Михайло Стельмах, дитячі вірші. Збірка

Михайло Стельмах

ЇЖАЧОК

В піджачок
З голочок
Одягнувся їжачок
Та й із хати —
Назбирати
Грушечок-гниличок.
У долині,
На стежині,
Під дубком,
Стрівся
Зайчик-
Побігайчик
З їжачком.
Каже зайчик-
Побігайчик:
— Пропадаю,
Бо учора
Біля бору
Сталось горе:
Гнав мене лис
І у поле,
І у ліс,—
Загубив я шапку,
Покалічив лапку...—
Просить зайчик-
Побігайчик:
— Ой їжаче,
Мій земляче, їжачок,
Принеси мені
Грушок-гниличок
Для маленьких
Для сіреньких
Діточок.
По долині,
По стежині
Покотився
їжачок
До ріки,
Де грушки-гнилички.
їх збирав,
їх чіпляв
На свої голочки.
По долині,
По стежині
Із грушками-
Гниличками
Поспішає їжачок
До маленьких,
До сіреньких,
До вухатих діточок.
Вибігли із хати
Сірі зайченята,
І в торбини,
І в хустини
Натрусив їм їжачок
Грушечок-гниличок
Із колючих голочок.

* * *

ЧИМ ВЕДМЕДЮ ПОСОБИТИ?

У діброві при долині,
Де біжить-дзвенить струмок,
Посадив ведмідь малину
І для себе, й для діток.
Взяв ведмідь відро із хати
Та й чалапає в струмок:
Взявсь малину поливати
І для себе, й для діток.
А вода біжить з відерця,
Витікає прямо вмить.
Ухопивсь ведмідь за серце —
І не знає, що робить.
Підкажіть скоріше, діти,
Чим ведмедю пособити?

* * *

ГРИБ ДІТКАМ КУПИВ ШАПКИ

Гриб діткам купив шапки.
Повдягалися грибки
І стають аж на носочки,
Щоб їх бачили в лісочку.
Гриб говорить їм: —
Дітки,
Не спинайтесь на носки,
Не показуйте шапки:
Ходить баба за дубами —
Попадете в борщ грибами.

* * *

ЧЕРЕПАХА

Кіт побачив черепаху,
Черепаху-костомаху,
Та й говорить: —
От невдаха!
Зверху миска,
Знизу миска,
А між ними черепаха.
Де взялось на тебе лихо?
Черепаха каже тихо:
— Ще давно колись мій дід
В косаря украв обід.
Той обід у двох мисках
Над лугами смачно пах.
Дід підважив першу миску,
В другу вліз, мов у колиску,
І кисіль до смерку їв,
А кисіль миски зліпив.
Так з'явилась черепаха,
Черепаха-костомаха.
І ти, коте, не кради,
Не минеш тоді біди.

* * *

ДЯТЕЛ

По рецепту на базарі
Дятел вибрав окуляри,
Натягнув собі на ніс,
Полетів трудитись в ліс.
У осінню хмуру пору
Хитрий жук зашивсь під кору.
Дятел глянув, сів на сук,
Носом тук — і згинув жук.
От які-то окуляри
Вибрав дятел на базарі!

* * *

ЯК ЖУРАВЕЛЬ ЗБИРАВ ЩАВЕЛЬ

На болоті журавель
Цілий день збирав щавель.
Назбирав собі на борщ,
Та якраз вперіщив дощ,
І щавель знесла водиця,—
Без борщу лишилась птиця.
З того часу журавель
Сировим жує щавель.

* * *

ЖУРАВЛИК І РУКАВИЦІ

До журавлика під стіг
Баранець з села прибіг.
Він приніс в своїй торбині
Для журавлика хлібину,
Трохи ярої пшениці
І червоні рукавиці.
Та не знає птиця,
Нащо птиці рукавиці:
Чи на ноги їх надіти,
Чи на крила почепити,
Чи принести у хатину,
Де живе мала дитина?

* * *

ЗАЄЦЬ І РАК

Вранці заєць біля дуба
Одягнувся в білу шубу,
Одягнувся, оглянувся,
В довгі вуса посміхнувся:
— Гарна шуба, шуба гожа,
І на полюс з нею можна,
Тільки жаль — чобіт нема,
А надворі вже зима...—
Обізвався дятел з клена:
— Є знайомий рак у мене,
По твоєму він заказу
Зшиє чоботи відразу.—
Не ловив наш заєць гав,
А побіг мерщій на став.
Всівся заєць на колоду
Та й гукає прямо в воду:
— Вилізь, раче, із води,—
Вируч зайця із біди,—
Зший новенькі чобітки,
Щоб дзвеніли підківки,
Щоб і шпори дзеленчали,
Злого лиса відганяли.—
Із води вилазить рак
Та й говорить зайцю так:
— Раки взимку спочивають
І замовлень не приймають.
От згадав би влітку нас,
Зшили б чоботи ураз
Чи із хрому, чи юхтові,—
Бігай, зайче, у обнові,
Бережи своє здоров'я.
Заєць тихо у одвіт:
— Влітку тепло й без чобіт,
Влітку завжди забуваю,
Що прийде зима до гаю.
— Думать треба,— каже рак,
А тепер ходи вже так.
До побачення, привіт...
Заєць досі без чобіт.

* * *

БОРСУК

Біля гатки, коло хатки
Засадив борсук дві грядки
І світанням на зорі
Завалився спать в норі.
Спав борсук два дні й дві ночі,
Аж запухли в нього очі,
Потім встав, ум'яв пиріг,
Позіхнув і... знову ліг.
Коло гатки, де дві грядки,
Бачить заєць непорядки:
Не полив посів борсук,
Заєць в нору — тук-тук-тук!
Уставай скоріш, земляче,
Без води посів твій плаче!
Зараз, взую чобітки —
За відро — і до ріки!..
Встав борсук, розправив плечі
І — не в двері, а до печі:
З'їв картоплю, з'їв кисіль,
Позіхнув — і у постіль...
Кажуть, горе тим грядкам,
Що попали борсукам!

* * *

ЧАЙКА

(за народними мотивами)

Хочеш — вір, а хоч — не вір:
В чайки шапка набакир,
Бо носила чайка сіно,
Обросилась по коліна;
Збило сіно шапку чайці,
Натрусилось у сап'янці*,—
Так зате дітки чаїні
Не в болоті сплять, а в сіні.

* Сап'янці — чобітки.

* * *

ТРУДЯГА

Як надворі потепліло,
Заєць шубу скинув білу,
Одягнувсь у свиту сіру,
Взяв лопату, взяв сокиру,
Взяв з розсадою торбину
Та й подався на долину
Й коло лісу, коло саду
Заходивсь садить розсаду.
Посадив наш заєць густо
Не що-небудь, а капусту,
Трохи перцю й огірки.
А тепер коло ріки
Струже клепку на діжки
І складає
Так, як знає,
Діжечку
До діжечки
На капусту
Й сироїжечки,
Бочечку
До бочечки
На грибочки
Й огірочки,
Щоб зайчиха і зайчата
Мали взимку що жувати
Та сусідів в гості звати.