Василь Сухомлинський. "Ми прощаємося з літом" (з книги "Серце віддаю дітям")


 

 

Педагогіка. Василь Сухомлинський. Ми прощаємося з літом. Стаття з книги Серце віддаю дітям. Розділ - Роки дитинства.

 

 

Василь Сухомлинський

СЕРЦЕ ВІДДАЮ ДІТЯМ

Розділ "РОКИ ДИТИНСТВА"

 

 Завантажити текст статті "Ми прощаємося з літом" з розділу "Роки дитинства" книги Василя Сухомлинського "Серце віддаю дітям" (txt.zip) 

 

 

МИ ПРОЩАЄМОСЯ З ЛІТОМ


Після закінчення 4-го класу всі мої діти — 16 хлопчиків і 15 дівчаток — перейшли до 5-го класу. 12 учнів з усіх предметів мали відмінні оцінки, педагогічна рада нагородила їх похвальними грамотами. 13 учнів мали добрі й відмінні оцінки. У 6 дітей були і «3», і «4», і «5».

Найголовнішим успіхом своєї виховної роботи я вважав те, що діти пройшли школу людяності, навчилися відчувати людину, брати близько до серця її радості і прикрощі, жити серед людей, любити свою Батьківщину. Вони зрозуміли важливу роль праці, прекрасно опанували рідною мовою, навчилися спостерігати, думати, читати, писати, передавати думку словом. Я переконався, що навчити читати і писати дітей можна до 7-річного віку, тобто, по суті, до навчання у 1-му класі. Якщо цієї мети досягнуто, духовні сили дитини звільняються для думки й творчості.

Не менш важливим я вважав те, що діти були морально і духовно підготовлені до вступу в трудний вік — в роки отроцтва. У початкових класах я думав про ту пору, коли діти наблизяться до невидимої межі, що відділяє дитинство від підліткового віку. Дехто вже вступив у цю смугу. Труднощі отроцтва, по суті, почалися вже у 4-му класі.

...Тихого серпневого вечора ми прийшли до свого Кутку краси попрощатися з літом.

Останнє проміння сонця виграє на верхівках дерев; на яблуні, яку ми посадили чотири роки тому, достигають яблука. Джміль літає над виноградними гронами, з поля долинає гул трактора. Дівчатка принесли пшеничний сніп, вплели в колосся грона ягід калини. Ми співаємо пісню про тихий літній вечір. Пісня замовкла, діти дивляться па вечірнє небо. Музика природи, спогади про літо, з яким ми сьогодні прощаємося, — все це знаходить відгук у дитячому серці. Навколишній світ вечірнє небо, яскраво-червона зоря, бурштинові яблука, виноградні грона, зелена стіна хмелю, білі квіти хризантем, гудіння джмеля — весь світ постає перед нами як чудова арфа, діти торкаються її струн, і звучить чарівна музика — музика слова. Це — музика радості і смутку. Я теж радів і сумував. Ось ви вже підлітки, діти, що чекає вас попереду? Я буду з вами щодня, вестиму вас до ранньої юності і зрілості. П’ять років я вів вас за руку, віддавав вам своє серце. Були хвилини, коли воно стомлювалося. Коли в ньому вичерпувалися сили, я поспішав до вас, діти. Веселе щебетання вливало нові сили в моє серце, усмішки народжували нову енергію, ваш допитливий погляд будив мою думку... У своїй мрії я бачу вас дорослими людьми, мої дорогі діти. Кожного з вас я бачу мужнім патріотом, людиною з чесним і гарячим серцем, ясним розумом, золотими руками.


* Відредаговано згідно із Законом про декомунізацію.

За матеріалами: Василь Сухомлинський. Вибрані твори в п'яти томах. Том третій. Київ, видавництво "Радянська школа", 1977 рік, стор. 278 – 282.

 

 

Усі статті книги Василя Сухомлинського "Серце віддаю дітям":
 
Василь Сухомлинський. Серце віддаю дітям
"Шановні читачі, колеги - вчителі, вихователі, директори шкіл! Ця праця є підсумком багаторічної роботи в школі-підсумком роздумів, турбот, тривог, хвилюванні. Тридцять три роки безвиїзної роботи в сільській школі були для мене великим, ні з чим не порівнянним щастям. Я присвятив своє життя дітям і після тривалих роздумів назвав свою працю "Серце віддаю дітям", вважаючи, що маю на це право. Хочеться розповісти педагогам - і тим, хто трудиться в школі зараз, і тим, хто прийде в школу після нас, - про великий період свого життя - періоді, який дорівнює десятиріччю. Від того дня, коли маленька дитина-нетяма, як часто ми, педагоги, називаємо його, приходить в школу, до тієї урочистої хвилини, коли юнак чи дівчина, отримуючи з рук директора атестат за середню школу, стає на шлях самостійного трудового життя. Цей період є періодом становлення людини, для вчителя ж він - величезна частина його життя. Що найголовніше було в моєму житті? Без роздумів відповідаю: любов до дітей..." (Василь Сухомлинський)
 
 
 
Дивіться також на нашому сайті:
 
 
Сто порад учителеві (Василь Сухомлинський)Книга "Сто порад учителеві" написана російською мовою протягом 1965 - 1967 років. Уривки з роботи друкувалися російською мовою в журналі “Народное образование” (1969, №5,6,9) й українською мовою в ряді номерів газети “Радянська освіта” у 1971 та 1972 роках. У повному об’ємі вперше опублікована українською мовою у 1976 році в другому томі п’ятитомного видання вибраних творів педагога.
 
 
 
 

Останні коментарі до сторінки
«Василь Сухомлинський. "Ми прощаємося з літом" (з книги "Серце віддаю дітям")»:
Всьго відгуків: 0     + Додати коментар
Топ-теми