Ольга Зубер. Добра казка для малят «Як мишка млинці пекла» — читати та слухати, відео

На відео: Ольга Зубер. Аудіоказка "Як мишка млинці пекла".

На відео: Ольга Зубер. Казка "Як мишка млинці пекла".

Ольга Зубер

ЯК МИШКА МЛИНЦІ ПЕКЛА

(казка)

Завантажити текст казки Ольги Зубер "Як мишка млинці пекла" (txt.zip)

       Одного разу прогулювалася Мишка лісом. Та й незчулася, як звечоріло. Зголодніла вона й думає:
−    Ось, зараз прибіжу додому, напечу млинчиків, та й поласую досхочу.
Радісним підстрибом домчала Мишка до своєї хатинки. Заглянула в комірчину й знайшла там лише яєчко та дрібку борошна.
−    Ой! – засмутилася Мишка. – Цього не вистачить! І лісова крамниця вже зачинена. А млинчиків таки хочеться!

Вийшла вона на вулицю. Дивиться, Білочка на гілці сидить, грибочки на зиму сушить.
−    Добрий вечір! – привіталася Мишка.
−     І тобі вечір добрий! – відказала Білочка.
−    Ось, хотіла в тебе спитати, чи не даси мені трішки борошна? А то лісова крамниця вже зачинена, а мені закортіло млинчиками повечеряти.
−    А чого ж не дати? Звісно, що дам! Чекай мене тут! – сказала Білочка і сховалася в дуплі.
А через хвилину вона вже знову сиділа на гілочці і протягувала Мишці пакуночок із борошном.
−    Дякую! – посміхнулася Мишка.
−    А знаєш, - сказала Білочка, - Я також полюбляю млинчики. Може пригостиш одненьким?
−    Аякже?! Ось, напечу й покличу тебе! – відповіла Мишка й сховалася в хатинці.

Але, щоб спекти млинці не вистачало ще молока й цукру.
−    Піду до Їжачка. В нього молочко має бути. А потім до бабусі Зайчихи. Вона онучок має, та й сама та ще ласунка. То певно, що в неї є цукор, - говорила сама до себе Мишка, біжучи лісом.

А ось, і хатинка Їжачка, під ялинкою. Сам він сидів на пеньочку й роздивлявся довкола.
−    Привіт, Їжаче! Що поробляєш? – спитала Мишка.
−    Та ось, сиджу, думаю, чим би смачненьким повечеряти.
−    А в тебе молоко є?
−    Є! 
−    Давай його сюди!
−    Навіщо?
−    Я зараз напечу смачних млинців, а ти прийдеш, тай повечеряєш! Згода?
−    Згода!
Мишка взяла глечик з молоком, та й подалася лісовою стежечкою до Заячої хатинки.

Прибігши, вона заглянула у віконечко й погукала:
−    Добрий вечір, бабусю!
−    Добрий вечір, Мишко! – відказала  та, витираючи зі столу.
−    А як у вас справи?
−    Та ось, думаю, чим онучок годувати. Вони такі вередухи. Те не хочу, те не буду. От такі справи.
−    А у вас є цукор?
−    Є!
−     А чи не дасте й мені трішки? А я ось, напечу млинців. А ви прийдете зі своїми онучками, та й повечеряєте!
−    Онучки! Підемо в гості до Мишки млинчиками вечеряти?
−    Підемо! Підемо! – запищали онучки.
−    А млинчики будуть смачні-смачнющі! Пухкенькі, м’якенькі, солоденькі! – прибалакувала бабуся, насипаючи Мишці цукор.
Мишка гарненько подякувала їй, та й подалася додому.

Дорогою вона минула й Лисячу нірку й подумала:
−    От було б добре завітати ще й до Лисички. Та й попросити в неї полуничного варення до млинчиків! Але ні! Не піду. Хтозна,  який в Лисички настрій. Ще розсердиться. А то вже буде геть кепсько!

Ось, так роздумуючи, вона прибігла додому, та й взялася до роботи. Замісила тісто, й нумо млинчики смажити!
Незабаром пахощі розійшлися на весь ліс!
Почула це Білочка. Стриб-скік з дерева, і вже у Мишки в хатинці. Сіла. Чекає, коли млинчики допечуться. 
Аж тут і Їжачок на пеньочку принюхався. Так і є! Пахне млинцями!  Зіскочив він з пеньочка, та й хаміль-хаміль  до Мишачої хатинки. 
А Зайченята, що гралися у дворі, поворушивши носиками, одразу зрозуміли – годі чекати, пора йти в гості. Вони покликали бабусю і разом вирушили до лісової галявини, де жила Мишка.

А в іншому куточку лісу, у своїй хатинці сиділа Лисичка й чепурилася перед дзеркалом, заплітаючи коси. Ось, і до неї долинули пахощі через віконце.
−    Чим це так гарно пахне? Здається млинцями! – сказала, облизнувшись Лисичка. – Треба дізнатись, хто ж це в лісі на ніч млинці пече?
Вона дістала з комори скляночку полуничного варення й вийшла на вулицю. Принюхалася, й пішла в напрямку, звідки линув запах. Ось, так дійшла вона до Мишачої хатинки.
   Зазирнула у віконечко. Так і є! Мишка млинці пече, а за столом вже й гості зібралися. 
−    Тук! Тук! – постукала Лисичка.
−    Ой! – скрикнула Мишка, вийшовши на поріг.
−    Добрий вечір, Мишко! Вибач, що без запрошення! Я бачу, ти млинчики печеш?
−    Так, - відповіла Мишка.
−    А можна й мені скуштувати? Я й варення з собою принесла. Полуничне. Ой смачно буде!
−    Та, звісно, що можна! Заходь. Ти якраз вчасно. Млинці вже готові. Зараз будемо вечеряти.

Посідали усі за стіл. Та й давай млинці наминати, варенням смакувати, чаєм запивати!
Ох і смачні ж були млинці!
Всі наїлися, Мишці гарненько подякували, й ще довго тішилися, яка ж то Мишка вправна господиня!

Казка люб'язно надіслана авторкою спеціально для читачів "Малої Сторінки".

Використано ілюстрації (крім останньої) англійської дитячої письменниці, художниці Беатрікс Поттер (Beatrix Potter).

Читайте також на "Малій Сторінці":

Цікаві дитячі казочки від Ольги Зубер

Українські казки для дітей

Чимало українських письменників творили казки. Серед них Іван Франко, Леонід Глібов, Марко Вовчок, Леся Українка, Олена Пчілка, Юрій Федькович, Григорій Квітка-Основ’яненко, Левко Боровиковський, Петро Гулак-Артемовський, Євген Гребінка, Микола Костомаров, Пантелеймон Куліш, Юрій Федькович, Іван Наумович, Василь Сухомлинський та багато-багато інших.  Всупереч труднощам історичного шляху, українська літературна казка розвивалася і свідчила про те, що в мистецьких пошуках українські письменники йшли в ногу з письменниками Європи і світу.

 

Казки різних країн світу для дітей

Казки Еріха Распе, Ганса Крістіан Андерсена, братів Якоба і Вільгельма Грімм, а також — англійська, австралійська та угорська народні казки.