Наталя Карпенко. Зимові поезії для дітей

Наталя Карпенко. Дитячі вірші про зиму. Скоро зима. Наталя Карпенко. Дитячі вірші про зиму. Грудень - козак. Малюнок учениці Кустинського ліцею, що на Рівненщині. Викладач - відомий український художник Костянтин Степанюк.

"Скоро зима". Малюнок учениці Кустинського ліцею, що на Рівненщині.

Наталя Карпенко

Усе було...

Усе було у осені.
Усе. І зорепад,
І сукні позолочені,
І танго-листопад.

Усе було... Незчулася -
Сніги мете зима.
Зміючкою згорнулася
Бурштинова тасьма.

* * *

Сонечко, де?

Сонечко яснооке,
Де твої промінці?
Де твої теплі кроки
І золоті зайці?

Сонечко ясночоле,
Котика обігрій.
Ожеледь вкрила поле,
Чубиться вітровій.

Сонечко жовточубе,
Темінь прокралась в дім.
Вийди гуляти, любе,
Зимно без тебе всім.

* * *

Зажди, морозе!

На вістрі ночі точить зуби стужа,
На голі віти падають шаблі.
Зажди, морозе. Ще осіння ружа
Гойдає свої дітоньки малі.

Зажди, морозе. Визирнув з кишеньки
Руденький листопадовий грибок.
Ще носить осінь різні витребеньки,
Ще котить позолочений візок.

* * *

Скоро зима

Листопаду при кінці
Не до сміху.
Поховались горобці
Попід стріху.

Опустились до землі
Хмари низько.
І у місті, і в селі
Стало слизько.

Побілив лапатий сніг
Пізню вроду.
Виліз грудень на поріг,
Студить воду.

Морозяка-морозець
Зір насипав.
Біля брами промінець
Тихо хлипав.

* * *

Грудень-козак

Грудень ніг не намочив,
Грудень сонцем двір умив.
Срібний подих, срібний слід,
Ще нівроку… Ще не дід!

Грудень махом без вагань
Випив воду з калабань.
Грудню, ти у нас козак,
На всі витівки мастак.

Тільки треба у двори
Натрусити сніг згори.
Білу хмару запрягти,
Голу землю зодягти.

* * *

Сніг

Сніг приніс для калабані
Коцик, бобочку і штані.
– Зодягайся, не зітхай,
Ноги коциком вкривай.

А вона таке утнула,
Подарунки проковтнула.
Проковтнула і реве:
– Хочу платтячко нове.

А вона надула щоки:
– Я ковтнула ненароком.
Я віддам тобі колись,
Де ти, друже, повернись.

* * *

Сніг ковтав туман кудлатий...

Сніг ковтав туман кудлатий
На сніданок і обід.
А надвечір влігся спати
Срібним черевом на лід.

І заснув. Ти де, тумане?
В ополонку впала тінь.
Він тоді на ноги встане,
Як прокинеться теплінь.

Наталя Карпенко. Дитячі вірші про зиму. Грудень - козак. Малюнок Оксани Місюри, учениці Кустинського ліцею, що на Рівненщині. Викладач - відомий український художник Костянтин Степанюк.

"Зима заблукала". Малюнок Оксани Місюри, учениці Кустинського ліцею, що на Рівненщині.

Зима заблукала...

Ти де, зима? Напевно, заблудила.
У нас вже грудень, а тебе нема.
Твоя хмарина виростила крила
І дивиться на грудень крадькома.

Радіти б хмарі, а вона сумує.
Сніжити б хмарі, а вона – слізьми.
Зима хмарини рідної не чує.
І нам у грудні сумно без зими.

* * *

Пливе грудень у човні

Ба! Яке колюче,
Ба! Яке їдке.
Дощ зірвав онучі
З хмари і в піке.

Дзень! На парасолі.
Дзень! На дах мені.
Грудень на гастролі,
Ба! Пливе в човні.

Нащо грудню шуба,
Нащо капелюх…
В нього навіть груба
Вистигла до вух.

* * *

Дощисько у грудні...

Накрила хмара білий день,
Закутала морози.
Дощисько сіє дзень-дзелень,
Зима ковтає сльози.

Дощисько ноги тре в траві,
В калюжі миє п’яти.
У грудня мокрі капчурі,
Ходи, старий, до хати.

* * *

Вітровій

Гупає, стукає дід-вітровій,
Проситься дідо до нас на постій.
Витріпав поли, напнув рукави
І насміхається: – Нумо, злови!

– Гостю непроханий, прошу, вертай,
Іншу домівку собі пошукай.
Бачиш, хмарина сховала хвоста,
Квочкою сіла на грудень сльота.

Наталя Карпенко. Дитячі вірші про зиму. Грудень - козак. Малюнок Олександри Мельничук, учениці Кустинського ліцею на Рівненщині. Викладач - відомий український художник Костянтин Степанюк.

"Дивний грудень". Малюнок Олександри Мельничук, учениці Кустинського ліцею на Рівненщині.

Грудню сніг сьогодні снився

Грудню сніг сьогодні снився,
Грудень встав і засмутився:
– В мене стільки білих свят,
А надворі листопад,
А надворі хмара сіра…
Щоб не втратив грудень віри,
Вийди, хмаро, за поріг,
Розбуди-но, хмаро, сніг.
Спить мороз і завірюха,
Ходить грудень без кожуха,
Ходить грудень без чобіт…
Тихий схлип біля воріт.

* * *

Прокинься, грудню

Прокинься, грудню, годі спати!
Коли до нас прийде зима?
Виходь, нарешті, грудню, з хати,
Був Миколай, тебе нема.

Отямся, грудню! Снігу треба,
Із бруньки пнеться цвіт надвір.
Весна гуляє замість тебе,
Ти свій годинник перевір.

* * *

Ходи-но, зимонько, до нас

Невже весна? А де струмки,
Де світлий подив ранку?
А грудню й досі невтямки,
Чому весна на ганку!

Збудилась гілочка зі сну,
Трава пішла гуляти.
Вони не кликали весну,
Їм взимку треба спати.

Стоїть сумна озимина,
Озимим не до жарту. –
Якщо не з’явиться зима,
Залишаться без гарту.

Зима, весна… На все свій час!
Все добре, коли вчасно.
Ходи-но, зимонько, до нас,
Подякуємо красно.

* * *

Ще б снігу...

Насіяло промені небо,
Зігнало хмарину з чола.
Ще б снігу насипати треба,
Щоб стежечка біла була.

Дощами столочене поле
Чекає на твій білий дмух.
Стерня тобі ноги не коле,
Вбери його в білий кожух!

Наталя Карпенко. Дитячі вірші про зиму. Їде грудень на білім коні. Малюнок Маргарити Полюхович, учениці Кустинського ліцею, що на Рівненщині. Викладач - відомий український художник Костянтин Степанюк.

"Їде грудень на білім коні". Малюнок Маргарити Полюхович, учениці Кустинського ліцею, що на Рівненщині.

Їде грудень на білім коні

Не чекали зими й холоднечі?
Їде грудень на білім коні.
Горобина зіщулила плечі
І жаліється тихо мені.

Їй незатишно, хай їй поспиться,
Поки ліплять морози грудки.
Хай летить і мете сніговиця,
Хай загинуть усі шкідники.

Гонить віником холод хвороби,
Бруд ковтають сніжинки й сніги.
Начувайтеся взимку мікроби,
Ті морози таки до снаги.

Ну а дереву треба поспати,
І землі відпочити, й траві…
Годі нам щозими нарікати,
Всьому час… Будуть весни нові.

* * *

Зима сьогодні снігу натрусила

Зима сьогодні снігу натрусила:
– Не буду їсти хліба я дарма!
Зима сьогодні снігом землю вкрила,
Згадала, що вона таки зима.

Летить згори білесеньке і свіже,
Земля на подарунок луп та луп!
Земля його і хрупає, і лиже…
Морозиво! Не йме на віру зуб.

* * *

А на вулиці сніг

А на вулиці сніг, а під снігом росте перша квітка.
Стелить стежку мороз, трусить білу перину зима.
Спить під кригою сом, я беру білу річку за свідка,
Що розгойдує сни і пере береги крадькома.

Наталя Карпенко. Дитячі вірші про зиму. Зима. Малюнок Оксани Місюри, учениці Кустинського ліцею, що на Рівненщині. Викладач - відомий український художник Костянтин Степанюк.

"Зима". Малюнок Оксани Місюри, учениці Кустинського ліцею, що на Рівненщині.

Про що мріє січень?..

Січень на вулиці. Дерево спить.
Вітер гойдає гілляччя.
Що йому мріється, що йому снить,
Що йому пташечка плаче?

Де ви, сніги білі? Сива сльота
Кутає полудням лиця.
Ходять тумани до нас на свята.
Що тобі, гілочко, сниться?

* * *

Дивний січень

Траві у січні геть не спиться!
На сонце дивиться травиця:
– Чому ти взимку виграєш,
Мені поспати не даєш!

Зима – це сон, а сон – то сила,
Під час зими зростають крила.
Я тільки вкрию снігом чуб,
А ти за чуба скуб та скуб!

Хіба заснеш, як промінь в очі,
Хіба заснеш, як теплі ночі.
Зима приходить недарма,
А в мене й досі сну нема.

* * *

Січень сльози ллє

Калюжа сніг гребе до себе,

Гребе і лиже, п'є і п'є.

Не грій так, сонечко! Не треба!

Помилуй – січень сльози ллє!

Сніг щойно випав, щойно всівся,

Хай би полежав. Це ж зима!

Мороз на ноги ледве звівся

І втік за обрій крадькома.

Калюжа сніг гребе до себе,

Летять струмки з дахів і стріх.

У калабані синє небо

Полоще хмари. Тане сніг.

* * *

За що дорікають січню?

У погляді січня розпука і подив:
– За що дорікають мені і чому?
Я ж наче нікому й ніде не нашкодив…
– Тому що ми взимку чекали … Зиму!

Тому що ми зовсім не бачили снігу,
Ти замість морозу покликав весну.
Ти ж січень і студень! А ти взяв за втіху
Підсніжники білі будити зі сну.

* * *

Де ви, сніги білі?..

Січень на вулиці. Дерево спить.
Вітер гойдає гілляччя.
Що йому мріється, що йому снить,
Що йому пташечка плаче?

Де ви, сніги білі? Сива сльота
Кутає полудням лиця.
Ходять тумани до нас на свята.
Що тобі, гілочко, сниться?

* * *

Не мете снігами січень

Не мете снігами січень,
Теплий промінь гріє нас.
Вітер дмухає на свічі:
– Чуб у бруньки! Ще не час.

Це тепло таке невчасне,
Первоцвіт не має сну,
Він застудиться і згасне...
Він чекає на весну!

Малюнок Горкавчук Дар'ї, 5 років (Донецька обл., м. Торецьк)

"Безкраї простори". Малюнок Горкавчук Дар'ї, 5 років (Донецька обл., м. Торецьк).

Малюнок взято з ФБ-сторінки Ucraina CreAttiva (конкурс дитячих малюнків про Україну).

Зимовий розбишака

У злого вітриська
Лупаті очиська,
Колюча щетина,
Кудлата чуприна.
Ото розбишака,
Ото задирака!
Куди не метнеться –
Воює і б’ється.
Хто міри не має,
Той дров наламає.

* * *

Черешневий вершник

Засніжена черешенька
Гойдає на гіллі
Однісінького вершника.
Зима, а він в сідлі!

Сніги, а він тримається,
Дощі, а він в танок.
Не спить, а розминається
Черешневий листок.

В того малого сокола
Крута закваска й гарт.
Його не наполохали
Ні сіверко, ні град.

* * *

Нарешті, сніг!

Білий сніг, білий сніг пролітає,
Настрій сірому дню піднімає.
Впав на носики сніг, на долоні,
Вкрив цілунками щічки червоні,
Вкрив цілунками щічки біленькі.
Хай потішаться діти маленькі
Парасольками білими з неба.
Біла радосте, зими для тебе!

* * *

Сніги у січні

Січень тільки під кінець
Ноги вкрив снігами.
Наламав ти нам дрівець,
Десь ходив лісами.

Десь топив свої сніги,
Пив чаї на ганку.
Певно, з лівої ноги
Піднімався зранку.

* * *

Рукавички

Щоб не мерзли рученята,
Треба хатку їм знайти.
Маю он які пальчата,
Я з пальчатами на ти.
Шусть у хату всі одразу –
І Великий з Вказівним,
І Середній-довгов’язий,
Й Підмізинний із Малим.
Всім дісталось по кімнаті,
Тепло пальчикам у хаті.

Малюнок Анастасії Кононенко (з конкурсу дитячих малюнків про Україну від Ucraina CreAttiva).

Малюнок Анастасії Кононенко (з конкурсу дитячих малюнків про Україну від Ucraina CreAttiva).

Малюнок взято з ФБ-сторінки Ucraina CreAttiva (конкурс дитячих малюнків про Україну).

Мороз льоди плете гачком

Мороз льоди плете гачком,
Плете снігам хустинки.
В морозний день під чобітком
Ламаються сніжинки.

Плете мороз – летить з-під ніг
Рип-рип на всі околи.
Плете мороз – волає сніг:
– Не тисни! Крига коле!

* * *

Сніг з розгону на ніс мій упав

Сніг з розгону на ніс мій упав
І одразу від мене сховався.
От бешкетник! Упав і розтав!
Сніг на носі моєму скупався!

* * *

Рипу-рипу черевик

Рипу-рипу черевик,
Рипу-рипу, брики-брик.
Черевичок ніс задер,
Черевичок носа здер.
Цей маленький черевик
До снігів таких не звик.

* * *

Мете зима

Мете зима – кружляє рій,
Кружляє біла млиця.
Гуляє дідо сніговій
І баба сніговиця.

Хвись, хвись мітла! Хвись, хвись мітла!
Мете усю округу!
Хвись, хвись мітла! Танцює мла
Метелицю і хугу.

Сніг сьогодні розгулявся

Сніг сьогодні розгулявся —
В кожну шпарку зазирнув,
З кожним дахом привітався,
Кожну гілку пригорнув.

Розгубилася пташина —
Біле поле, білий ліс,
В білій хусточці калина...
Білу стежку сніг приніс.

А на стежці — ні горішка,
Ні зерняти. Стежка снить.
Гріє стежку біла кішка,
Хай спочине, хай поспить.

* * *

Калюжа сніг гребе до себе

Калюжа сніг гребе до себе,
Гребе і лиже, п'є і п'є.
Не грій так, сонечко! Не треба!
Помилуй – січень сльози ллє!

Сніг щойно випав, щойно всівся,
Хай би полежав. Це ж зима!
Мороз на ноги ледве звівся
І втік за обрій крадькома.

Калюжа сніг гребе до себе,
Летять струмки з дахів і стріх.
У калабані синє небо
Полоще хмари. Тане сніг.

* * *

Відлига

Зітхає сніг і плаче крига:
– У нас біда! У нас відлига!
Вона прийшла у кожний двір
І хоче з’їсти весь пломбір.

Хрум-хрум! Бурулька впала з даху.
У баби очі повні страху –
У неї мокра голова…
Упала баба снігова.
Хрум-хрум лунає тут і там,
Лиши морозиво і нам.

* * *

Лютий без чобіт

Знову лютий без чобіт,
Знову крига скресла.
Мокнуть сани у воріт,
Лютий сів за весла.

– Де морозиво моє?
Лютий вголос плаче.
Лютий ридьма сльози ллє:
– Був же сніг! Я бачив!

* * *

Де ти, Лютий?

Зима від подиву присіла:
– Невже це я аж так змаліла,
Що бавлю в люльці промінці
І б’ю до березня клинці?

Нема морозу. Де ти, Лютий?
Тебе не видно і не чути.
А він і вухом не веде,
Весні куделицю пряде.

* * *

Лютий – Бокогрій

Кажуть всі, що Лютий
Капосний і злий,
Що морозом скутий…
Лютий не такий!
Кажуть, що він – Лежень
І Криводоріг.
А насправді – Межень,
Що ковтає сніг,
Що до себе квіти
Кличе на постій.
Ніде правди діти,
Лютий – Бокогрій!

* * *

Скажи нам, Лютий

От скажи нам, друже Лютий,
Як ти міг про все забути?
Де твій подих, де твій сніг…
Ти прийшов і спати ліг.

Ти забув закрити хвіртку,
Ти збудив зарані квітку,
Розкуйовдив бруньці сни…
Ця робота для весни!

Ти забув накрити поле…
Ти ж не був таким ніколи!
Ти завжди хазяйнував
І морозом частував.

Вже весна висить на носі,
А тебе не видно й досі!
Спав? То спи! Дрімав? Дрімай!
А весни нам не займай!

* * *

Розбудила дощ зима

Плаче дощ у калабані.
То зима
Розбудила дощ зарані
Задарма.

Плаче дощ, гарячі сльози
Ридма ллє.
Заберуть усе морози
На кольє.

* * *

Бджілка

Бджілко, куди ти, зітреш собі крила,
Лютий надворі, ще ходить зима!
– Квіточка в гості мене запросила,
Сонечко гріє й морозу нема!

Дякую красно, лечу на гостину!
Дякую красно, лечу за пилком!
Треба мені годувати родину,
Я і тебе почастую медком.

* * *

Скоро весна...

Надворі лютий, а земля не спала,
Надходить ранок. Де той сон? Нема.
Земля зірки і вівці рахувала,
Усе намарно. Зниділа зима.

Нема й не треба, нічого зітхати,
Пора до праці, з бруньки пнеться цвіт.
Гуляє промінь, сонце вийшло з хати,
Стоїть весна зелена край воріт.

Наталя Карпенко. Дитячі вірші про зиму. Лютий – Бокогрій. Малюнок Анастасії Осередчук.

Малюнок Анастасії Осередчук

(з конкурсу дитячих малюнків про Україну від Ucraina CreAttiva).

Малюнок взято з ФБ-сторінки Ucraina CreAttiva (конкурс дитячих малюнків про Україну).

Заметіль вночі гуляла

Заметіль вночі гуляла,
Землю снігом устеляла.
Всі дороги стали білі,
Білі шалики на гіллі,
В білих светриках штахети,
На дахах шапки й берети,
Білий чуб звисає з хати…
Двір сьогодні не впізнати!

* * *

Трусить Лютий кожушину

Трусить Лютий кожушину,
Трусить ковдру і перину,
Трусить Лютий килими –
Йдуть морози до зими.

Лютий трусить, трусить, трусить…
Він снігами вкрити мусить
І яруги, і горби,
І лани, де сплять хліби.

* * *

Лютий снігу натрусив

Лютий снігу натрусив,
З нього тісто замісив,
Тісто в холоді тримав,
От і облизня піймав.

Каже сонечко руде:
– Твоє місиво тверде.
А я тісто обніму,
А я тісто розімну.

Зійде з тістечка вода,
Не журися – не біда.
Не журися, що втече,
Не журися, що стече.

* * *

Ось така була зима

Грудень байдики бив,
Грудень мріяв і снив,
Грудень в листі осінньому грався.
Січень ляси точив,
Сорочину строчив,
Та чомусь до снігів не озвався.
Лютий білі сніги
Натрусив до ноги
І давай ті сніги трамбувати.
В небі промінь блищить,
Під ногами тріщить,
Нарікали, то будемо мати.

Українські Карпати. Щепковський Іван, 12 років, м. Рівне, учасник Міжнародного конкурсу дитячого малюнку Моя Україна-Ucraїna Mia, грудень 2017 р.

"Українські Карпати". Щепковський Іван (12 років, м. Рівне), учасник Міжнародного конкурсу дитячого малюнку "Моя Україна-Ucraїna Mia", грудень 2017 р.

Малюнок взято з ФБ-сторінки Ucraina CreAttiva (конкурс дитячих малюнків про Україну).

Вже йду...

Женете в три шиї? Та йду вже! Іду!
Та знайте – домівку свою віднайду.
Всі кажуть – холодна. Всі кажуть, що зла.
Такою вродилась, такою зросла.
Мене не шанують, чекають весни.
А хто буде сонечку баяти сни,
А хто заколише снігами, як я?
Сніги і морози – це вдача моя.
Сніги і морози – до гарного сну,
Прокинувся ранок – стрічайте весну!

* * *

Знову за своє...

От зима! Пішла і повернулась.
От зима! Круг пальця обвела.
Знов земля у біле перевзулась,
Знову білу сукню зодягла.

От зима! Замилила нам око.
От зима! Ти знову за своє?
Сонце нині видерлось високо,
Сукня твоя біла розтає.

Українська диво-зима. Песік Вероніка (8 років, Львівська обл., м. Золочів), учасник Міжнародного конкурсу дитячого малюнку Моя Україна-Ucraїna Mia (Рим, грудень 2017 р.)

"Українська диво-зима!"
Песік Вероніка (8 років, Львівська обл., м. Золочів),
учасник Міжнародного конкурсу дитячого малюнку
"Моя Україна-Ucraїna Mia" (Рим, грудень 2017 р.)

Малюнок взято з ФБ-сторінки Ucraina CreAttiva (конкурс дитячих малюнків про Україну).

Матеріали люб'язно надіслано авторкою спеціально для читачів "Малої Сторінки".

У добірці представлені малюнки діток з 2 по 4 класи Кустинського ліцею, що на Рівненщині. Малюнки надіслано відомим українським художником, педагогом Костянтином Степанюком.

Більше творів Наталі Карпенко на "Малій Сторінці":

Наталя Карпенко. Дитячі вірші про зиму

"Ткала зимонька білу сорочку,
Із бурульок плела оторочку.
Снігу білого з хмар натрусила,
У підмайстри мороз запросила." (Наталя Карпенко)

Вірші для дітей від Наталі Карпенко

Пропонуємо почитати нашим діткам чудові поезії Наталі Карпенко. Поетеса доступно і легко розповідає про космос і погоду, про зиму і природу - про усе, що нас оточує. Наталя Карпенко закінчила Одеський педагогічний університет імені К. Д. Ушинського, живе і працює у Вінниці вчителем-дефектологом, пише поезії, публікує їх у красивих ілюстрованих збірочках. Тож читаймо!

Дивіться також на нашому сайті:

Вірші про зиму

Читайте вірші для дітей про зиму від Лесі Українки, Марійки Підгірянки, Катерини Перелісної, Лесі Храпливої-Щур, Костянтини Малицької, Анатолія Камінчука, Олекси Кобця, Івана Неходи, Євгена Гуцала, Валентини Каменчук, Дмитра Головка, Анатолія Качана, Леоніда Глібова, Володимира Лучука, Тамари Коломієць, Тетяни Скабард, Володимира Коломійця, Ліни Костенко, Максима Рильського, Василя Діденка, Павла Усенка, Дмитра Павличка, Михайла Литвинця, Оксани Сенатович, Анатолія Качана, Валентини Козак, Надії Кир'ян, Лідії Компанієць, Василя Симоненка, Вадима Скомаровського, Павла Тичини, Спиридона Черкасенка, Андрія М'ястківського, Миколи Вінградовського, Михайла Стельмаха, Василя Шаройка, Грицька Бойка, Наталі Забіли, Ганни Черінь, Марії Хоросницької, Наталки Поклад, Оксани Кротюк, Анатолія Качана, Миколи Сингаївського, Григорія Фальковича, Ірини Жиленко, Василя Діденка, Юлії Хандожинської, Тетяни Винник, Тетяни Строкач, Наталі Карпенко та інших українських авторів.

Відомий художник-пейзажист Костянтин Степанюк створює шедеври, які здатні пробудити в наших душах людяність та любов...

"Відомий художник-пейзажист з Рівного Костянтин Костянтинович Степанюк викладає. Він - вчитель. Він закоханий в націоналістичну дитячу програму «Пласт». Талановита і тонка людина, яка живе, наче кожен день може стати останнім. Від нього віє такою любов’ю до нашої Неньки-України! Будиночок, в якому живуть і творять художники Костянтин і Аліна Степанюк - біля самісінького лісу... Його двері завжди відчинені для гостей, а кімнати заповнені пейзажами любої України, зображеннями мальовничих храмів та соборів… Чарівний світ… запах фарб та гарячої кави... Так, ми воюємо... За свою свободу ми платимо життями синів і доньок України... Та місія митців в цей складний час надважлива – не дати ворогу занапастити наші душі, замість туги і відчаю, наповнити їх відчуттям краси, яка оточує нас, не зважаючи ні на що!" (Олег Володарський)