14 вересня за церковним календарем — Воздвиження Чесного і Животворящого Хреста Господнього, або, як кажуть у народі, Здвиження. З ним пов'язані напрочуд цікаві вірування і уявлення, котрі дійшли до нас ще з дохристиянської доби.
"Сьогодні важко сказати, коли я почав писати: здається, я писав завжди." (Євген Гуцало)
Згідно із народними віруваннями, Святий Ілля є наступником громовика Перуна, повелителя блискавки та грози. Святий Ілля їздить небом у вогняній колісниці і б'є чортів блискавками. Громові стріли — кам'яні, після удару вони на сім сажень уганяються в землю, а через сім років виходять на поверхню. Хто знайде таку стрілу — щасливий, бо вона лікує від усіх хвороб.
На 23 квітня припадає День святого Юрія, за язичницьких часів день Ярила. Цього дня весна сходить на землю і вступає у свої права, цим днем завершується давній язичницький цикл новорічних весняних свят. Юрій відмикає ключами землю, випускає тепло, росу, благословляє майбутні врожаї. Люди виходили на поле хресним ходом, молились за врожай, кропили поле свяченою водою, закопували на нивах освячені крашанки та паски, примовляючи: «Роди, Боже, жито-пшеницю та всяку пашницю». Діти забавлялись, качаючись на озимих посівах, це давало силу і здоров'я, дівчата водили хороводи, співаючи веснянки, хлопці кидали грудки в небо, «щоб хліби росли високі», обливались водою, вірячи, що це сприятиме врожайності полів. На Юрія вперше виганяли худобу на цілющу росу, знаючи, що це віджене від тварин усі хвороби. Взагалі, роса на Юрія вважалась священною, її збирали для лікування і охороняли від відьом, використовуючи різні прийоми захисту: чіпляли на воротах, парканах, стайнях гілки свяченої верби, обсипали обійстя і корів маком, малювали дьогтем хрести на воротах, дверях тощо. Господині готували святковий обід із молочних страв та вперше доїли овець, виконували обряди на заворожування краси. (О. В. Ковалевський. "Українські традиції")
Про День святого Юрія розповідають у своїх книжках Олесь Воропай та Василь Скуратівський, а також читаємо про свято в українських енциклопедіях, укладачами яких є Ірина Сметана та Олексій Ковалевський.
Івана Купала — це день літнього сонцевороту, що є одним з найдавніших свят нашого народу. Символізує він єднання сонця і води, і головними його атрибутами є купальне дерево і опудало Марени. Купальне дерево дівчата прикрашають квітами, ягодами, стрічками і водять навколо нього хороводи. В інших селищах замість дерева роблять солом 'яне опудало — Марену. Одягають у жіночу сорочку, прикрашають. Після всіх веселощів і танців Марену кидають у воду. Якщо Марена — символ води, то палаюче колесо — символ сонця.
6 серпня відзначаємо свято Преображення Господне, або Спаса. У цей день у церкві святять груші, яблука, мед і обжинкові вінки, або жмут колосся жита й пшениці. Повернувшися з церкви, родина, звичайно, врочисто сідала за стіл і розпалялася: їли яблука з медом і запивали виноградним або яблуневим вином, — «щоб садовина родила». В середній смузі України від цього дня вже можуть починатися приморозки, а тому й кажуть: «Прийшов Спас, держи рукавиці про запас!» (Василь Скуратівський)
"Недарма один з місяців року називається лютим. Навіть тоді, коли заметілі стихають, і в лісі стає тихо-претихо, морози не спадають. Трісь-трісь! Трісь-трісь! — тільки й чути довкола. То дерева, великі й малі, тріщать на холоді. І птаство, і дрібні й великі звірі туляться тоді до людських осель, шукаючи і захистку, і порятунку від голоду та холоду..." (Анатолій Давидов)
Головними героями творів відомого українського письменника і педагога Анатолія Івановича Давидова є ліс, річка, озеро і все живе, що їх населяє. А ще – діти, допитливі дослідники рідної природи. Анатолій Давидов учив дітей жити в храмі Природи, бути у рідному краю не байдужим чужинцем, а люблячим сином чи донькою, дбати про квітку і листочок, про птахів і звірят, озера і річки, ліси й гаї, кожну стежину і кущ калини – все чим багата Україна. «Знай цей світ, люби цей світ, бережи цей світ!» - такою молитвою-настановою Анатолій Давидов запрошував усіх своїх читачів у храм Природи.
"... Тоді ще не було ні телевізора, ні домашнього кіно, а були в мене кольорові олівці, які мама подарувала на день народження. І я взявся до малювання. Хотілося побачене диво за вікном перенести на папір. І застрибали, як живі, зайчики та білочки, повиростали химери-дивовижі, захурделила сніговиця, заграла у переливах сонця райдуга-веселиця. Не зчувся, як і день минув. Повернулася мама з роботи. Похвалила за малювання. А тоді мені забажалося ще й віршики до малюнків зробити. Не пам'ятаю, які вони були, ті віршики. Та головне — ті рядочки сподобалися мамі, і вона мене знову похвалила. Мабуть, саме відтоді я й почав римувати, тобто писати вірші. Отой радісний і святковий стан душі бережу в собі, коли беруся за перо, коли мережу рядки, коли пишуться вірші для Вас, малята. (Анатолій Камінчук)
"Вже переїхало з полів
Зерно у затишні комори
І відчинились для птахів
Ворота вирію над морем."(Анатолій Качан)
"Біля річки палАли багАття,
А навколо святкових вогнів
Хороводи водили дівчата
І співали купальські пісні.«Ой на Івана та й на Купала
Дівчина в лузі квіти збирала.
Квіти збирала, вінок сплітала,
На тиху воду вінок пускала…»"Вітаю читачів і авторів сторінки зі святом єднання з природою Купала баладою-легендою "Журавлині луги" із розділу "Етнопоезія"! (Анатолій Качан)
Дитячі вірші Анатолія Качана, які увійшли до збірки "Листи з осіннього саду":
"Автограф на згадку",
"Бджолиний рій", "Білі ночі в Одесі",
"В зими є ягідка одна" (загадка),
"В’ється стежка", "Відлига",
"Вечір у степу" (безконечник),
"Вийшла річка з берегів" (безконечник),
"Гроза в Карпатах",
"Дзвонить осінь школярам",
"Дивні квіти розпустились" (загадка),
"Дивувалися ліси","До Сходу Сонця",
"За піщаною косою","Завиває завірюха",
"Зелений Шум",
"Зима щедрує по дворах",
"Зимові яблука" (загадка-недомовка),
"Квітка Сонця" (загадка),
"Ластівка над Лиманом",
"Летюча квітка" (загадка-безконечниця),
"Летять із гірки санки", "Листи із саду ",
"Маятник дитинства" (безконечник), "Мете метелиця" (спогад про літо),
"Мобільна розмова", "Море грає", "Морське ім’я",
"Одеський мериді@н" (розіграш), "Осіння борозна", "Охололи води",
"Пе-ре-віз-ник" (безконечник),
"Пісенька про півника" (за народними мотивами),
"Після бурі", "Пісня джерела", "Покровитель мореплавців",
"Походеньки лиса", "Приморська осінь",
"Проводи зими", "Прощання на причалі",
"Райський сад", "Райські дні",
"Рідні береги", "Річка сховалась", "Розливається Дунай",
"Світов@ п@вутин@" (загадка), "Сині очі лугів",
"Співучий сад" (Безконечник), "Степова дорога",
"Степова криниця", "Степова царівна", "Степовий вітряк",
"Телеграма", "Теплий край",
"У долині журавель",
"Хвилювалось море",
"Шумить у мушлі море" (спогад про Крим),
"Ще море тепле", "Щедра зима".
До книжки сучасного українського поета Анатолія Качана "Прощання з літом" увійшли вірші про багатство рідної природи, загадки, смішинки і скоромовки для кмітливих діток:
"Автовокзал",
"Берегові вогні", "Біле поле",
"В далекі мандри", "Вересневі дні",
веселинки, "Весняна пісня","Веснянка", "Випадок у гастрономі","Вітрила", "Ворота вирію",
"Гість зими", "Горнятка-двійнятка",
"Грамофончики",
"Два плюс два", "Дві качки",
"Дерево над морем","Дівчинка і море",
"До прильоту ластівок","Дорога через ліс",
"Дощові хмари",
"Забіліли сніги", загадки,
"Зелена школа", "Зелений острів",
"Зелений промінь", "Землемір",
"Зима будує літо", "Зимовий сад","Зимові квіти",
"Квіти степу", "Клює","Корабельні сосни",
"Крилате насіння", "Крихта хліба",
"Кукурузник", "Куличок","Кури насміхаються",
"Ластівки", "Летючий корабель", "Листи із саду",
"Маяк-ревун", "Місяць трав", "Морозко",
"На городі", "Налився колос", "Нельотна погода", "Новорічна пригода",
"Обхідник колії", "Ожеледиця", "Осінні поля",
"Павучок-рибачок", "Перші кроки", "Пісні лісу", "Пісня хвилі",
"Повернення космонавтів", "Полустанок", "Польова дорога","Пора медозбору", "Портальний кран", "Приморська осінь","Причал", "Проростай, зерно", "Прощання з літом",
"Рибальська казка", "Рибальське щастя", "Рухомі краєвиди",
"Світанок року", "Свято абрикос", "Сині дні", "Сліпий дощ",
"Солодкий сніг", "Соняшники", "Співучий лід", "Стара осика","Сто кульбабенят",
"Телеграма", "Теплий край", "Тихше, жаби", "Траляляй",
"Флюгер полів",
"Херсонські кавуни",
"Цвіте шипшина", "Цвітуть сади",
"Чайки над полями", "Чайки",
"Шторм",
"Ще зими не видно", "Ще море тепле", "Щедре сонце".
Анатолій Леонтійович Качан — відомий український дитячий поет, громадський та культурний діяч. Він — автор 17 книжок для дітей. У цьому розділі читайте поезії зі збірок віршів Анатолія Качана: "Листи з осіннього саду", "Прощання з літом", "Світання року", "За нашим садом грає море", "Гуляє парус на Лимані".
До цієї добірки дитячих віршів Анатолія Мойсієнка увійшли такі поезії: "Олесині співаночки", "Малюночок", "Струмочок", "І вишні, й мак", "Сива качечка", "Павучок-трудівничок", "Хмарка", "Голубі в метро вагони", "Весна", "Випурхнули грози", "Біля телефону", "Вітер", "Хвиля", "Снігурі", "Киця захворіла", "Про Мишка та гусака", "Кінь і слон", Дві скоромовки", "Сорока і горобець", "Соловей і солов’їха", "Перепел, перепелиха і перепелятко", "Зелен-дуб", "Спати пора".
"Усі птахи прилетіли до сороки і попросили її: "Навчи нас, як вити гніздо." Усім відомо, що сорока майстер вити гнізда. У неї вони набагато кращі, ніж у будь-якого іншого птаха. Зібрала сорока всіх птахів навколо себе і почала вчити..." (з англійської народної казки)
Віршики Андрія М'ястківського про зиму: "Січень", "На льоду", "Іде дід через лід, "Метелиця", "Морозику, морозику", "Січнева ніч", "Випав сніг".
Вірші Андрія М'ястківського для діточок про літо: "Що травиці сниться", "Гречка", "Місяцю-красеню", "За селом", "Свято", "На острові зеленого селезня", "Стежка", "Дощова вода", "Хлипа липень", "Зелений червень".
Вірші про весну від Андрія М'ястківського: "Весна", "Як весну я пам'ятаю", "Вечір дихає весною", "Котики-воркотики", "Пролісок", "Ховай у шафу ковзани".
"В теплім місяці у травні
Шепче явір думи давні,
В синім місяці у квітні
Думи явора столітні..."(Андрій Малишко)
