Карина Гусельникова. «Кременчук. Маленьке місто — велика трагедія»


 

На відео: момент удару російської ракети в торгівельний центр у Кременчуці.

 

 

Карина Гусельникова

КРЕМЕНЧУК. МАЛЕНЬКЕ —  МІСТО ВЕЛИКА ТРАГЕДІЯ

Місто Кременчук засновано 1571 року. Маленьке місто в центральній частині України... Так містечко не досить велике за масштабами, але з великою душею... Тут живуть неймовірні люди.
До початку російсько-української війни кременчужани жили спокійним життям, кохали, працювали, будували плани. І ось повномасштабне вторгенння 24 квітня 2022 року. Росія завдала удар по місту дев'ятьма ракетами, це був жах. Очевидці розповідали, що під час вибухів у домах гуркотіли вікна, а відчуття було таке, немов будинок зараз рухне. Не встигли оговтатись від прильотів — знову місто під ударом. 27 червня 2022 року... нічого не віщувало біди, та о 15.51 сталася страшна трагедія, після якої ще довго буде оговтуватись не тільки місто, а й вся Україна. Росія нанесла два ракетних удари, один з них по торговому центру. Все горить, страх і біль змішаний з ненавистю. Швидкі допомоги їдуть одна за одною, кількість жертв не відома. Крики людей, плач, словами не передати. Навіть в сусідніх будівлях вибуховою хвилею людей відносило по приміщенню. Кількість жертв велика (точної цифри досі немає). За попередньою інформацією, у приміщенні було майже тисяча людей. Розбираючи наслідки удару, постраждали два співробітники ДСНС.  Їм надали допомогу медики, їх життю нічого не загрожує... Цих людей я вважаю героями. Співчуваємо родинам загиблих і постраждалих. Жах, який стався там, є справжньою трагедією українського народу. Тож не ігноруймо сигнали повітряної тривоги, адже будучи в укриттях, ми зберігаємо своє життя.

 

На відео: відео трагедії в Кременчуці 27.06.2022 р.

 

 

 

Карина Гусельникова

КОЖЕН ДЕНЬ — ЖИТТЯ І СМЕРТЬ

Кожен день — життя і смерть, 
кожен день — на волосині...
Ну, допоки буде так, 
що країна вся в руїнах?
 
Кожен день — немов останній, 
кожен раз — на волосині... 
Ми забули цінувать, 
та лиш знаєм — є надія.
 
Не здамося ми ніколи, 
і не станем на коліна, 
не станцюєм вальс останній, 
ми ж незламні, українці. 

У нас є свої кордони, 
і нам більшого не треба. 
Тільки б ніч була спокійна,
і закрите наше небо. 

Нам не треба чужу землю, 
ви лиш нашу не чіпайте! 
Їхні танки роблять шкоду, 
забирають в нас останнє. 

Будували ми країну, 
відбудуємо усе, 
ми в країні своїй милій, 
не боїмся, не страшне. 

В світі робляться жахи, 
в Україні — війна. 
"Друзі" сподівалися, 
що ми віддамо країну їм.
 
Так не станеться ніколи, 
сильний духом ми народ.
Ми народжені в любові 
й нікого не боїмось. 

Налякать їм нас не вдасться, 
кожен раз на волосині, 
українцями звемося, 
і не станем на коліна.

 

* * *

 

ПОЛТАВЩИНА ПЛАКАЛА

Моя рідна Полтавщина 
сьогодні плакала, 
моя рідна Полтава 
ховала синів. 

Моя мила Полтаво, 
ми не пробачимо, 
прости, моя рідна, 
свободу зберіг. 

Ми ховаємо кращих
і прощаємось з кращими, 
наш улюблений край,
не пробачим, повір. 

Ми сьогодні проплакали, 
Кременчук — місто раю, 
українці — найкращі, 
та в ракети є ціль...
 
Це трагедія, Боже!
Люди, там жах! 
І картина була 
там, повірте, 
не з кращих...

Здобули там свій спокій 
кращі із нас. 
Вони в рай піднялися, 
сподивляються далі.
 
До цього звикнути не можна 
і це не можна зрозуміть, 
коли літак летить безбожно — 
у нього теж є своя міть. 

Пройдуть роки, 
й історія наша напише  
про мужніх і добрих синів, 
та одне знаю точно — 
ми не пробачимо, 
в день перемоги 
уклонимось їм.

 

 

Війна. Ілюстрація Нікіти Тітова.

Ілюстрація Нікіти Тітова. 

Поезії надіслано авторкою спеціально для читачів "Малої Сторінки".

 

 

Читаймо також на "Малій Сторінці":

Карина ГусельниковаМолода поетка Карина Гусельникова народилася в селі Байрак, що на Полтавщині. Цей квітучий край дарує авторці натхнення писати вірші віддавна... Але коли розпочалася війна почала писати, для того, щоб "заспокоїтися"... Читаймо, співпереживаймо, молімося за нашу перемогу...

 

 

 

 

 

 

Вірші про війну"Коли закінчиться війна,
Я хочу тата обійняти,
Сказати сонячні слова
І повести його до хати,
Ти – наш Герой! Тепер щодня
Я буду дякувати Богу 
За мирне небо, за життя,
Всім, хто здобув нам ПЕРЕМОГУ!"
 
(Ірина Мацкова)​
 

 

Вірші про Україну

УкраїнаДумки українських поетів про рідну країну, їхні відчуття до української землі і нашого народу — все це юні читачі зможуть знайти в представленій добірці віршів про Україну від Ганни Черінь, Юрка Шкрумеляка, Наталки Талиманчук, Іванни Савицької, Уляни Кравченко, Яни Яковенко, Василя Симоненка, Івана Франка, Володимира Сосюри, Катерини Перелісної, Богдана-Ігоря Антонича, Марійки Підгірянки, Миколи Чернявського, Володимира Сіренка, Іванни Блажкевич, Грицька Бойка,  Миколи Вінграновського, Платона Воронька, Наталі Забіли,  Анатолія Камінчука, Анатолія Качана,  Володимира Коломійця, Тамари Коломієць, Ліни Костенко, Андрія Малишка, Андрія М’ястківського, Івана Неходи, Бориса Олійника, Дмитра Павличка, Максима Рильського, Вадима Скомаровського, Сосюра Володимир, Павла Тичини, Петра Осадчука, Варвари Гринько та інших відомих українських поетів.


Останні коментарі до сторінки
«Карина Гусельникова. «Кременчук. Маленьке місто — велика трагедія»»:
Всьго відгуків: 0     + Додати коментар
Топ-теми