Людмила Дорош. "Вербова гілка" (Великодня казка-оповідання).


Людмила Дорош. Вербова гілка (Великодня казка-оповідання). Ілюстрація з архівів Українського Національного музею в Чикаго. Поштові картки 50-х років.

 

Людмила Дорош

ВЕРБОВА ГІЛКА

Нелегку зиму пережила молоденька вербиця. Цілу зиму вітрюган намагався зламати її гілочки, дув щосили і пригинав до землі, але вона не здавалася, гнулася, жалібно змахувала руками-гілочками, та не ламалася. 
І коли несміливе весняне сонце почало голубити землю, і в її скованому стовбурі почало прокидатися життя. Вербиця хотіла розплющити очі, та поки ще не могла - її бруньки не налилися соком, а міцно спали на гілочках. Та не надовго. Під теплими променями сонця сік розтав і побіг по стовбуру.
- Годі спати, дівиці-сестриці, весна вже! - бадьоро співав він, біжучи стовбуром та гілочками.
Ось так поступово бруньки почали наливатися соком, набрякати і ставали все більшими й більшими, аж поки не виросли стільки, що змогли відчинити віконечка і показали світу свої пухнасті біленькі голівки.
- Ой, які гарненькі котики! - замилувалася синичка. - Пухнасті й білі, немов сніг!
Але, на відміну від снігу, пухнасті котики могли нагрівати. Ось чому, коли мороз ще боровся за своє існування і намагався скувати землю і все живе, до вербиці зліталося мале птаство і вмощувалося поміж гілочками, тулячи до котиків свої змерзлі дзьобики, аби нагрітися. 
Та й самі котики, дарма що маленькі й тендітні, дуже стійко витримували мороз завдяки своїй пухнастій одежині.
Але в природі все живе поступово змінюється. З кожним днем сили морозу меншали, а теплого сонечка - більшали. Сніг перетворився на струмочки і побіг долами-гаями, з вирію почали повертатися перші перелітні птахи, а галявини уквітчали весняні квіти. 
За цей час і з вербою сталися зміни - котики почали міняти свою одежину і ставали все жовтішими й жовтішими, аж поки вербиця і зовсім скинула свій пухнастий наряд. Замість нього на світ визирнули малесенькі зелені листочки.
А одного дня прийшли люди і набрали цілий оберемок вербових гілочок.
- Ой, куди ж це ви? - захвилювалася синичка, яка вже встигла подружитися із вербою.
- До церкви, - гордо мовило вербове гілля, - через кілька днів настане Вербна неділя, яка без нас не може обійтися.
Як ви добре знаєте, цікавості у синички не бракує. Вона полетіла за людьми і почала за ними спостерігати. Через деякий час побачила, як безліч людей почало збиратися у церкві, а згодом залунали дзвони і кожен, хто виходив з церкви, мав при собі гілочку верби.
- Не я б’ю, верба б’є, за тиждень - Великдень! - промовляли люди і легенько хлестали один одного свяченою вербовою гілкою.
І ця радісна звістка піднімалася все вище й вище в небо, розносячи радість усім віруючим. Господарі почали прибирати в садках, а господині взялися завзято за писанки та паски, але про свячену вербу не забули - одні поклали її над дверима, інші - над іконою, вірячи в те, що вона обереже їх від злих сил та напасті.

За матеріалами: "Дзвоник". Журнал для українських дітей Румунії. Місячник Союзу Українців Румунії. 3 рік видання, квітень, 2011 рік. За матеріалами: "Дзвоник". Журнал для українських дітей Румунії. Місячник Союзу Українців Румунії. 3 рік видання, квітень, 2011 рік.

Ілюстрація з архівів Українського Національного музею в Чикаго. Поштові картки 50-х років.

 

 

Дивіться також на "Малій Сторінці":

Великдень. Леся Храплива. Казка про ПисанкуВеликодні казочки для дітей, що увійшли до цієї добірочки, написали Леся Храплива-Щур, Ірина Мацко, Петро Волиняк, Оляна Рута та інші українські автори.
Великодні оповідання. Чарівне яєчко
Цікаві оповідання про Великдень:"Пасочка" (з народного),   "Великдень" Андрія М'ястківського, "Лесина квітка" Ніни Наркевич та інші.

Вірші про Великдень:

Великдень. Вірші для дітейПропонуємо до Свята Великодня вірши Катерини Перелісної,  Лесі Храпливої, Леоніда Полтави, Олекси Стефановича, Ігоря Січовика, Михайла Левицького, Леоніда Глібова, Романа Завадовича, Леоніда Глібова, Дмитра Чередниченка, Григорія Чупринки, Степана Жупаніна, Олександра Олеся та інших.

 

Ще цікаво:

Великодні оповідання для дітей

Веснянки та гаївки

Великодні ігри

 

Великдень. Святкування та народні звичаї

ВеликденьОдне з головних, якщо не найголовніше, свято всього православ'я  - це Великдень (або Пасха, чи, по-народному, паска) Ці назви є стилістичними синонімами в розумінні назви релігійного свята Воскресіння Христового. Слово "Пасха" церковнокнижне, а слово "паска" - просто розмовний синонім до церковного "Пасха", і, крім того, означає обов'язкову великодню здобу, що господині випікають і святять у церкві. Проте основна назва свята Воскресіння - Великдень. 

 

Великдень, Пасха, Воскресіння Христове
Свято Великодня - "Свято свят і торжество торжеств", — так іменують Великдень православні християни. Цього дня весь християнський світ відзначає воскресіння Ісуса Христа з мертвих — подію, яка стала символом перемоги добра над злом, світла — над темрявою. Новозавітний, християнський Великдень був установлений апостолами після Хресної смерті й воскресіння Ісуса Христа як свято виходу з життя гріховного і знайдення життя вічного.

Останні коментарі до сторінки
«Людмила Дорош. "Вербова гілка" (Великодня казка-оповідання).»:
Всьго відгуків: 0     + Додати коментар
Топ-теми