Традиційні писанки Сумщини, село Землянка.
Альбом Пелагеї Литвинової-Бартош.
Вітання, друзі!
У цьому дописі мова йтиме про традиційні писанки Сумщини і Пелагею Литвинову-Бартош.
Чи доводилося Вам коли бачити традиційні писанки Сумщини? Вони такі неймовірні, мають на собі багато червоної барви в деталях орнаменту, а тло там різне-різне — чорне, темно-зелене, біле, гірчичне, блакитне, червоне. Орнаменти виразні, соковиті, себто на любу глянув і все — ти залюбувався на все життя.
Які ті писанки і що за символи на них колись писали по селах Землянка, Боромля, Слоут, Грунь, Полошки, Чорториги та інших селах Сумщини ми знаємо завдяки жінці дворянського походження Пелагеї Литвиновій-Бартош.
Пелагея Литвинова-Бартош (1833-1904).
У жовтні 2023 виповниться 190 років з дня народження Пелагеї Яківни Литвинової-Бартош, жінки-легенди, дослідниці українського фольклору, мистецтвознавиці. Етнографічний спадок, залишений нею, — неоціненний.
1879 року вона видала працю «Сборник народных русских узоров для женского рукоделия», що містила передмову та 10 таблиць ілюстративного матеріалу.
1902 року виходить другий випуск «Южно-русского народного орнамента», який отримав високу оцінку сучасників і став одним із найкращих її досліджень. До збірника увійшли 20 таблиць зі зразками орнаментів для вишивання, ткацтва, килимарства і писанкарства, зібраними у чотирьох повітах Чернігівської губернії (Стародубському, Новгород-Сіверському, Кролевецькому і Контопському).
1886 року Пелагея Яківна успадкувала хутір біля села Землянка (нині Глухівського району на Сумщині), мешкала вона там до кінця своїх днів.
Тільки уявіть, ця пані збирала матеріали з народного ткацтва, рибальства, кулінарії, народних вірувань, традицій, побуту, господарства. І це геть не повний список її зацікавлень. Всі ці матеріали, зібрані під час численних етнографічних розвідок, дослідниця ретельно вивчала та систематизувала. Пелагея Яківна мала десятьох дітей.
Хочу тут Вам оповісти про народження однієї писанки із Сумщини (село Землянка), з яскраво-червоними квітами. А цвітуть вони на білому тлі, такому чистому, як дитяча мрія.
Маю сподівання, що ця оповідка стане Вам у нагоді.
Традиційна писанка Сумщини на білому тлі.
Колекція Пелагеї Литвинової-Бартош.
Ось ми побачили ескіз писанки (або фото готової роботи) і зрозуміли — пройти повз ніяк не можна та й не треба. Таку писанку нечасто зустрінеш у житті. Коли бачиш щось подібне, то наче втрапляєш у старий прекрасний сад, в якому хочеться лишитись: не для того, щоб блукати, а для того, щоб вберегти його серце від лихоліть.
Ми дуже-дуже бажаємо таку писанку створити. А які ж на ній барви? Якої найменше? Жовтої.
То куди ж піти — може, на город? Там ще цвіте ромашка лікарська, яка вміє дарувати глибоку жовту барву. А, може, до річки? Там квітує кропива дводомна, а о цій порі, поміж червнем і липнем, ця рослина фарбує в тихий густий жовтий колір.
Ми йдемо на город за ромашкою.
На писанці жовтий колір є тільки в круглих серединках квіток. Можна б дати туди барвник пензликом — так менше мороки. Але чим тоді пофарбувати біле яйце одразу в зелене? Зараз саме цвітуть квіти гайлардії. Як добре, що про них колись-то розповіла писанкарка з Херсона Ольга Завальнюк. А ще ж мальви червоніють, та вони, на відміну від жовтогарячих квітів гайлардії, фарбують в холодніший відтінок.
Такі барвники краще накладати на жовте тло, та ростуть всі ці мальви і гайлардії по чужих квітниках.
То, може, ліпше пошукати, де б насмикати ягід чорної шовковиці? Шовковиця проте на ромашку лягає темним зеленим кольором, а нам би чогось яснішого. Чорниць ще не привезли, а дика вишня поспіє аж на Петра і Павла. Цікаво, чи начіплялися ті вишеньки цьогоріч? Треба піти глянути. Оце так — на антипці тих вишеньок неміряно! І вже багато чорних. Ними і пофарбуємо в зелену барву всі ті листки на землянській писанці. А інші писанки будуть з коричневим, вишневим і чорним кольором, — антипка різне вміє.
Може, й Вам якось прилучиться побачити дику вишню там, де Ви є. Спробуйте її в роботі; барвник з плодів антипки рухливий, відтінки міняються за короткий час.
Квіти на писанці червоні, отже зваримо коріння марени, ним прямо зверху по зеленому і пофарбуємо. Марена легко перекриє антипку.
Перший віск. Вигляд збоку. Дрібні квіти.
Перший віск. Вигляд збоку. Листя.
Перший віск. Квітка.
Біле тло. Щоб писанка стала білосніжною, знадобиться столовий оцет. Багато тримати не треба — хвилин дві, не довше. А доки незахищені кольори виїдає оцет, ставимо на плиту ковшик із воском. Витравлену писанку не можна одразу підносити до свічки: стоншену шкаралупу треба вберегти від найменшого бруду. Тому ми повністю вкриваємо писанку гарячим воском і тільки тоді запалюємо свічку.
У нашому житті зовсім небагато білого. Проте це один із трьох старших кольорів. Біле молоко - то колір дитинства. Усі ми рождаємось на білий світ і всі ми жадані у ньому. Камінцем білим позначали в часи римського поета Катулла щасливий день.
У цьому дописі є біла писанка, чорні дикі вишні і червоні квіти. Бо ми в Україні, бо ми в літі, бо ми знаємо, що Переможемо!
*До всіх відварів, крім маренового, потрібно обов'язково додавати алюмокалієвий галун. Інакше барвники не фарбуватимуть.
Дякую чудовій Оксані Білоус за відтворення та популяризацію спадщини Пелагеї Литвинової-Бартош.
Дякую, Вам друзі, що читали.
Помічник:
жовтий — свіжі квіти ромашки лікарської ((Matricaria recutita);
зелений — свіжі плоди антипки (Prunus mahaleb);
червоний — коріння марени красильної (Rubia tinctórum).
Про дивовижну долю Пелагеї Литвинової-Бартош можна почитати ось тут: https://rama.com.ua/
Матеріали люб'язно надіслані майстринею спеціально для читачів "Малої Сторінки".
Більше про писанку та писанкарство у блозі Ірини Михалевич на "Малій Сторінці":
Історія та символіка писанки. Дослідження, оповідки та майстер-класи писанкарки Ірини Михалевич
