Софія Майданська: "Як ми співали веснянки та гаївки на Великдень"
(з книги "Христос Воскрес")
" ...Тут вербові котики-пухнастики загукали:
— Ходімо на вигін, до церкви, чуєте — дзвони дзвонять, там, певно, вже граються в гагілки!
Взявши повен кошик писанок, ми побігли. Побравшись за руки, парубки і дівчата співали:
— Воротарю, воротарю — воротарчику,
Нам втвори, нам втвори воротечка. (2)
— Ой що ж там, ой що ж там за пан їде?
Ой що ж там, ой що ж там за дар везе? (2)
— Найкраще, найкраще горняточко,
Крайнєє, крайнєє дитяточко. (2)
Біля церкви було повно дітей. Ми, малі, також зробили своє коло і як заведемо дзвінко та голосно: «Горобчику, пташку, пташку» Співаємо та руками показуємо, як же то орють та сіють:
— Горобчику, пташку, пташку,
Чи не був же ти в нашім садку?
Як же там, як сіють мак? (2)
— Та як сіють? Отак сіють. (2)
— Горобчику, пташку, пташку,
Чи не був же ти в садку, в садку?
к же там, як росте мак? (2)
— Та як росте? Отак росте. (2)
— Горобчику, пташку, пташку,
Чи не був же ти в садку, в садку?
Як там, як там жнуть мак?
— Та як жнуть? Отак жнуть. (2)
— Горобчику, пташку, пташку,
Чи не був же ти в садку, в садку?
Як там, як їдять мак? (2)
— Та як їдять? Отак їдять. (2)
Тим часом парубки з дівчатами співали «Вербовую дощечку». Вони викрали у нас маленьку Настуньку і, сплівши з рук місточок, повели її тим містком:
Вербовая дощечка, дощечка,
Ходить по ній Настечка, Настечка.
— Де ж ти, Настю, бувала, бувала,
Як діброва пцлала, палала?
-— Відром воду носила, носила,
Та й діброву гасила, гасила.
Ой займу я овечки, овечки,
Наздогоню дівочки, дівочки.
Ви дівочки, сестрички, сестрички,
Займіть мої овечки, овечки.
А ми гав не ловили і, ставши у два ряди один навпроти одного, заспівали:
З-за гаївки та з-за гаівочки,
Та нікуди з-за гаївки ані вискочити,
Та нікуди з-за гаївки ані виглянути...
З-за гаївки — скоки в боки.
Та нікуди з-за гаївки ані вискочити.
Та нікуди з-за гаївки ані виглянути.
З-за гаївки синця в колінця.
Та нікуди з-за гаївки ані вискочити,
Та нікуди з-за гаївки ані виглянути.
З-за гаївки плечми мечи.
Та нікуди з-за гаївки ані вискочити,
Та нікуди з-за гаївки ані виглянути.
З-за гаївки та з-за гаівочки,
Та нікуди з-за гаївки ані вискочити,
Та нікуди з-за гаівки ані виглянути.
Потім ще й «Подоляночку» і «Ой ти травко, ти муравко», і «В нашого жучка».
Співали, гралися аж до вечора. Мінялися писанками підіймалися стрімкими сходами до дзвонаря, у Великодню неділю він дозволяв кожному з хлопців хоч раз, та вдарити у дзвін.
Ми нахвалялися один перед одним обновами, бо кожному з нас до Великодньої неділі мама з татом пристарали дарунок. Намилувавшись новими вишитими сорочками і стрічками, знову побігли на вигін. Там стали парами — хлопчики перестрибували один через одного, а дівчатка співали:
Скакали дикі кози,
Через зелені лози...
То в гору, то в долину,
То в ружу, то в калину.
А за ними козак —
Верніться всі назад.
За матеріалами: Софія Майданська. "Христос Воскрес", Київ, "Купина", 1993, стор. 20 - 25. Малюнки Володимира Тарана.
Більше веснянок та гаївок на "Малій Сторінці":
