Більше...

"Тарас Бульба у Києві" (Павло Глазовий)


Тарас Бульба у Києві, Павло Глазовий

  Павло Глазовий

ТАРАС БУЛЬБА У КИЄВІ

Майже поема


В темну нічку-петрівочку сон мені приснився,
Що славетний Тарас Бульба в Києві з’явився.
Іде козак Хрещатиком, іде, бадьориться.
— Яка ж тепер, — каже, — гарна та пишна столиця! 
Хотів би я поїздити, на все подивиться.
Якби дали ту карету, що без коней мчиться.
Гей, - підкликав козак славний до себе таксиста.
Довго їздив, милувався красотами міста.
Як на Виставці заходив в ясні павільйони.
Скидав шайку й відважував глибокі поклони.
— Пишаюся золотими людськими руками,
Це ж у вас не павільйони, а, їй-богу, храми.
І прекрасно, що кругом тут не панікадила,
А те, що вам земля наша щедра уродила.
Обдивився козак славний і нові квартали.
— Як ви жити, любі діти, чисто и гарно стали!
То скажіть же, де столиці кінець і початок?
У вас уже й околиці такі, як Хрещатик.
Заплатив козак таксисту.
— Дай я, — каже, — трішки 
Розімнуся, освіжуся, прогуляюсь пішки. —
В метро наше славний лицар увійшов помалу. 
Проїхався до вокзалу ще й до «Арсеналу». 
Сподобалась козакові станція «Хрещатик».
Погукав він там до себе чергових-дівчаток
— Скажіть мені, голубоньки, чи пекло тут близько?
— Яке пекло? — засміялись веселі дівчиська. —
Нема пекла ніякого і чортів немає.
— А хто ж тоді у вагонах двері зачиняє?
А хто ж тоді вам вагони тягне у тунелі?
А хто ж тоді причепив тут полум’я до стелі?
А хто ж тоді тягне сходи, на яких я їду? —
Регочуться щебетухи:
— Веселі ви, діду! —
Схопив славний запорожець голову у руки:
— Яке ж чудо ви зробили. Молодці, онуки! 
Прогулявся славний лицар над зеленим схилом 
Любувався-милувався Дніпром своїм милим.
Перед оком пролітали кораблі крилаті.
Радів козак-запорожець, як на світлім святі.
— Рай, та й годі! — говорив він. — Як тут гарно всюди 
А чого ж то на тім боці валяються люди?
Чого вони почорніли, неначе від сажі? —
Йому кажуть: — То кияни гріються на пляжі.
— Так сьогодні ж не неділя, навіть не субота.
У людей он скільки діла, скрізь кипить робота.
Не все, значить, у вас добре, дорогі нащадки.
В час гарячий спини гріти... Що ж це за порядки? 
Прийде ввечері із пляжу ледар загорілий,
Сам весь чорний, а хліб йому подавайте білий.
Не тріщатимуть полиці у крамницях ваших,
Якщо в будень будуть люди ніжитись на пляжах. 
Прогулявся запорожець майданом Богдана.
— Як змінилася ти дуже, столице кохана!
Колись отут по майдану козаки ходили,
На повідді шовковому коників водили.
А тепер он козак іде, а поруч — козачка,
А за ними на мотузці тягнеться собачка.
Не можу я второпати, бий його хвороба!
Яку користь козакові дає ця худоба?
Раптом чути: з підворітні, з темного кутка 
Два зачухані суб’єкти кличуть козака:
— Ей, папаша, третім будеш? Сообразім на трьох! — 
Пляшку витягли з кишені та по дну — торох... 
Підійшов козак повільно: що за дивина?
Звідкіля на Україні отака шпана?
Як ви можете, нікчеми, кликать козака,
Щоб лигав сивуху з вами біля смітника?
— Геть, недолюдки погані! — закричав козак, 
Показавши здоровенний, як казан, кулак.
Тих п’яничок з підворітні мов вітром змело.
Отаке мені видіння уві сні було.

За матеріалами: О.М.Авраменко, Л.П.Шабельникова. Українська література. Підручник для 6-го класу. Київ, видавництво "Грамота", 2006, стор. 286.

 

*****

 

Інший варіант гуморески:

 

Павло Глазовий

ТАРАС БУЛЬБА У КИЄВІ

В темну нічку-петрівочку 
Сон мені приснився,
Що славетний Тарас Бульба 
В Києві з'явився.
Іде козак Хрещатиком,
Іде, бадьориться.
— Яка ж у вас, — каже, — гарна 
Та пишна столиця!
Хотів би я поїздити,
На все подивиться,
Якби дали ту карету,
Що без коней мчиться.
Ой не ходив козак славний 
Вчитися до бурси,
А закінчив у столиці 
Любительські курси.
Міліція за успіхи 
Шоферу Тарасу 
Дала права любителя 
Найвищого класу.
Іукнув козак: — Не хочу я 
Ні «Волги», ні «ЗІЛа»!
Дайте мені «Запорожця» — 
То буде до діла.
Дали йому «Запорожця». 
Смикнув він дверцята 
Та й спробував дужі плечі 
В кабіну пропхати.
Як не бився, не мостився — 
Не пуска залізо.
Хотів спину просунути —
І спина не лізе.
Ой сів славний запорожець
Верхи на машину
Та й заспівав нову пісню,
А не старовинну:
— Спасибі ж вам, сини мої, 
За добрую ласку,
Що назвали «Запорожцем» 
Дитячу коляску! 

За матеріалами: Павло Глазовий. "Гуморески. Старі й нові". Редактор-упорядник Іван Малкович. Художник Кость Лавро. Київ, видавництво "А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА", 2008 р., стор. 310.

 

Більше гумористичних творів на "Малій Сторінці":

смішинки
"Мала Сторінка" пропонує до читання та підняття настрою різноманітні віршовані жарти від Євгена Дударя, Грицька Бойка, Василя Шаройка, Юрія Федьковича, Миколи Сингаївського, Анатолія Костецького, Євгена Летюка, Віктора Насипаного, Андрія Линника, Сергія Воскрекасенка, Павла Глазового, Степана Олійника, Анатолія Качана, Павла Гальченка. А ще - гумористичне оповідання Ярослава Стельмаха "Нахаба". Дивіться також - гуморески та усмішки з народного українського та іноземного гумору.

Останні коментарі до сторінки
«"Тарас Бульба у Києві" (Павло Глазовий)»:
Всьго відгуків: 0     + Додати коментар
На сайті