"Через терни – до зірок!" Це не лише відомий латинський вислів. Саме так вирішив колись простий український хлопчина з буковинського села, почувши про перший політ у космос Юрія Гагаріна. Він пройшов безліч випробувань, аби його мрія здійснилася, і у 1997 році саме Леонід Каденюк став першим космонавтом незалежної України.
"Неймовірний космос" - цікавий документальний фільм українською мовою для "чомучок" будь-якого віку :)
Науково-популярний фільм "Земля: створити планету" українською від каналу "UA dokumental", а також - цікаві відео про Землю від каналу "Цікава наука": "Усе, що потрібно знати про планету Земля", "Чому під землею гаряче", "А що, якби Земля була порожнистою", "Вік Землі. 4 способи збагнути", "Що як увесь лід на Землі розтане?".
Мандрівка Cassini у відкритий космос до Сатурну розпочалася 15 жовтня 1997 року. Він летів до планети 7 років і перебував на її орбіті 13 років. Місія була розрахована до 2008 року, але двічі продовжувалася. 15 вересня зонд Cassini передав на Землю останні фото і згорів над Сатурном. Останній сигнал Cassini йшов до Землі близько 83 хвилин. Зв’язок із ним перервався за планом – близько 14:55 за Києвом. Як повідомляло агентство, двигун космічного апарату був майже повністю зношений. Тож з апаратом попрощалися для того, щоб в подальшому не дрейфувати довкола Сатурна і не врізатись в один із супутників планети.
Відому групу із семи яскравих зір, що нагадує за обрисами ківш, стародавні греки назвали Великою Ведмедицею. Якщо до неї приєднати менш яскраві зорі, розташовані поблизу «ковша», то за наявності гарної уяви можна провести межі цього сузір’я так, що вони нагадуватимуть обриси якогось великого звіра. У Давній Русі це сузір’я мало різні назви — Віз, Колісниця, Ківш; народи, які населяли в давнину територію України, називали це сузір’я Возом. За аналогією іншу групу із семи менш яскравих зірок, які розташовані поблизу Великої Ведмедиці й також нагадують за обрисами ківш, давні греки назвали сузір’ям Малої Ведмедиці. Це сузір’я народи Сибіру назвали Малим Ковшем, а народи, які населяли узбережжя Північного Льодовитого океану, бачили в ньому білого ведмедя із задертою догори головою, на носі якого красувалася Полярна зірка, розташована в самому кінці «держална» ковша. Про Велику й Малу Ведмедиць існує багато легенд. Ось одна з них...
Якщо середню зірку «хвоста» Великої Ведмедиці подумки з’єднати прямою лінією з Полярною зіркою та продовжити цю лінію далі, ми побачимо сузір’я Кассіопеї, яке за обрисами нагадує перевернуту й трохи розтягнуту літеру «М» (чи латинську «W»). Це сузір’я давні греки назвали на честь міфічної цариці Кассіопеї: у його обрисах вони вбачали царицю, яка сиділа на троні.
Зимовими вечорами над південною стороною обрію красується найефектніше сузір’я неба — сузір’я Оріона, що впадає в око своїми сьома яскравими зірками, з яких розташування чотирьох нагадує гігантську літеру X, а три інші, витягнуті в ряд, перекреслюють цю букву посередині. Праворуч від верхніх яскравих зірок, а також лівіше й вище від них видно дві дужки зі слабких зірок, звернені увігнутістю до яскравих зірок. Стародавні греки назвали це сузір’я на честь міфічного велетня — мисливця Оріона. Три середні яскраві зірки відображали мисливський пояс, до якого привішено меч — ряд слабких зірок, розташованих вниз від пояса. Сучасна астрономія теж часто користується цими термінами — «пояс» і «меч» Оріона. Надзвичайно цікавою є легенда, завдяки якій виникли сузір’я Оріон і Скорпіон.
Рак — найбільш непримітне сузір'я на небі: його зірки можна побачити лише в ясну безмісячну ніч. Біля двох тисяч років тому за цим сузір'ям люди навчилися визначати період літнього сонцестояння — найтриваліший світловий день. Сонце, досягнувши в цей час граничного віддалення на північ, починало "задкувати". Після цього тривалість дня поступово починала зменшуватися...
"Коли дивишся на планету з висоти космічної орбіти і бачиш таку красиву землю ... хочеться попросити: "Боже, бережи нашу Землю, дай розуму людям!" Але коли пригадуєш, як ми живемо, то особливо там надзвичайно глибоко усвідомлюється, наскільки не досконале людське суспільство. Ми не правильно ставимося до природи. Треба берегти свою планету!» (Леонід Каденюк)
У грудні 1997 року Леонід Каденюк успішно повернувся на землю, пробувши на орбіті 16 днів. У космосі він вивчав вплив невагомості на ріст рослин. І вперше розгорнув український прапор на орбітальній станції. «Ми склали цілу програму, що він мав із собою взяти – прапор, державний герб, герб Києва, «Кобзар» Шевченка, портрет видатного українського ракетобудівника Михайла Янгеля, диск нашої відомої групи «ВВ». Він взяв усі ці речі із собою, і потім ми навіть привезли з Америки сертифікат, що кожна річ побувала в космосі – із підписом кожного члена екіпажу», – розповів тодішній керівник підготовки до космічного польоту Едуард Кузнецов. Тоді, під час польоту Каденюка, вперше у космосі пролунав гімн незалежної України.
"Безсонна і темна нічка
Зірок накидала в пічку,
Додала розмарин, чаберець
Та спекла золотий млинець."(Марія Дем'янюк)
Приходьте на міжнародний молодіжний форум «Космос і Майбутнє» у Києві з 3 по 5 жовтня! Долучайтеся до творення космічного майбутнього України! 3 дні - 3 локації. Спікери з 12 країн. Космохакатон. Вхід – вільний. Космос – це мрія всього людства, а також історія і майбутнє України. Організатори: УМАКО «Сузір’я», UkraineIS – «Україна Є», Центр «Лілея» та «Українсько-норвезький міст».
Про те, як усе відбувалося, читайте у матеріалі, наданому співорганізатором Форуму "Космос та майбутнє" Сергієм Вакаріним:
Перший у світі Космохакатон пройшов у Києві в рамках Форуму «Космос і майбутнє»
"На небі є Ведмедиця,
Якої не боюсь.
Колись давно сузір’я це
Відкрив мій пра-дідусь.
Ведмедиця, Ведмедиця,
Ведмедиця крилата —
Навколо неї бавляться
Маленькі ведмежата.
Як ніч сховає сонечко,
То з-під її крила
Нам світять дві Ведмедиці —
Велика і Мала..." (Надія Кир'ян)
Ця захоплива фантастична повість неодмінно зацікавить юних читачів, яких приваблюють космічні подорожі і таємниці неосяжного Всесвіту. Загадкові астропундики — це малі зоряні прибульці, які полюбляють відвідувати Землю. Троє космічних мандрівників: Літик, Гравик і Магник — потоваришували на Землі з дядечком Олесиком, який дуже цікавиться космосом і навіть сам одного разу побував у космічному польоті. Астропундики ще зовсім малеча, вони частенько пустують і бешкетують. Звісно, малюки інколи потрапляють у халепи та ризиковані ситуації. А дядечко Олесик, як справжній друг, завжди приходить їм на допомогу.Як і всі діти, зоряні дітлахи навчаються, пізнають і досліджують Усесвіт і його закони. Навчання у космосі відбувається у вигляді цікавої космічної гри. Астропундики мандрують Усесвітом, відвідують планети і знайомляться з їхніми мешканцями. За завданням навчального центру вони вперше потрапили на Землю і наша планета їм дуже сподобалась. Відтоді вони прилітають тільки з мирними намірами і залюбки спостерігають за її дивовижним світом. Своїми враженнями від мандрівок астропундики діляться з дядечком Олесиком та його друзями: котиком Тимком і папугою Лірчиком. Подорожі на незнайому планету — ризиковані і сповнені різних пригод. Тому астропундики дотримуються секретності, щоб випадково не потрапити в поле зору науковців із космічних агенцій, зацікавлених прибульцями з космосу.
У цьому розділі читайте статті про видатних науковців України; також тут можна дізнатися, як навчити дітей програмувати, і затриматись надовго у великій добірці статей про астрономію, космос, авіацію та космонавтику. У блозі Сергія Вакаріна, голови організації UkraineIS, знайдете інформацію про найцікавіші події про співпрацю України з країнами усього світу у галузі новітніх технологій, космосу, культури, екології та інших сферах діяльності. А ще у цьому розділі знайшли своє місце багато цікавинок, що напевно вас зацікавлять!
Космічний телескоп Hubble зробив знімок Марса з рекордно близької відстані. На знімку видно хмари і полярні шапки Марса.
17 січня 2019 року було зроблено перші практичні кроки в забезпеченні функціонування Регіонального космічного центру "Полісся": перша антена, перший сеанс зв'язку та перші знімки (NOAA-19, 14.33-14.43 год).
"Новий рік не за горами, можливо комусь з керівників театральних груп, або ж класних керівників шкіл захочеться побачити на сцені нові п'єси, нових героїв. Тож, будь ласка, заходьте, знайомтесь, думайте, ставте, або ж просто гуртом читайте та дискутуйте..."
(Олег Гончаров)
"Розпочалася нова доба. Ще було увімкнено режим ночі. В ілюмінаторах мерехтіло тихе зоряне світло. Й пам’ять про невидиму далеку гарячу зірку, яка для Землі завжди світить у режимі світанку. Залишилось дві доби екранування, а потім їхній відсік, який під час переходу через Простір ЕлI з невідомих причин відокремився від зорельоту «Мажара», стане видимим для мешканців незвіданої планети Етерії. За правилами — потенційний ворог, особливо з більш розвиненими технологіями, не має отримати жодної інформації про Землю. Рішення прийнято. Не тепер — щоразу, напередодні польоту, кожен із зорельотців мав підтвердити свою готовність у разі необхідності здійснити це. А саме: якщо протягом двох діб за Богданою, Устимом, Уляною і їхнім капітаном Василем не прилетить із Землі рятівний зореліт, то у відсіку ними буде увімкнено режим самоліквідації..." (Олена Більчук)
"Просто вітер. Просто був сильний вітер. Тому придорожні квіти надвечір пахнули пилом і димом, не квітами. Ледь квітами. Вітер посилився і пил став видимим. Ще є видимість Сонця. Наче воно віддалене. Наче його видимість десь із Марсу. На екрані засвітилося червоним: Марс. Станція 10-23. Звіт. А також нове повідомлення. Уля вдягнула навушники й увімкнула білий шум. Звіт виявився привітанням «марсіан» із приєднанням до їхньої команди на два роки. З круговим підписом, як то бувало в середньовіччі. Тоді так робили, щоб приховати заводіїв. А тепер? Ніби промені Сонця на старому дитячому малюнку. Уля пригадала дотик до графіті у Софії Київській. Можна ризикнути сказати, до соціальної мережі, що була тисячу років тому. Іноді доторкнутись до чогось, наче доторкнутись до всього..." (Олена Більчук)
