На сайті
укр рус Дошка оголошень Додати оголошення

"Третій жмуток" зі збірки "Зів'яле листя" (Іван Франко)


Іван Франко. Збірка віршів Зів'яле листя. Третій жмуток
ЗМІСТ

Третій жмуток (1896)

І. Коли студінь потисне…
ІІ. Вона умерла! Слухай! Бам! Бам-бам!..
ІІІ. Байдужісінько мені тепер…
ІV. В алеї нічкою літною…
V. Покоїк і кухня, два вікна в партері...
VІ. Розпука! Те, що я вважав…
VІІ. Не можу жить, не можу згинуть…
VІІІ. Я хтів життю кінець зробить...
ІХ. Тричі мені являлася любов...
Х. Надходить ніч. Боюсь я тої ночі!..
ХІ. Чорте, демоне розлуки...
ХІІ. І він явивсь мені. Не як мара рогата…
ХІІІ. Матінко моя ріднесенька!..
ХІV. Пісне, моя ти підстрелена пташко...
ХV. І ти прощай! Твого ім’я…
ХVІ. Даремно, пісне! Щез твій чар…
ХVІІ. Поклін тобі, Буддо!..
ХVІІІ. Душа безсмертна! Жить віковічно їй!..
ХІХ. “Самовбійство – се трусість…”
ХХ. Отсей маленький інструмент...

 

В «Третьому жмутку» настрої туги і розпачу посилюються. Окремі вірші «Третього жмутка» сповнені пекучого болю. Поет зумів передати глибокі переживання людини в різних обставинах, зумів показати її суперечливий життєвий шлях не тільки по второваній стежці, але й на манівцях, не тільки на піднесенні, але й на крутих спадах, в особистих радощах і невдачах. Це свідчить про величезний поетичний хист Франка, про глибоке його знання психології людини.

За матеріалами: Франко І. Я. Зібрання творів у 50-и томах. Київ, "Наукова думка", 1976 р., том 2, стор. 117 – 175.


"Душа безсмертна! Жить віковічно їй!
Жорстока думка, дика фантазія,
Лойоли гідна й Торквемади!
Серце холопе і тьмиться розум..."

(Іван Франко)

"Поклін тобі, Буддо!
В темряві життя
Ти ясність, ти чудо,
Ти мир забуття!.."

(Іван Франко)

"Даремно, пісне! Щез твій чар –
Втишати серця біль!
Не вирне сонце вже з-за хмар!
Пропала ярь! Пропала ярь!.."

(Іван Франко)

"І ти прощай! Твого ім’я
Не вимовлю ніколи я,
В лице твоє не гляну!
Бодай не знала ти повік,
Куди се я від тебе втік,
Чим гою серця рану..."

(Іван Франко)

"Пісне, моя ти підстрелена пташко,
Мусиш замовкнуть і ти.
Годі ридати і плакати тяжко,
Час нам зо сцени зійти..."

(Іван Франко)

"Матінко моя ріднесенька!
В нещасний час, у годину лиху
Ти породила мене на світ!.."

(Іван Франко)

"І він явивсь мені. Не як мара рогата,
З копитами й хвостом, як виснила багата
Уява давніх літ,
А як приємний пан в плащі і пелерині..."

(Іван Франко)

"Чорте, демоне розлуки,
Несповнимих диких мрій,
Недрімаючої муки –
І несправджених надій!
Слухай голосу розпуки!.."

(Іван Франко)

"Надходить ніч. Боюсь я тої ночі!
Коли довкола світ увесь засне,
Я тільки сам замкнуть не можу очі:
Загиб спокій, і сон мина мене.
Я сам сиджу і риюсь в своїй рані,
І плачу й тужу, плачу і клену,
І мрії всі летять, біжать, мов п’яні,
До неї! Бачать лиш її одну..."

(Іван Франко)

"Тричі мені являлася любов.
Одна несміла, як лілея біла,
З зітхання й мрій уткана, із обснов
Сріблястих, мов метелик, підлетіла.
Купав її в рожевих блисках май,
На пурпуровій хмарі вранці сіла
І бачила довкола рай і рай!.."

(Іван Франко)

"Я хтів життю кінець зробить,
Марну лушпину геть розбить,
Хотів зусиллям власних рук
Здобути вихід з страшних мук,
Хотів я вирваться з ярма
Твойого чару – та дарма!.."

(Іван Франко)

"Не можу жить, не можу згинуть,
Нести не можу ні покинуть
Проклятий сей життя тягар!
Ходжу самотній між юрбою
І сам погорджую собою...
Ох, коб останній впав удар!.."

(Іван Франко)

"Розпука! Те, що я вважав
Святим і близьким ідеалу,
Отой бездушний міль узяв
І там гризе собі помалу..."

(Іван Франко)

"Покоїк і кухня, два вікна в партері,
На вікнах з квітками вазонки,
В покою два ліжка, підхилені двері,
Над вікнами білі заслонки..."

(Іван Франко)

"В алеї нічкою літною,
Я йшов без тями, наче тінь,
Горіли зорі надо мною,
І неба темная глибінь,
Мов океан тиші, спокою,
Лилася в душу. Як же я
Ще вчора вас любив, о зорі,
Тебе, блаките!.."

(Іван Франко)

"Байдужісінько мені тепер
До всіх ваших болів і турбот,
До всіх ваших боїв і гризот!
Всі ідеї ваші, весь народ,
Поступ, слава, – що мені тепер?
Я умер!.."

(Іван Франко)

"Вона умерла! Слухай! Бам! Бам-бам!
Се в моїм серці дзвін посмертний дзвонить.
Вона умерла! Мов тяжезний трам,
Мене цілого щось додолу клонить."

(Іван Франко)

"Коли студінь потисне,
Не хвилює вода, не блищить
Коли лампа розприсне,
То і світло її не мигтить..."

(Іван Франко)


Останні коментарі до сторінки
«"Третій жмуток" зі збірки "Зів’яле листя" (Іван Франко)»:
Всьго відгуків: 0    + Додати коментар