Михайло Стельмах
БУРЯЧОК І ЇЖАЧОК
|
|
На городі, |
|
|
|
В ЇЖАКОВІМ ВІТРЯКУ (за народними мотивами) В день врожаю так і сяк |
|
* Приполи — поли одягу, завернуті так, щоб у них можна було що-небудь покласти.
ЧОМУ КРІТ НЕ З'ЯВЛЯЄТЬСЯ НА СВІТ?
|
|
У кротихи Сталось лихо, І кротиха Плаче тихо У норі Від світання Й до зорі. У кротихи Любий кротик — Чорна шубка, Чорний ротик — Розлінився В самий край: Не виходить Навіть в гай. У оселі, На постелі, Загорнувшись В кожушини, До полудня Спить дитина. А як встане, То в постіль Просить в мами Хліб і сіль, Борщ з грибами Та кисіль. Ну, а мама, Так, як мама — Сипле в миску Борщ з грибами, Крає хліб, Несе кисіль, Не до столу, А в постіль, Та й говорить До дитини: — Ти б хоч вмився, Любий сину, Хоч промий Свої очиці, Я подам тобі водиці, Не з криниці, А тепленької З горнятка, Вмийсь хоч лапкою, Дитятко...— А дитина Позіхає, Ліньки спину Вигинає: — Я вмиватися Не хочу, Бо біда, Як зайде вода У очі,— Та й бере У мами горщик, Де парує Свіжий борщик. Так і жив Собі в оселі, Так і їв Собі в постелі Мамин кротик — Чорна шубка, Чорний ротик. От пройшло Із пару літ, Із дитятка Виріс кріт. В нього вже Не лапки — лапи, Розчепірились, Мов краби, І не шубка В нього — шуба, І не зубки — Добрі зуби, Тільки зменшились Очиці Без вмивання, Без водиці. Та не журиться Цим кріт, У оселі На постелі Поїдаючи обід... Але якось Восени Забажав кріт Свіжини. Він почув, Як угорі Біля самої Нори З груші Сипались грушки, Та не в рот, А у город. Кріт послав би Рідну маму По грушки- Гнилички, Та, на лихо, Мама саме В молоденької невістки Парить квашу, Варить кашу Й борщ з грибами. Кріт вертівся, Кріт крутився На постелі: Можна б вийти Із оселі Замість мами По грушки-гнилички Та не хочеться Кротові Підійматись у діброву,— Це ж турбота, Це ж робота, Це ж згинатись, Розгинатись, Це ж, дивися, Ненароком Попаде росиця В око. От аби у добру пору Закотилась Грушка в нору, Мав би кріт Собі обід. А тим часом Чує кріт — Підвело йому Живіт. Каже кріт собі під ніс: — Ох, прийдеться Йти у ліс. Принесу мішок Грушок, Принесу я сам у дім, Сам помию, Сам поїм.— Кріт узувся, Одягнувся, Взяв під руку Шапку-бирку Та й посунувсь З ліжка в дірку. От і виліз Кріт на світ, Крадькома На сонце — глип, Та й очицями Кліп-кліп І від променя Осліп. Кріт скоріш Без шапки-бирки Опустився В рідну дірку. З того часу Більше кріт Не з'являється На світ. Він літує І зимує У норі, Тільки шапку Залишає угорі. |
|
ЩО ПОСІЄШ, ТЕ Й ПОЖНЕШ
(за мотивами болгарської народної казки)
|
|
Хитрий лис, щербатий лис *Дуплянка — видовбаний вулик. |
|
За матеріалами: Михайло Стельмах. "У бобра добра багато". Вірші та сказки. Малюнки Валентини Мельниченко. Київ, "Веселка", 1979 р.
Більше творів Михайла Стельмаха на нашому сайті:
