|
Михайло Стельмах
ДЯТЕЛ
По рецепту на базарі
Дятел вибрав окуляри,
Натягнув собі на ніс,
Полетів трудитись в ліс.
У осінню хмуру пору
Хитрий жук зашивсь під кору,
Дятел глянув, сів на сук,
Носом тук — і згинув жук.
От які-то окуляри
Вибрав дятел на базарі!
* * *
У НАС ГУСИ НЕ СЕРДИТІ
Невеличка наша річка —
Я її перепливаю,
А на березі сестричка
«Гиля, гусоньки»,— співає.
Гуси слухають сестричку,
З рук її скубуть травичку —
У нас гуси не сердиті,
Бо ми вмієм їх любити.
* * *
«ЖИВІ ОГНІ»
Взувши чоботи червоні,
Бусол йде по оболоні,
Жабку з'їсть, постоїть трішки
Та й мандрує знову пішки...
Переспить на корені
Біля річки Горені
Й ранком диба по болоті —
Цілі дні він на роботі.
От і знову оболонь,
Тут цвіте бузків огонь,
Тут од квітів біло, синьо,
Тут місцина журавлина,
Тут, далеко від осель,
Проживає журавель.
Він з купини — із помосту —
Радо кличе бусла в гості,
Бусол дякує за честь:
— Вибачай, робота єсть.
Здивувалася журавка:
— Чи робота, чи забавка?
Сіно вже стоїть в стогах,
Що ж робити в болотах?
— Ти дивись, журавко, в корінь
Бусол дивиться за Горінь.—
Під корінням вдалині
Залягли «живі огні».
Люди торфом їх зовуть.
Ну, пора мені у путь.
Як торфовище знайду,
В гості з радістю прийду
І до вас, і до людей,
Бо вони моїх дітей
Дуже люблять, їм на хаті
Роблять гнізда, мов палати.
Для людей, як їхній друг,
Я вивчаю все навкруг.
Обізвалася журавка:
— Це робота, не забавка,
Може, й нас візьмеш з собою?
Побредем разом водою...
Та й пішли утрьох вони,
Щоб знайти «живі огні».
* * *
ЯК ЖУРАВЕЛЬ ЗБИРАВ ЩАВЕЛЬ
На болоті журавель
Цілий день збирав щавель.
Назбирав собі на борщ,
Та якраз вперіщив дощ,
І щавель знесла водиця,—
Без борщу лишилась птиця.
З того часу журавель
Сировим жує щавель.
* * *
ЖУРАВЛИК І РУКАВИЦІ
До журавлика під стіг
Баранець з села прибіг.
Він приніс в своїй торбині
Для журавлика хлібину,
Трохи ярої пшениці
І червоні рукавиці.
Та не знає птиця,
Нащо птиці рукавиці:
Чи на ноги їх надіти,
Чи на крила почепити,
Чи принести у хатину,
Де живе мала дитина?
* * *
ЖУРАВЕЛЬ
(За народними мотивами)
Журавель для баранця
Накосив стіжок сінця
Та й майструє ясельця,
Не собі — для баранця.
Хай баранчик — добрий гість
Із яселець сіно їсть,
Хай не смикає він стіг,
Бо зламати може ріг.
* * *
ЧАЙКА
(За народними мотивами)
Хочеш — вір, а хоч — не вір
В чайки шапка набакир,
Бо носила чайка сіно,
Обросилась по коліна;
Збило сіно шапку чайці,
Натрусилось у сап'янці,—
Так зате дітки чаїні
Не в болоті сплять, а в сіні.
* * *
ГУСАК
Наш гусак піднявсь на кладку,
Став, як завше, на зарядку,
Повернувся вліво, вправо,
Чітко робить вільні вправи.
От зробив гусак зарядку
Та й у річку — бух із кладки! —
Миє крила, чистить лапки.
Каже качур: — Так-так-так,
Фізкультурник наш гусак!
|
|
Пташечки,пташечки!
Прилетіти до нашого віконця,
Візьміть кухлик водички
І кусочок хлібинки.
Їжте ,споживають,й сил набирайтесь.
Весна.Теплий весняний ранок.Я проснусь від гостювання сонечка в моїй домівці, від співаня птахів мені на вушко .Проснувшись я була ніби в казці , біля моєї домівки сиділо дуже багато птахів.Я боялася навіть дихнути , що б не злякати їх .Мені здавалося вони чекають на мене , що б я вийшла в нагодувала цю дивовижну зграю .Взявши хлібину я вийшла на двір і нагодувала їх.В знак відяки мені вони дуже багато проспівали мені пісень.А тепер кожного теплого весняного ранку сидять біля моєї домівки.
Аню, вітаємо! Молодець, що пишеш!!! Пиши ще, старайся, станеш письменницею! :)
Розквітають квіти,
Зеленіє сад .
Біля моєї домівки,
У весняний час.