Олена Більчук. «Скло», «Відсік» («У танці відстаней», частини 6 та 7, начерк, фантастика)


 

Скло на столі — скульптура Олександра Архипенка.

Олександр Архипенко. Скульптура «Скло на столі».

 

 

Олена Більчук

СКЛО

(«У танці відстаней», частина 6, начерк, фантастика)

— Якби колись сміливці не ризикували у спробах злетіти, не опускались на незвідану глибину, не відкривали нові землі, або не проводили небезпечні наукові експерименти, ми, розвідники космосу, зараз не обговорювали б тут — іти на контакт з Етерією чи ні.

— Так, Грейс, нас тут не було б. Але на той час вони ризикували тільки собою.

— Розумію, капітане Мінхо. Що ж, скористаємося наступним шансом років так через …надцять, і, можливо, тоді високі технології будуть лише допоміжною, а не стримуючою силою.

Вечірня нарада міжнародного екіпажу у складі капітана зорельоту й капітанів команд, а також двох науковців наближалася до м’якого завершення.

В ілюмінаторі й на екрані Етерія, у затемненому часі, блимала вогнями. 

— Вона дихає, як і наша Земля, — сказала Іванна. 

— Уся ця картинка на екранах може бути ілюзією, адже мешканців не видно, вони — інша форма існування чи приховуються, як і ми, — Данило знову увімкнув на моніторі показники досліджень.

— А може, наявність, а потім відсутність речовини йота — це якась гра? Якщо технології цієї цивілізації перевищують наші, то не факт, що прилади показують те, що є насправді. І наскільки у нас розвинуте чуття, щоби бути в чомусь упевненими? Планета дихає — надзвичайно обґрунтоване зауваження.

— Ми відчуваємо довіру чи небезпеку, коли обставини для нас не є новими. Інакше — зацікавленість чи настороженість. Навіть розвинене чуття може бути сліпим у спілкуванні з представниками інших цивілізацій, — сказав Василь. 

— І все-таки ми тут, отже, є те, що можна назвати спільним досвідом, — додала Іванна. — Але ви, Даниле, маєте слушність, наше чуття, як і можливості нашої Землі, ще не розкриті.

— Рішення Центру наблизитись до планети з наявністю техносигнатур уже було ризикованим, але сподіватимемось на краще, — завершив нараду Мінхо. — Даниле, як буде вікно співпадаючих частот — повідомте Центр про остаточні результати досліджень і наше бачення ситуації. Й очікуватимемо вказівок — найімовірніше, уже завтра беремо курс на Землю. 

 

***

 

— 1630 рік? — перепитала пані Зоряна. — І похід у пошуках бібліотеки? Сано, розпал тридцятилітньої війни, повстання Тараса Федоро́вича, уже тільки ці два факти суперечать задуму — недоцільно якось вирушати в таку мандрівку, не на часі.

—  Ця дата спершу виникла інтуїтивно. Звичайно, ви маєте рацію. Але... Дивіться: того року, в той час,  в Олекси помер батько, який служив дяком. Він дуже шанував книги й у вільний час шукав бібліотеку Ярослава Мудрого. І син захотів продовжити справу його життя. А коли було б на часі? Якщо нічого не може бути певним. Олекса не розпочав пошуків у Києві, адже це вже робив його батько. Звичайно, той не міг побувати в  усіх куточках храмів, печер, але логічно було б спробувати розширити пошуки. Тим паче Олекса був молодим чоловіком, який прагнув побачити світ. І він вирішив вирушити в Європу.

— У Європу? Чому б не в Московське царство? Адже братства виникали і як захист православ’я від посилення католицького впливу. І, наприклад, хтось із Київських митрополитів ще раніше, за часів татаро-монгольських набігів, міг вивезти частину бібліотеки на схід, де православ’я активно поширювалось.  

— Так, але ж з Європою, південною, північною й західною, ще до виникнення Великого князівства Московського, були налагоджені тісні зв’язки. До того ж, товариш Олекси, Антоніуш, поділився з ним оповідкою, яку чув із дитинства, щодо таємничих рукописних книг і свитків, які бачив його дід, коли служив мушкетером на півночі Франції. 

— Бібліотека, якщо вона не згоріла, могла бути вивезеною вже після розорення Києва 1169 року як трофей.

— Згодна, хоча не думаю, що саме тоді. Навряд ті, що руйнують міста дощенту, піклуються про бібліотеки, ймовірніше — прицільно нищать. А пізніше могло би бути. Олекса не омине східну тему. Але не почне з неї, бо й сама історія цієї бібліотеки починалася не звідти. Не хотілося б додавати ще якихось плутаниць у непросту минувшину. Пригадуєте, як пізніше виникли дві протилежні тези — про один народ і про нічого спільного, обоє помилкові. Олекса був православним, але саме православ’я використалося як основа й цемент для розбудови так званого Третього Риму, що суперечило суті православного християнського вчення. Загарбницьким і панувальним намірам неважливо чим скріпити свою систему, аби тримало. Замість солі додавши патоки пихатості і єдиноправильності, можна використати будь-який світогляд. Забороняти ідеї самі по собі, висловлювати їх — це неправильно. Та сама рослина може бути нейтральною, цілющою й отруйною. Важливо бачити контекст. Для прикладу, одні із «базових» народностей росіян — угро-фінські. Угро-фіни мали свою культуру, космогонічні міфи, шанобливе, бережне ставлення до природи. Поширення християнства й збагачувало культуру, наприклад, принесло писемність, але й стало інструментом знищення. Між країнами Землі зараз підписана Угода великого миру, але ж таке явище як домінантність не зникає й необхідне усвідомлення.

— Сано, ваша спеціальність — мистецтвознавство. Може, зміните, якщо плануєте надалі залишатись працювати в університеті?  

— Мистецтво — це ж не тільки про пензлі й арфи.

— Так, звичайно. Просто звернула вашу увагу, щоб ви розібралися з приріотетами. Я вже не раз спостерігала розлиту воду. Або, якщо сказати інакше, загублених в глибинах глибин. Синтез — це добре, необхідно, але подумайте над тим, чи можна скрізь встигнути зануритись однаково глибоко. 

— Добре, пані Зоряно, дякую. Поміркую над цим занурено, — усміхнулась Сана.

 

 

 


ВІДСІК

(«У танці відстаней», частина 7)


«Увага, за п’ять хвилин зореліт увійде в Простір Елі», — просигналила система сповіщення.

— Увага, приготуватися, переходимо в зону Елі, — повторив капітан Мінхо. — Грейс, перевірте ще раз дані переходу.

— Все гаразд, капітане.

«10, 9, 8, 7, 6, 5, 4, 3, 2,» — почала відлік система.

Раптом заблимала жовтим позначка третього відсіку.

— Один — зупинка входження.

— Капітане, зупинка неможлива, зореліт вийшов на нуль. Ми в зоні Елі. Третій відсік від’єднано ще до входження. Він не перейшов.

— Які показники автономного забезпечення третього відсіку?

— Пальне — 8 діб, екранування — 4 доби, харчові й кисневі запаси — 8 діб на команду.

— Чи є в зорельоті ресурс для зміни напрямку?

— Ні, капітане, ми досягли мінімальної позначки, за таких показників зміна напрямку блокується.

— З’єднайте мене з Едвардом.

— З’єднано.

— Пане Едварде, ми летимо в Просторі Елі. Як ваше самопочуття?

— Краще не буває, капітане.

— Чудово. Пане Едварде, у вас є дані щодо запасів речовини йота на Землі? На скільки міжзоряних космічний подорожей має вистачити того, ще є зараз?

— Орієнтовно на дві. 

— Дякую.

— Усе гаразд?

— За декілька годин зореліт перейде в класичний режим польоту й ви зможете побачити Землю.


 
***


Земля дихала, як і Етерія.

— Капітане Мінхо, ще одна перевірка підтвердила — порушення інструкцій не було, причину від’єднання відсіку встановити поки не вдалося.

— Так, Даниле. 

— Уляна, Богдана, Устим і Василь — усі вони досвідчені зорельотці, до того ж пройшли місячну підготовку на базі розвідників. Ми зробимо все можливе, щоб вони повернулися на Землю.

— Так.

Мінхо невідривно дивився в ілюмінатор. 

— Мій батько був космонавтом, — продовжив Данило. — Його перший політ був на міжнародну станцію «Юпітер», тоді ще не було міжзоряних подорожей. І це був перший міжнародний екіпаж у складі якого були представники України і Росії. Перший після війни за незалежність, коли сусідня країна порушила кордон, виправдовуючи це міфами й фальсифікаціями, принесла на нашу землю реальні й особливо жорстокі руйнування, прицільно стріляючи у сотні тисячі життів. І хоч війна для нас була переможною, з колишнім ворогом необхідна була дистанція, переосмислення стосунків, перезавантаження. Тому тривалий час не було спільних проєктів. Під час того першого польоту батько здружився з росіянином Іваном. Але через десять років батько загинув. Іван, що теж був у складі екіпажу ракети, яка зазнала аварії, він приїхав до нас. Мені було вісім років і я добре пам’ятаю  його. Так сталося, що пам’ятаю краще за батька, якого до того бачив зрідка. Іван передав його особисті речі. Я ніби з ним зустрівся тоді.

— Співчуваю, Даниле. Ви гідно продовжуєте справу свого батька. Спасибі вам. Я провідаю родини тих зорельотців, що залишились у відсіку. У рідних виникнуть питання — буде краще, якщо я відповім їм безпосередньо. 

Начерк люб'язно надіслано авторкою спеціально для читачів "Малої Сторінки".
 

 

 

Читаймо також на "Малій Сторінці":

Крокуючий солдат. Скульптура Олександра Архипенка.

«— Несторе, трохи далі, не над вухом, — одмахнулася рукою Уля від племінника, який стояв поряд і смачно хрумкав своїм улюбленим фруктом, ще недостиглим етеєм. Хлопчик неохоче, все ж відійшов: він знав, що Уля пілотує зорельотами і, буває, їй після польоту треба побути наодинці. От і тепер: вона втекла зі святкування Галактичного року — сиділа біля вікна й задумливо дивилася крізь шибку на рівненьку смужку фіолетових айстр, а ще — на нерозкриті квіти енотери, що з’явилися в саду звідкіля не візьмись. Ех, зорельотопадів подушками зараз не буде...» 

(Олена Більчук)

 

 

Минуле. Скульптура Олександра Архипенка, 1926 р."Зненацька почувся легкий плескіт. Уля простягнула руку й натрапила на стінку. Провела долонею вище — стінка обірвалася. Повітря біля пальців відчулося теплішим, ніж біля обличчя. Це, напевно, акваріум. Розплющила очі. Так, це він. «Не люблю акваріумів», — подумала дівчина. — Зачекай, я скоро, — сказала пані Зоряна і вийшла в коридор, м’яко торкаючись підлоги підборами. Уля озирнулася — вона була в кабінеті пані Зоряни, завідуючої бібліотекою Університету історії.  На великому настінному екрані змінювалися старовинні мапи. Їх загадково освітлювало сонячне проміння, що мерехтіло крізь жовто-блакитно-зелений вітраж. Неподалік, на одному зі стільців, сидів поважний чоловік, — він із цікавістю поглянув на дівчину. Уля кивнула, чоловік відповів. Вона присіла поруч..." (Олена Більчук)

 

Простираючись горизонтально — скульптура Олександра Архипенка.««Як же цей торс нагадує тюленя. Тюленя, коли він не у воді. Істоту, що знаходиться у менш сприятливому для руху середовищі. Тільки тюлені, зазвичай, дивляться прямо або вбік, а тут — уверх…» «Улю!» — покликав Устим. І теж підійшов до скульптури Олександра Архипенка, що розташовувалась на невеликому майдані Саду просторових експериментів — архітектурного комплексу поряд із Центром дослідження Космосу. На майданчику, майстерно викладеному мозаїчною бруківкою, було з десяток скульптурних композицій різних авторів...» (Олена Більчук)

 

Місяць — скульптура Олександра Архипенка."Коридор повернув праворуч, знову — жодних дверей, вікон, і тьмяне освітлення, десь таки має бути вихід, ще один поворот — сходи, вниз, двері, дівчина витягнула з кишені дистанційну «відмичку» — нарешті  вулиця. Хоча біг лабіринтом коридорів здавався довгим, сигнал про допомогу пролунав хвилин п’ять тому. На вулиці  чомусь вимкнулись його координати, але Уля зафіксувала напрям — південний схід. Ще ясніла тонка смуга заходу Сонця, а обабіч дороги запалювались ліхтарі, реагуючи на її біг. Дивне, безлюдне місце, але будинки гарні, напевно, недобудова цілого району (призупинка будівництва бувала, наприклад, через виявлення несанкціонованого захоронення токсичних відходів). У небі вже яскраво яснів неповний місяць, у фазі першої чверті, тому, попри відсутність загального освітлення, видимість місцевості була нормальною. Почувся різкий звук. Уля зупинилися. Звідки? Вона озирнулася. Місяць, що нагадував вухо, здавалося, вслухався у простір разом із нею..." (Олена Більчук)

 

Гондольєр — скульптура Олександра Архипенка."Планета Етерія світилася ніжно-пастельними теракотовими відтінками. Зонд для дослідження стану планети мав сісти на її поверхню за вісім годин. Він був надісланий із зорельоту «Мажара» в зону можливої наявності речовини йота. За щасливим збігом, у цій зоні не прослідковувалося видимих ознак поселень — обрисів будівельних комплексів, доріг чи штучного освітлення у затемнений час. При прибутті в сектор Етерії зореліт увійшов у режим прихованості, яку забезпечувала система Екранування об’єктів у космосі ŜOS (ШОС) — це абревіатура назви системи мовою есперанто, Ŝirmádo de objе́ktoj en la spáco. Такий режим дозволяв бути непоміченим для можливих іншопланетних цивілізацій. Відповідно, зв’язок із Центром координування польотів на Землі був обмежений..." (Олена Більчук)

 

Скло на столі — скульптура Олександра Архипенка."— Якби колись сміливці не ризикували у спробах злетіти, не опускались на незвідану глибину, не відкривали нові землі, або не проводили небезпечні наукові експерименти, ми, розвідники космосу, зараз не обговорювали б тут — іти на контакт з Етерією чи ні. — Так, Грейс, нас тут не було б. Але на той час вони ризикували тільки собою. — Розумію, капітане Мінхо. Що ж, скористаємося наступним шансом років так через …надцять, і, можливо, тоді високі технології будуть лише допоміжною, а не стримуючою силою. Вечірня нарада міжнародного екіпажу у складі капітана зорельоту й капітанів команд, а також двох науковців наближалася до м’якого завершення. В ілюмінаторі й на екрані Етерія, у затемненому часі, блимала вогнями..." (Олена Більчук)

 

МА. Скульптура Олександра Архипенка."Розпочалася нова доба. Ще було увімкнено режим ночі. В ілюмінаторах мерехтіло тихе зоряне світло. Й пам’ять про невидиму далеку гарячу зірку, яка для Землі завжди світить у режимі світанку. Залишилось дві доби екранування, а потім їхній відсік, який під час переходу через Простір ЕлI з невідомих причин відокремився від зорельоту «Мажара», стане видимим для мешканців незвіданої планети Етерії. За правилами — потенційний ворог, особливо з більш розвиненими технологіями, не має отримати жодної інформації про Землю. Рішення прийнято. Не тепер — щоразу, напередодні польоту, кожен із зорельотців мав підтвердити свою готовність у разі необхідності здійснити це. А саме: якщо протягом двох діб за Богданою, Устимом, Уляною і їхнім капітаном Василем не прилетить із Землі рятівний зореліт, то у відсіку ними буде увімкнено режим самоліквідації..." (Олена Більчук)

 

Мокрець, Зірочник середній (Stellaria media).«— Устиме, ти в Центрі?
— Так.
Уля тримала в руках невеликий диск невідомого призначення, лише знайомою була позначка ЕRA — так позначали адаптери електромагнітного випромінення, абревіатурою з есперанто, але диск аж ніяк не нагадував ці пристрої.
— Необхідно зустрітись. Я буду біля входу в Cад о 10-й.
— Добре, Улю.»

(Олена Більчук)

 

Рисунок Олександра Архипенка."Великі краплини вдарили об шибку. Голосно, наче хтось жбурнув сіллю в металеву пластину. З вишневої гілки безстрашно злітав останній листок, ще сліпучо-жовтий. — Ого, знову дощ, — сказала Сана й відгорнула завісу, відкривши повністю панорамне вікно, — у кімнаті стало трохи світліше. Будинок був невеликий, а наявність багатьох зон — вітальної, для роботи чи для тренувань — була наслідком продуманої системи висувних і розкладних меблів, перегородок. Лише невелика дитяча кімната не змінювала призначення. І зараз там тихіше за тихо — Нестор був у садочку..." (Олена Більчук)

 

Photo by Felix Mittermeier.« — Здогадайтесь, як цей кристал назвали. У вас три спроби. — Щось на кшталт нептуніто? — припустила Уля. — Занадто просто, як аж для трьох спроб, друга спроба! — вигукнув Василь. Він зараз нагадував хлопчака, яким був у дитинстві: із розкуйовдженим волоссям, широкою щасливою усмішкою. — А ти постав питання так, щоб у нас не було іншого вибору, окрім як здогадатися, — у голосі Богдани вчувся виклик. — Та це, схоже, був натяк, бунт на кораблі! Зосередьтесь, а то втратите спроби. За проханням-вимогою даю напрям — перше правило кодексу працівників космічної галузі...» (Олена Більчук)

 

Більше творів Олени Більчук на нашому сайті:

Олена Більчук. Твори для дітей: казки та дитячі оповідання.

Читаймо цікаві та пізнавальні казки Олени Більчук: "Я не буду тобі заважати",  "Коли навколо Землі — клубочок", "Кристалики", "Літерки Аоха і Веша", "Історія, яку розповів вітер". А також — оповідання та повісті.  

Останні коментарі до сторінки
«Олена Більчук. «Скло», «Відсік» («У танці відстаней», частини 6 та 7, начерк, фантастика)»:
Всьго відгуків: 0     + Додати коментар
Пропозиції інтернет магазинів на тему:
Електронні книги
614 Basic 3 Black (PB614-2-E-CIS)
Ціна: 2799 грн
інтернет-магазин: rozetka
InkPad 3 740 Dark Brown (PB740-X-CIS)
Ціна: 7199 грн
інтернет-магазин: rozetka
Топ-теми

Пропозиції інтернет магазинів на тему:
Мобільні телефони
Відеокамери
P smart+ Black
Ціна: 6999 грн
інтернет-магазин: rozetka
Redmi Note 5 4/64GB Black (Global Rom + OTA)
Ціна: 4699 грн
інтернет-магазин: rozetka
Видеокамера Acme VR06 Ultra HD Wi-Fi
Ціна: 1899 грн
інтернет-магазин: rozetka
P smart+ Black
Ціна: 6999 грн
інтернет-магазин: rozetka
Видеокамера Acme VR06 Ultra HD Wi-Fi
Ціна: 1899 грн
інтернет-магазин: rozetka
Redmi Note 5 4/64GB Black (Global Rom + OTA)
Ціна: 4699 грн
інтернет-магазин: rozetka