хатами, і козак, що збирається у довгу дорогу, і, звичайно, кобзар, що на кобзі грає та пісні про славетне минуле наспівує. («Видавництва Старого Лева», 2012 рік, 64 стор. Ілюстрації: Марина Михайлошина)

"Що тут було?
Бур’ян як ліс,
Та ще будяк колючий ріс,
Та дерези густі кущі...

... Біжать будинки в далечінь,
Зростають день за днем.
Вже є тут грядки для квіток.
Шепоче листячком садок.
Отут і ми живем!" (Марія Пригара)

Вірші Марії Пригари про птахів зі збірки "Ручаї": "Пташиний сад", "Знялися весла", "Журавлі", "Незвичайні мандрівники".

"Мине отак з півсотні літ,
І, може, з високості,
З чужих планет, в наш рідний світ 
Злетять незнані гості.

Вони свій срібний корабель 
Спрямують з небокраю 
Не на піски серед пустель,
А в поле біля гаю..." (Марія Пригара)

Вірші про літо від Марії Пригари: "Перша злива", "Знялися весла",  "Струмок" та ""Пахне літо".

"Нишком будете сидіти? 
Розкажу вам казку, діти.
В давнину, в далекім-краю — 
саме де, не пам’ятаю — 
без одежі, без чобіт 
жив на світі бідний кіт.
І ніхто того не знав, 
як сердешний горював..." (Галина Демченко)

Юний баяніст Роман Сапунцов, учень Черкаської музичної школи № 3, виборов найвищу нагороду міжнародного конкурсу акордеоністів ХІХ Miezdunarodowe Spotkania Akordeonowe «Sanok 2016» – Ґран-прі. Роман - переселенець з Донбасу. На Черкащині музикант знайшов застосування своєму таланту і продовжує своєю грою славити рідний край по всьому світові. Ним пишаються викладачі, близькі та вся Україна. 

 

"Горобина і ялинка стояли поряд. Зовсім близенько одна біля одної. І тому вони часто перешіптувались між собою. На ялинці росли хвоїнки і шишки, а на горобині - листя і грона жовтогарячих плодів. Прийшла осінь. Дихнула прохолодою раз, другий. Пожовкли на горобині листочки, і кожний плодик став червонішим. А ялинка зовсім не змінилась. Хвоїнки зелені-зелені, а шишки як позолотилися влітку, такими і лишились. Ялинка дивилась на свою подругу і милувалась нею. Яка то вона гарна стала!..." (Галина Демченко)

"Колись давно-давно в одному селі жила привітна и ласкава дівчинка. Звали ту дівчинку Калинкою. Дуже вона любила квіти. Яких тільки квітів не росло у неї по підвіконню! Їх вона попереносила з лісу. Видно, й рослинам була до вподоби ця маленька дівчинка, бо ще жоден кущик, жодне стебельце не зів’яло. Всі люди в селі любили Калинку за її добре та щире серце. Навесні Калинка, як завжди, пішла в ліс. Нелегко було їй сюди добиратися. Довгий курний шлях пролягав од села до лісу. А обабіч ні деревця, ні кущика. «Дай,— думає Калинка,— посаджу тут щось, нехай росте». Так і зробила..."  (Галина Демченко)

Коротенькі віршики з різних збірочок для малят від української поетеси та письменниці Галини Демченко: "Водичка", "Калачі", "Білочка", "Таня", "І нащо хвоїнки?", "Ялинка", "Юрасева іграшка", "Боровичата", "Тане сніжок", "Весняні струмочки".

"Давно, давно — ніхто й не пам’ятає, коли саме,— жив собі на світі один Чоловік. Піде було він на полювання, наловить риби, назбирає коріння дикої трави. А все ситий не буває. Якось-то він довго нетрями блукав. Зголоднів, ноги натрудив. А так-таки нічого і не вполював. Сів і зажурився..." (Галина Демченко)

Веселі дитячі віршики-вигадки від Галини Демченко з ілюстрованої збірочки "Загадки та вигадки": "Зажурилась білочка", "Мишенята-кухарята", "Сидить котик на припічку", "Рукавиці", "Коники-музика", "Панчішки", "Новосілля". 

Віршовані загадки з картинками (художник - невідомий) від української поетеси Галини Демченко про ялинку, гриби, корову, павучка, вареники, мак, їжачка, жабку, комаря та песика.

Найпоширенішим способом розподілу ролей у дитячих іграх є лічилки. В основі багатьох з них лежить прихована лічба, часто у вигляді переінакшених числівникових форм. Розвиваючись, лічилки поповнювалися новими художніми елементами, зокрема іноземними словами, які, потрапляючи в нове середовище, викривлялися виконавцями так, що на сьогодні про походження багатьох з них можна говорити лише гіпотетично. Серед лічилок, які не мають сюжету, є такі, що являють собою лічбу до восьми, десяти, дванадцяти, а їхня лексика — це спотворені форми числівників та слова, що служать їх замінниками. У багатьох лічилках лексика — це так званий «заум», слова, позбавлені сенсу, всуміш з спотвореними іноземними словами. Але часом і в таких творах з’являються окремі осмислені слова й образи, хоча й без певного зв’язку між собою. Чимало лічилок, що складаються із, здавалося б, цілком зрозумілих слів, теж не мають ясного змісту. Але це не заважав їх популярності у дітей, які люблять деяку загадковість і яких приваблюють яскраві, незвичайні співзвуччя. Лічилки сюжетні дуже різноманітні. Є твори, що існують здавна; в них зустрічаються деякі історичні ремінісценції, давні реалії і певна незрозумілість. Твори новіші мають ясний зміст, переважно короткі в сюжетах, їх настрої відчутно споріднені з іншими творами дитячого репертуару.

У житті дитини гра як основний і найбільш доступний для дитини вид діяльності в певному віці і як важливий засіб духовного й фізичного виховання завжди займала і займав значне місце. Ігри, зародившись у прадавні часи, розвиваючися, вбирали риси різних суспільних формацій, життєвих укладів. Але водночас вони зберегли й ознаки свого давнього походження. Дивіться українські народні ігри для дітей: "А ми просо сіяли, сіяли", "Перепілка", "Кружок" (Царівна), "Подолянка", "Зайчик", "Грушка", "Заїнько", "Кіт і миша", "Щітка", "Горю-дуб", "Квочка", "Вовк і лисичка", "Кіт і миші", "Кози", "Шевчик", "Куці-баба", "Панас", "Маринка", "Звідки ти, баране", "Була в лісі?", "Підеш до баби по сіль?", "Дрібу, дрібу, дрібушечки", "Дріб, дріб солі", "Відьма", "Ірву, ірву горішечки".

"Стан — як у баби.
Очі — як у жаби,
Без верхньої губи,
Як сміється — видно зуби. 
Вуси, як у рака,
А сам рижий, як собака."

(з народного)

 

 

 

 

 

"Котик, кіт-коточок,
котивсь, як клубочок,
закотивсь в куточок
котик, кіт-коточок." - ця та багато інших веселих скоромовок для діточок.