"В мене писанка нова народилася,
Моя писанка нова покотилася.
А на писанці і ружі, і промені,
І калина, і пташки намальовані.
Великодній оберіг
Покотився на поріг.
Сестро, писанку бери
І до кошика клади."(Наталя Карпенко)
"Зняв каштан тісний кожух
І м’ячем на землю – бух!
Не забився, не розбився,
Скоком-боком покотився..."(Слова Наталі Карпенко
Музика Миколи Ведмедері)
"Затулили сонечко
Хмари дощові,
Скачуть за віконечком
Краплі по траві."(Наталя Карпенко)
"У весни бадьорі кроки!
Йде весна стрімким потоком
Від бадьорого струмочка
До широкого ставочка."(Наталя Карпенко)
"Морозець ковтнув тумани,
Відв’язав сріблясті сани,
Посадив у сани вітер
І помчав гуляти світом."(Наталя Карпенко)
"Прокидайся, квіточко, прокидайся,
У весняне платтячко зодягайся.
Вже торішнє зіллячко перепріло,
Вже торішнє зіллячко в землю сіло."(Наталя Карпенко)
"Скільки для усмішки треба?
Мало й багато нараз!
Сіє хтось світло для тебе,
Сіє хтось світло для нас.
Хтось таки – та поділився,
Хтось тепле слово сказав.
Хтось таки – та поступився,
Хтось тобі руку подав…"(Наталя Карпенко)
"Космея, Явдошка, розтріпана пані…
І як цю красунечку тільки не звуть.
А може це зорі на аероплані
Спустилися з неба на землю… Й цвітуть!Такі вони милі, такі вони рідні,
Я знаю з дитинства цих любих сестриць.
Вони непримхливі й водночас тендітні,
І дуже вже схожі усі до зірниць..."(Наталя Карпенко)
"Будить сонечко усіх теплим дотиком,
Сонце лащиться до ніг милим котиком.
Сонце весело сміється
І у небі синім в’ється
Аж до вечора."(Наталя Карпенко)
"Сонечко-мама зайчика-сина
Вивела з хати в сонячну днину.
Хлопчик-горобчик, зайчик-стрибайчик
Скік на подвір’я, скік на майданчик.
Сонячний зайчик скаче та скаче…
Йди-но на ручки, сонячна вдаче."(Наталя Карпенко)
"Нас бабуся Катерина
Запросила на гостини.
Увесь тиждень засмагали
І бабусі помагали."(Наталя Карпенко)
"У верби-вербиченьки таке миле личенько,
У верби-вербиченьки усмішка ясна.
Опустила вербонька коси на травиченьку,
Заплела вербиченьку квітами весна."(Наталя Карпенко)
Пропонуємо почитати діткам чудові поезії Наталі Карпенко. Поетеса доступно і легко розповідає про космос і погоду, про зиму і природу – про усе, що нас оточує. Наталя Карпенко закінчила Одеський педагогічний університет імені К. Д. Ушинського, живе і працює у Вінниці вчителем-дефектологом, пише поезії, публікує їх у красивих ілюстрованих збірочках. Тож читаймо і насолоджуймося!
"Дощ полив, і день такий полив'яний.
Все блищить, і люди як нові.
Лиш дідок старесенький, кропив'яний
блискавки визбирує в траві.
Струшується сад, як парасолька.
Мокрі ниви і порожній шлях...
Ген корів розсипана квасолька
доганяє хмари у полях."
(Ліна Костенко)
"Жовтий листочок, жовта мітла,
Купа велика, купа мала.
Листя червоне, листя руде…
Тепле кубельце жовтень пряде."(Наталя Карпенко)
"Після подорожі спить
У воді краплинка.
Сниться крихітці блакить
І пухка хмаринка."(Наталя Карпенко)
"Станцюй-но дощик гопака
В Купайла перед носом.
У тебе вдача козака!
Ми дуже тебе просим."(Наталя Карпенко)
"Мамине дитятко,
Мамине пташа,
Мамине зернятко,
Мамина душа.
Сяють оченята,
Квітне мамин цвіт.
Тупу ноженята,
Тупу-тупу в світ."(Наталя Карпенко)
"А на вулиці сніг! І летить, і кружляє в таночку,
І сідає до ніг, і цілунками тулиться щік!
Це хазяйка зима зодягає святкову сорочку,
На порозі стоїть Новий рік! Новий рік! Новий рік!"(Наталя Карпенко)
"Які найдієвіші ліки у світі?
Обійми! Вам скажуть дорослі і діти.
Обійми! Обійми!
Обійми втамують і біль, і образу.
Обійми! Обійми!
Обійми, це те, що подіє одразу."(Наталя Карпенко)
