На сайті
укр рус Дошка оголошень Додати оголошення

"Лисичка-сестричка і вовк-панібрат" (українська народна казка)


ЛИСИЧКА-СЕСТРИЧКА І ВОВК-ПАНІБРАТ

Українська народна казка

 

Лисичка-сестричка і вовк-панібрат. Українська народна казка. Художник Людмила Постних.

 

Завантажити повний текст казки "Лисичка-сестричка і вовк-панібрат" (txt.zip)

 

Були собі дід та баба. От раз у неділю бабка спекла пиріжків з маком, повибирала їх, поскладала в миску та й поставила на віконці, щоб прохололи.
А лисичка бігла повз хатку та так нюхає носом; коли чує — пиріжки пахнуть.
Підкралась до вікна тихенько, вхопила пиріжок моторненько та й подалась.
Вибігла в поле, сіла, виїла мачок із пиріжка, а туди напхала сміттячка, стулила його та й біжить.
От біжить, аж хлопці товар женуть.
—    Здорові були, хлопці!
—    Здорова, лисичко-сестричко!
Проміняйте мені бичка-третячка за маковий пиріжок! 
—   Де ж таки, бичка за пиріжок!
—   Та він такий солодкий, що аж-аж-аж!..
Таки найшла одного — проміняв.
—    Глядіть же,— каже,— хлопці, не їжте пиріжка, аж поки я зайду в ліс!
Та й побігла і бичка гоном погнала. Ті підождали, поки вона сховалась у лісі, тоді до пиріжка, аж там сміттячко...
А лисичка тим часом пригнала бичка у ліс, прив’язала його до дуба, а сама пішла рубати дерево на саночки.
Рубає та й приказує:
—    Рубайся, деревце, криве й праве! Рубайся, деревце, криве й праве!
Нарубала дерева, зробила саночки, запрягла бичка, сіла та й їде.
Аж біжить вовк-панібрат.
—    Здорова була, лисичко-сестричко!
—    Здоров, вовчику-братику!
—    А де це ти взяла бичка-третячка та саночки?
—    Та де ж? Бичка заробила, саночки зробила та й їду!
—    Ну, то підвези ж і мене!
—    Куди я тебе візьму? Ти мені й саночки поламаєш?
—    Ні, не поламаю, я тільки одну лапку покладу.
—    Та клади вже, ніде тебе діти.
От вовк і поклав лапку.
Від’їхали трохи, вовк і каже:
—    Покладу я, лисичко-сестричко, і другу лапку.
—    Е, вовчику-братику, ти мені санки поламаєш!
—    Ні, не поламаю.
—    Ну, клади!
Вовк і поклав. їдуть, їдуть, коли це — трісь!
—    Ой лишечко,— каже лисичка,— санки тріщать!
—    Та ні, лисичко-сестричко, то в мене кісточка хруснула. Ну, дарма,— їдуть... А вовчик знову:
—    Покладу я, лисичко-сестричко, і третю лапку.
—    Та де ти її кластимеш? Ти мені зовсім санки поламаєш!
—    Та ні, чого б вони ламалися?
—    Та вже клади!
Тільки поклав, а саночки знову — трісь-трісь!
—    Ей, вовчику, саночки тріщать! Злазь, поламаєш!
—    Та де там вони тріщать! Що ж бо ти, лисичко-сестричко, вигадуєш? То я горішок розкусив.
—    Дай же й мені!
—    Так останній.
Проїхали ще трохи.
—    Ой лисичко-сестричко, сяду я й увесь!
—    Та куди ти сядеш? Тут ніде тобі й сідати!
—    Та я зібгаюсь так, що поміщусь.
—    Та ти мені санки зовсім поламаєш! Чим же я тоді дровець привезу?
—    От-таки, чого я поламаю? Я легенький. Сяду я, лисичко- сестричко, бо притомивсь. Я помаленьку.
—    Та вже сідай, нема де тебе діти.

 

Лисичка-сестричка і вовк-панібрат. Українська народна казка. Художник Людмила Постних.

 

От він вліз зовсім у саночки, та тільки сів, а санки — трісь- трісь-трісь! Так і розсипались.
Давай тоді його лисичка лаяти:
—    А щоб тобі добра не було, проклятий вовцюгане! Що це ти мені наробив?
Лаяла його, лаяла, а тоді:
—    Іди ж тепер та рубай дерево на санчата.
—    Як же його рубати, лисичко-сестричко, коли я не вмію і не знаю, якого треба дерева.
—    А, капосний вовцюгане! Як санчата ламати, так знав, а як дерево рубати, то й ні! Кажи: «Рубайся, деревце, криве й праве! Рубайся, деревце, криве й праве!»
Пішов вовк.
От увійшов він у ліс та й почав:
—    Рубайся, дерево, криве й криве! Рубайся, дерево, криве й криве! >
Нарубав, тягне до лисички. Глянула та, аж воно таке корячкувате, що й на полицю в плуг не вибереш, не то на полозок. Давай вона вовка знову лаяти:
—    Нащо ж такого нарубав?
—    Коли воно таке рубається!
—    А чом же ти не казав так, як я тобі веліла?
—    Ні, я так саме й казав: «Рубайся, дерево, криве й криве!»
—    Ну і дурний же ти який і до того недотепний! Сиди ж тут, бичка доглянь, а я сама піду нарубаю!
Пішла вона.
А вовк сидить сам собі, та так йому хочеться їсти! Почав він перекидати, що було в саночках,— ні, нема ніде нічого. Думав, думав та й надумав: «З’їм бичка та й утечу!..»
Проїв дірку в бичка, зсередини все виїв, туди горобців напустив і соломою заткнув, а бичка під тином поставив і паличкою підпер. Тоді сам навтіки.
Приходить лисичка до бичка, аж у нього з боку віхоть стримить. Лисичка хап за той віхоть, а звідтіля горобці — хррр!.. Вона за паличку, тільки прийняла її, а бичок гуп — і впав!
—    Ну стривай же ти, проклятий вовцюгане! Я ж тобі це згадаю!
Та й побігла шляхом.
Біжить, коли це їде валка запізнілих чумаків з рибою. Вона впала серед шляху і ноги відкинула — притаїлась, мов нежива. Чумаки зараз її й побачили.
—    Дивіться, хлопці, яка здорова лисиця лежить!
Обступили її, перевертають. Треба взяти — дітям шапочки будуть.
Кинули її на задній віз і знову рушили.
Їдуть попереду, а лисичка-сестричка бачить, що вони не дивляться, і давай кидати рибу з воза. Кидає та й кидає по рибці на шлях, усе кидає...
Накидала багато та нишком і зіскочила з воза.
Чумаки поїхали собі далі, а вона позбирала ту рибку, сіла та їсть.

 

Лисичка-сестричка і вовк-панібрат. Українська народна казка. Художник Людмила Постних.

Лисичка-сестричка і вовк-панібрат. Українська народна казка. Художник Людмила Постних.

 

Зирк — аж і вовк-панібрат біжить.
—    Здорова була, лисичко-сестричко!
—    Здоров!
—    А що це ти робиш, лисичко-сестричко?
—    Рибку їм.
—    Дай же й мені!
—    Отак! Я стільки морочилась, ловила та й віддай йому? Піди сам собі налови!
—    Та як же я наловлю, коли не вмію? Хоч навчи, як її ловити!
—    Та як же ловити? Піди до ополонки, встроми хвоста в ополонку і сиди тихенько та й приказуй: «Ловися, рибко, велика й маленька!» То вона й наловиться.
—    Спасибі за науку!
Побіг вовк мерщій на річку, та до ополонки, та хвіст в ополонку...

 

Лисичка-сестричка і вовк-панібрат. Українська народна казка. Художник Людмила Постних.

 

—    Ловись,— каже,— рибко, велика та все велика! Ловись, рибко, велика та все велика! Ловись, рибко, велика та все велика!
Не хочеться йому малої. А мороз надворі такий, що аж шквар- чить! Лисичка ж бігає по березі та все:
—    Мерзни, мерзни, вовчий хвосте! Мерзни, мерзни, вовчий хвосте!
А вовк:
—    Що ти, лисичко-сестричко, кажеш?
—    Та то ж і я кажу: ловися, рибко, велика й мала!
—    Ану й я так: ловися, рибко, велика та все велика!
Ворухнув вовк хвостом — важко вже. А лисичка:
—    Ото вже рибка почала чіплятися.
Трохи згодом:
—    Ану, вовчику, тягни!
Вовк як потяг, а хвіст уже прикипів до ополонки — не витягне.
А вона його ще й лає:
—    А, капосний вовцюгане, що ти наробив?! Бач, казав: «Ловися, рибко, велика та все велика»,— от велика начіплялася, тепер і не витягнеш. Треба ж тобі помочі дати — побіжу покличу людей.
Та й майнула на село.
Біжить селом та гукає:
—    Ідіть, люди, вовка бить! Ідіть, люди, вовка бить!

 

Лисичка-сестричка і вовк-панібрат. Українська народна казка. Художник Людмила Постних.

 

Як назбігалося людей!... Хто з сокирою, хто з вилами, з ціпами, а баби з рогачами, з кочергами! Як почали вони того бідолаху вовка періщити!
А лисичка тим часом ускочила в одну хату — нікого нема, хазяйка побігла на річку вовка бити і діжу немішену покинула.
Вона взяла вимазала голову в тісто — та в поле... Коли дивиться — вовк насилу лізе, добре дали йому, сердешному. Вона
зараз-таки прикинулась хворою, тільки стогне... А вовк побачив її:
—    А,— каже,— така ти! Наробила ти мені добра, що й хвоста збувся!
А вона:
—    Ой, вовчику-братику, хіба ж то я? Хіба ж ти не бачиш, що з мене й мозок тече,— так мене побили, що й голову провалили мені. Вовчику-братику, підвези мене!
—    А я й сам нездужаю!..
—    Та в тебе ж тільки півхвоста нема, а мені і голову провалили. Ой-ой-ой, не дійду додому!..
—    То сідай уже, що з тобою робити...
Вона злазить йому на спину, вмощується та так стогне.
Повіз її вовк.

 

Лисичка-сестричка і вовк-панібрат. Українська народна казка. Художник Людмила Постних.

 

От вона їде та все приказує:
—    Битий небиту везе! Битий небиту везе!
—    Що ти там, лисичко-сестричко, кажеш?
—    Та то я кажу: битий биту везе.
А сама знов нищечком:
—    Битий небиту везе!
От довіз він її до хатки:
—    Уставай, лисичко, доїхали!
Вона тоді плиг з вовка та:
—    Битий небиту привіз! Битий небиту привіз!
Вовк до неї, хотів зубами, а вона в хатку та й зачинилася. Не влізе вовк.
А вона ще визирає у вікно та й дражнить:
—    Битий небиту привіз!
Тупцявся вовк, тупцявся коло лисиччиної хатки — не влізе.
—    Ну й клята ж лисичка!.. Отак піддурила!
Та й потяг додому.
А лисичка живе та курей ловить.

Лисичка-сестричка і вовк-панібрат. Українська народна казка. Художник Людмила Постних.


За матеріалами: "Ой, весела в нас зима". Збірка віршів, оповідань та казок. Редактор-упорядник Станіслав Вишенський. Художник Людмила Постних. Київ, "Веселка", 1986, стор. 10 - 21.

 

 

Читайте також на нашому сайті:

Зимові казки для дітей

Зимові казки для дітей
Читайте казки для дітей про зиму, Новий рік та Різдво від відомих українських та зарубіжних авторів: "Ялинка" (Ганс Крістіан Андерсен), "Снігова королева" (Ганс Крістіан Андерсен), "Пані Метелиця" (брати Грімм), "Кому ж іти за дровами" (Василь Сухомлинський), "Зайчик і місяць" (Василь Сухомлинський), "Білий кожушок" (Катерина Перелісна), "Різдвяна казка" (Леся Храплива-Щур), "Різдво ялиночки" (Ірина Мацко), "Зажурилась бабуся Зима" (Ірина Мацко), "Снігуронька" (Наталя Забіла), "Два морози" (Наталя Забіла), "Рукавичка" (Наталя Забіла), "Бурулька" (Оксана Іваненко), "Новорічна історія про двері, яких нема, і про те, як корисно іноді помилитися номером" (Ірина Жиленко), "Ведмедикова ялинка" (Микола Білкун), "Зайчик-прибивчик" (Яків Гончарук), "Зимова казка" (Марія Пономаренко), "Чому рипить сніжок" (Василь Струтинський), "Біла шубка" (Наталя Забіла), "Горобине Різдво"(Валентина Вздульська), різдвяні казочки Юлі Смаль.
 
 

Більше казок на "Малій Сторінці":

Українські казки для дітей

казкиЧимало українських письменників творили казки. Серед них Іван Франко, Леонід Глібов, Марко Вовчок, Леся Українка, Олена Пчілка, Юрій Федькович, Григорій Квітка-Основ’яненко, Левко Боровиковський, Петро Гулак-Артемовський, Євген Гребінка, Микола Костомаров, Пантелеймон Куліш, Юрій Федькович, Іван Наумович, Василь Сухомлинський та багато-багато інших.  Всупереч труднощам історичного шляху, українська літературна казка розвивалася і свідчила про те, що в мистецьких пошуках українські письменники йшли в ногу з письменниками Європи і світу.

 

Казки різних країн світу
Казки Еріха Распе, Ганса Крістіан Андерсена, братів Якоба і Вільгельма Грімм, а також - англійська, австралійська та угорська народні казки.

Останні коментарі до сторінки
«"Лисичка-сестричка і вовк-панібрат" (українська народна казка)»:
Всьго відгуків: 0    + Додати коментар