"Тико і Волохан", "Хвиля-напасниця", "Волохан сміливий і прудкий", "Волохан сповіщає мисливців", "Волохан не любить лихих людей", "Водій", "Пурга", "Де Умк?", "Умкова рукавиця", "Волохан веде" - такі оповідання містяться у пропонованій ілюстрованій книжечці Миколи Трублаїні "Волохан".
Вірші Михайла Стельмаха: "Їжачок", "Чим ведмедю пособити?", "Черепаха", "Дятел", "Гриб діткам купив шапки", "Як журавель збирав щавель", "Журавлик і рукавиці", "Заєць і Рак", "Борсук", "Чайка", "Трудяга".
"Мороз ходив по лісових галявинах у нових чоботях на рипах. Біла габа землі, нерухомі великі зірки неба, гострі шоломи дерев - все, що було перед очима, все, що лежало в площині виміру, здавалося сьогодні твоїм, створеним для тебе. Не так воно вже й багато лежало в полі зору, але й цього було досить, бо коли у твоїх струнких і трепетних ногах пульсує кров юності, все належить тобі, а того, що навколо, вистачає цілком, щоб у ньому вмістився всесвіт..." (Михайло Чабанівський)
"Листя білої берізки
Шелестить під вітерцем.
Розмалюй берізці кіски
Зелененьким олівцем.
Розмалюєчко моя,
Будь весела, як і я,
Щоби білий світ заграв
В райдузі веселих барв."(Надія Кир'ян)
"Вже рік як у дім наш ввірвалась війна,
І мир розірвала на шмаття,
Рік стогне від болю земля ще жива,
Розтерзана в вирві нещастя.
Удерлася в край наш о лютій порі,
Про сенс щось верзла й неминучість,
Ракетам у небі торувала шляхи,
Шахедам прослала маршрути..."(Наталія Грегуль)
"Пухнастий та білесенький засипав все сніжок. Біжить малеча весело в засніжений садок. З лопатами, з санчатами працює дітвора. Збудуєм з снігу хату ми посеред двора! Качають сніг, втрамбовують, - робота аж кипить. Ось хатка вже й збудована. А хто в ній буде жить?..." (Наталя Забіла)
"По ялинку внучка з дідом
йшли по лісі навмання.
А за ними бігло слідом
довговухе цуценя.Задивилась, мабуть, внучка
на ялинку, на сосну
і зронила якось з ручки
рукавичку хутряну...." (Наталя Забіла)
Зимові віршики Наталі Забіли для дітей: "Перша ялинка", "Випав сніг", "Зима", "В лісі", "Зайчикова ялинка", "Пісенька".
"День за днем,
за тижнем тижні –
непомітно лине час.
Різні зміни дивовижні
відбуваються круг нас.
От зима, весна та літо,
осінь, потім знов зима…
Сивий час летить над світом,
і кінця йому нема."(Наталя Забіла)
"В січні день навшпиньки став:
Я росту! Дивіться!
В грудні довго спочивав,
А тепер не спиться.
Буду плечі розправлять
Кожної хвилини." (Наталя Карпенко)
"Ткала зимонька білу сорочку,
Із бурульок плела оторочку.
Снігу білого з хмар натрусила,
У підмайстри мороз запросила."(Наталя Карпенко)
"...Грудню, ти у нас козак,
На всі витівки мастак.
Тільки треба у двори
Натрусити сніг згори.
Білу хмару запрягти,
Голу землю зодягти."(Наталя Карпенко)
"Пливуть хмарини низько –
Міцні морози близько,
А проти вітру пнуться –
Снігами обернуться."(Наталя Карпенко)
"Срібний місяць зорі поклонився,
Сеї ночі Ісус народився.
Над колискою сяєво грає,
Світла радість весь світ обіймає."(Наталя Карпенко)
"А у нас зима надворі –
Білий вальс танцює сніг,
Веселяться срібні зорі,
Гріє ведмежа барліг.
Ґанок вранці посивілий,
Десь метілі чути свист.
Еквілібри роблять білки,
Є у них до спорту хист..."(Ніна Колодяжна)
"Розлігся сніг навколо хати,
І сяяти ялинкам час.
Зустрінемо сьогодні свято –
День світлий об'єднає нас.
Внесемо дідуха на щастя,
Оберігав щоб від напа́стей."(Ніна Колодяжна)
"У святково вбраній залі
Мерехтить намисто в кралі.
Новорічне з нею фото
Є в усіх. Вгадали що то?"(Ніна Колодяжна)
"Біленьке зайченятко
Стрибає по сніжку:
– Лютуй, мороз кудлатий –
Я в теплім кожушку."(Ніна Колодяжна)
Читаймо зимові вірші та загадки від Ніни Колодяжної: вірш “Любий Миколаю”, акровірш "Різдво", "Колядонька", вірш "Пряники", "Промайнула осінь”, "Все раптово стало білим", "Сніговиця-трудівниця", зимові загадки.
"Сьогодні Марічка дуже поспішала додому. Насилу дочекалася вона останньої години навчання в школі. Сьогодні Святий Вечір, а завтра Різдво. Марічка дуже любить Різдвяне Свято. Тоді так гарно вдома, так гарно в церкві... Мабуть, мамуся вже прилагодили Святу Вечерю. А ялинку ще вчора тато приніс знадвору й Марічка вже прикрасила її: і янголик вгорі під зіркою, і кольорові ланцюжки й золоті горішки... Тільки все якось не так весело на душі, як завжди, було в цей вечір. І тато й мама потихеньку сумують. Це теж бачить Марічка й знає чому..." (Ніна Наркевич)
