|
|
Наталя Карпенко Я не хочу так, як всі! Все цікаво для малят! Їжачка побачив Рудик, Вліз на гілку котик Білий, – Височенько! Не дістати! Як впадеш у нашу річку… Спить у кошику Чорнушка, – О, в травиці горобці… |
|
|
|
Зайчик і котик Зайчик котика зустрів Котик крикнув: – Ні! Ні! Ні! Ми однакові на зріст, Зайчик мовив: – Ну то й що, Котик муркнув: – Няв, няв, няв! |
|
|
|
Дивувалася левиця... Дивувалася левиця:
* * *
Про левенят У мами левиці багато малят, |
|
|
|
Про ведмедя Кажуть всі, ведмідь – хижак!Сумніваюся, що так. Може й так, а може й ні, Поясніть-но ви мені. Що ви скажете на це? Він не тільки їсть м’ясце! Клишоногий ласунець Їсть солодкий корінець, Любить ягоди й медок, І горіхи, і грибок… Врешті-решт, скажіть мені, Він – хижак? Напевно, ні! |
|
|
|
Плакав зайчик Плакав зайчик: Матінко, матуся, Мовила схвильована зайчиха: В тебе дуже сильні задні ніжки, Ми, зайці, прудкі і витривалі, |
|
|
|
Жирафенятко В малюка жирафеняти Довга шия, довгі ніжки, Добре зріст високий мати! |
|
|
|
Хто великий? Кішка мишку упіймала, Вибіг з буди пес кудлатий Із хліва кабан озвався: – Му! – Обурилась корова. Хто найменший? – Сіра мишка! Хто великий? – Це свиня! |
|
|
|
Міркувало слоненя Міркувало слоненя: Довгі в кіз і у бика. В мене довгий хобот-ніс, Дуже довгий весь пітон, |
|
|
|
Окунь Де ти, окуню, живеш, І личинку, й хробака… В наші ріки не пливуть, |
|
|
|
Як риба дихає? Риба рот не закриває,
Воду похапцем ковтає, Не спиняється й на мить. І коли та риба спить? Та не п’є вона водицю,
У воді її світлиця. Кожен ковть у риби – вдих, Таке дихання у них. |
|
|
|
Крилечка в дар Метелику, красеню, чом ти не в дусі? Усі малюки такі милі та гожі. – З личинки з’являється кожна комашка, Щоб дітям метеликом з гусені стати,
* * *
Цвіркуни Де співають цвіркуни, У музики-цвіркуна Дякуємо скрипалю |
|
|
|
Зайва пара Бубоніла павучиха: І у коника прудкого, Пропищав комар: "Сусідко, Твої ніжки для роботи,
* * *
«Ква!» – Ква! Жалілася ропуха. – Маєш очі завидющі, Прилетіла чапля біла |
|
|
|
Помічники Дощові черв’яки – Дощ всі крани відкрив, Знає змалечку всяк, Де живуть хробаки,
* * *
Динозаврик Свого сина динозавр Те маленьке онуча Через голову на хвіст, У малого на щоці |
|
|
|
* * * Море хвилюється... Раз - Плеще сріблястий карась. Два - переляканий краб Тягне до схованки скарб. Три - довжелезні вугрі Тихо сидять у норі. Онде морський їжачок, Онде малий черв'ячок. Море хвилюється... Йду, Мушлю найкращу знайду.
Не спить ніколи синій кит, У нього гарний апетит. Вам в очі скаже кожний гість, Що кит солодкого не їсть. Не їсть рудого слимака, Не їсть малого їжака, Ані великого тунця, Ані морського гребінця. Не їсть сардин... Який там сон, Коли на вус пливе планктон. |
|
Більше творів Наталі Карпенко на "Малій Сторінці":
Читайте також на нашому сайті:
