"Сонечко лоскоче ніс,
Промінець весну приніс,
День яскравим світлом вмив,
Першу квіточку збудив."(Наталя Карпенко)
"Руки милом тру і мию,
Доки бруд увесь не змию.
Де мікроб незваний гість –
Мило хап його і їсть.
Як це їсть? До глини й мила
Липне вся ворожа сила.
Мило їсть, як той павук,
Гей, мікроби! Гайда з рук!
Руки милом тру і мию,
Доки бруд увесь не змию.
Руки тру до чистоти,
Я помив свої, а ти? "(Наталя Карпенко)
"В небі сонечко – блись!
– Не ховайся, озвись,
Ходить дід-вітровій.
Любе сонечко, грій!"(Наталя Карпенко)
"Пролісок тендітний
Сонце зустрічав,
Віченьки блакитні
Вгору підійняв."(Наталя Карпенко)
"Визирну з колиски
Тонкого ріжка,
Набираю блиску
Аж до срібляка.Я чотири тижні
Змінюю свій лик!
Мандри дивовижні,
Й знову молодик!" (Наталя Карпенко)
"Проросли у сонечка пагінці!
Прилетіли лагідні промінці,
Відшукали річечку під містком,
Пробудили квіточку під листком…
Усміхнувся квітень теплом мені,
Вкрились ластовиннячком білі дні."(Наталя Карпенко)
"Хто пильнує перші кроки,
Хто щодня дає уроки?
Мама!
Хто без слів усе побачить,
Хто тобі усе пробачить?
Мама!
Хто тебе завжди чекає,
Хто всім серцем обнімає?
Мама!
Хто приймає все на віру,
Тебе любить понад міру?
Мама!" (Наталя Карпенко)
"Пролісок тендітний
Сонце зустрічав,
Віченьки блакитні
Вгору підійняв.
Сонце привітало
Квіточку ясну,
Щиро обійняло
Зірку весняну."(Наталя Карпенко)
Чудові, милозвучні поезії Наталі Карпенко так легко читаються і лягають на музику, що композитор Микола Ведмедеря просто не міг не написати музику до тих віршів, що зачепили його душу найбільше. Тож сподіваємося, що ці новостворені пісні радо співатимуть дітки в школах, в гуртках, на святах, деінде.
"Літо тішиться: – Лечу!
Я гуляю досхочу!
Хто тут літечко чекав,
Хто без мене сумував?
В мене промені у жмені,
В мене ягоди в кишені.
В мене грядка для борщу,
Налітайте, пригощу."(Наталя Карпенко)
"Вітер тихо гойдає гілочку,
Вітер в щічку цілує квіточку.
А вона його не цурається,
А вона йому усміхається.
Їй би, вітре, дощем умитися,
Їй би вдосталь води напитися.
Їй би, вітре, таку хмариночку,
Щоби прала свою хустиночку."(Наталя Карпенко)
"Вечір сни кладе у жменю –
Гойда, гойда-да.
Гріє літепло кишеню,
Світиться вода.
Мружить сонце ясні очі,
Зорі луп та луп.
Вийшов місяць проти ночі
Стригти собі чуб. "(Наталя Карпенко)
««А ми же братья» суне на гостину,
Куди ти без запрошення поліз!
Сто копанок тобі, а не Вкраїну,
Не вибачимо ворогові сліз!
Відстоїмо! Нам є за що стояти!
Поборемо! Усі ми як один!
За нами правда! З нами Божа Мати!
В однім строю і дід, і батько, й син!»(Наталя Карпенко)
"Все цікаво нашим дітям!
Хто найбільший в цьому світі,
Що високе, що низьке,
Що широке, що вузьке!
Те велике, що – широке,
Товсте, довге і глибоке!.."(Наталя Карпенко)
Ці чудові пізнавальні вірші Наталя Карпенко - на порівняння величин: довгий - короткий; великий - малий; глибокий - мілкий.
"В січні день навшпиньки став:
Я росту! Дивіться!
В грудні довго спочивав,
А тепер не спиться.
Буду плечі розправлять
Кожної хвилини." (Наталя Карпенко)
"Добра́нічки! Сонце заплющило вічка.
Добра́нічки! Зорі погойдує нічка.
Добра́нічки! Місяць стоїть коло хати.
Добра́нічки! Нічка запрошує спати."(Наталя Карпенко)
"На кульбабиному полі
Сонце ліпить пампухи.
Місяць ліпить парасолі,
Парашути і цвяхи."(Наталя Карпенко)
"Чи чули ви, як тихо шепче ліс,
Як весело виспівує струмочок?
Чи бачили, як пагін новий зріс
І як квітує поле і садочок?.."(Наталя Карпенко)
"Виходь надвір! Там сонце світить!
Мені не віриш? Ти поглянь!
Там білий день! Надворі – літо!
Пора відпусток і гулянь!"(Наталя Карпенко)
"– Е-е-е! Дійшло таки сюди,
Що тепер робити?
– Треба бігти до води,
Треба руки мити!
Повертайтеся назад,
Та тримайтесь хати.
Дослухайтеся порад,
Не панікувати!"(Наталя Карпенко)
