Більше...

Лісові казки Оксани Іваненко


Лісові казки Оксани Іваненко

Першу свою казку Оксана Дмитрівна Іваненко написала у шість років. Казка була вміщена в домашньому рукописному журналі «Гриб», який дівчинка сама й «редагувала». Пізніше її дитячі повісті з’являлися в рукописному журналі, який виходив у гімназії.

В родині Іваненків панував культ художнього слова. Мала Оксана страшенно любила слухати і переповідати казки, була активним учасником літературних ігор, аматорських вистав. Вдома часто читали вголос твори Миколи Гоголя, Тараса Шевченка, Ганса Крістіана Андерсена, обговорювали новини літературного життя, переглядали журнали. Батько Оксани працював редактором газети, мати — вчителькою.

Майже все прочитане одразу перетворювалося на гру. А ігри були велелюдні, бо дітей у домі завжди було багато. Своїх двоє — Оксана і старший на два роки брат Дмитро, двоюрідні брати і сестри, які постійно жили у Іваненків, та ще діти, якими опікувалася мати — вчителька притулку для сиріт. Будинок, двір, сад — скрізь дитячий галас. І батько, який втратив надію на спокій, просив лише не заважати, коли він працює.

Влітку дітей вабила річка Ворскла, таємничий монастир на горі, тінистий сад, а взимку малеча влаштовувала дитячі «університети». Брат Дмитро виступав у них «професором». Малеча читала, писала твори. А Оксана, коли підросла, палко мріяла бути вчителькою. Отак і розвивався у дівчинки потяг до літератури й педагогіки. Отак і несе Оксана Дмитрівна крізь усе своє життя ці два начала: одне — творити, писати, друге — засобами художнього слова навчати, впливати на формування духовного світу дитини. (Віктор Костюченко)

За матеріалами: Іваненко О. Д. «Три бажання». Казки, оповідання. Передмова В. А. Костюченка. Художник В. А. Євдокименко. Київ, видавництво «Веселка», 1986, стор. 4 – 16.​


Оксана Іваненко. Лісові казки. Добірка. Малюнки Василя Євдокименка. Дубок. Зимова казка. Казка про золоту рибку. Кульбабка. На добраніч. Про бджілку Медунку. Про братика-ведмедика. Про зелену ялинку та золоту мандаринку. Синичка. Хвилька. Цвітарінь. Чорноморденький. Що трапилось в саду.

У добірці "Лісових казок" містяться такі: "Дубок", "Зимова казка", "Казка про золоту рибку", "Кульбабка", "На добраніч", "Про бджілку Медунку", "Про братика-ведмедика", "Про зелену ялинку та золоту мандаринку", "Синичка", "Хвилька", "Цвітарінь", "Чорноморденький", "Що трапилось в саду". 

Оксана Іваненко. Казка про білочку-мандрівницю, зі збірки Лісові казки. Малюнки Василя Євдокименка"Маленька білочка народилася наприкінці літа. Вона була зовсім голенька й сліпа. "Це нічого,— сказала мати-білка її старшим братам і сестрам, що народилися раніше і тепер, пробігаючи повз рідне гніздо, зневажливо дивились на сестричку,— ви теж були колись такі, а тепер бачите, які у вас пухнасті хвостики і вушка з китичками". І справді, маленька білочка за деякий час вкрилася м’якою пухнастою шерсткою, а потім відкрила й свої горіхові очі — вони й завбільшки були як маленький горішок, і на колір такі самі. Але як тільки глянула — очі стали відразу як великий горіх, бо навколо було дуже цікаво і хотілося все швидше побачити..." (Оксана Іваненко)

Оксана Іваненко. Сонечко. Казка зі збірки Лісові казки. Художник Василь Євдокименко

"І все це почалося з самого ранку. Лісом бігла дівчинка й співала: "Сонечко, сонечко, визирни в віконечко!" Сонечко почуло, що його кличуть, і визирнуло. А дівчинка зовсім і не йому співала, а тому сонечку, що на небі. Та однаково вже був ранок і треба було прокидатись. От сонечко і вилізло із своєї квартири, з-під осики, розплющило свої очі  і побачило зразу дуже багато. Одразу подивилося на свого далекого родича, а воно світило та сміялося, і не з віконечка, а просто з неба..." (Оксана Іваненко)

Оксана Іваненко. Джмелик. Казка. Художник Василь Євдокименко

"Вчора цього джмелика ще й на світі не було. У джмелиному рої лежали лялечки, замотані в павутиння, як у пелюшки. Лялечки були слухняні й тихі, мов діти, коли вони сплять. Але вранці, коли джміль-сурмач задзижчав своїми крильцями і всіх побудив, одна лялечка несподівано заворушилась, і всі почули, як щось гризе її зсередини. В цьому рої не любили сидіти без діла, і тому всі кинулись допомагати. Отоді й виліз маленький джмелик, волохатий, веселий. Повештався трохи по гнізду, на джмелів подивився, себе показав, а потім сів і подумав: навіщо у нього крильця? Може, на те, щоб дзижчати, як той старий дядько-джміль, що всіх побудив уранці?.." (Оксана Іваненко)

Бурулька, добра зимова казка Оксани Іваненко"Вранці сніг заблищав так, ніби зима жменями понасипала блискіток  і вони всі сяяли і промінилися. А в садку, на тому розі будинку, де починалася ринва, з'явилася бурулька. Вона переливалася на сонці всіма кольорами райдуги. Вона була дуже гарна..." (Оксана Іваненко)


Останні коментарі до сторінки
«Лісові казки Оксани Іваненко»:
карло , 2017-05-04 21:42:55, #
Володимир , 2017-12-06 17:20:49, #
Галина Побігушко , 2018-01-18 21:44:09, #
Лесь Маланка , 2018-01-19 01:10:41, #
Про , 2018-10-31 20:45:17, #
Оновити список коментарів
Всьго відгуків: 11     + Додати коментар
На сайті