Зірка Мензатюк. "По конвалії" (оповідання з книги "Зелені чари")


Зірка Мензатюк. По конвалії. Оповідання зі збірки оповідань Зелені чари. Художники Людмила Остапенко, Олена Бржосніовська, Вікторія Ярош.

 

Зірка Мензатюк

ПО КОНВАЛІЇ

(зі збірки оповідань "Зелені чари")

 

Завантажити текст оповідання Зірки Мензатюк "По конвалії" (txt.zip)

 

Цей ліс сьогодні мій, бо я його люблю. Я ступаю і в золоту, поцятковану сонцем тінь, у найчудовіші пахощі, у соковиту зелену весну. Я гладжу рукою свіже листя ліщини (бо воно молоде й ніжне, аж хочеться доторкнутися), а коли відхиляю з дороги гілки черемхи, притуляюся до них лицем. Черемха вже перецвітає, її пелюсточки осипаються, і від того земля й трава під черемхою вся покрапала білим. А проте вона ще пахне, ще зоріє суцвіттями, мов далекі гаснучі сузір’я.
-    Яка ти гарна, - кажу я черемсі. - Добре, що ти для мене цвітеш.
Черемха киває гілкою. Вона рада, що сподобалася.
Під сосною красується чорний сон, якого називають лісовим чорнобривцем за його смагляву вроду.
-    Ти підеш зі мною до міста? - питаюся я в чорнявої квітки.
Але вона мовчить. Ця квітка вже думає про насіння. Зате її сестричка юна й легковажна.
-    Я піду, - каже вона.
Її спокушає мандрівка, і я беру квітку з собою.
-    А я солодка, - вистромлюється медунка, бо їй теж кортить похвалитися. - Ось глянь: мої рожеві квіти мають солод рожевий, а поряд сині - солодкі синьо. Хочеш покуштувати?
-    Краще хай куштує бджілка, - відповідаю я, але беру по синьому й рожевому вінчику і спиваю прохолодний солод.
Скільки кругом цвіту! Жовто-лілові дикі братки, козелець, соромливі фіалочки, стебла купини, обвішані тендітними тонкими дзвіночками. Висять і подзвонюють: дзінь, дзень! Е ні, не обдурите: то дзвонить сонце. Весною в лісі сонце дзвінке-дзвінкуще, мов кришталь! Весь ліс від того теж дзвінкий. Не від зозулі, хоч он як вона кує, не від лісового жайворонка, і навіть не від солов’їв, а таки від сонця!
-    Пр-равда, пр-равда, - згідно порипують старезні сосни десь у височині. Вони все знають, бо багато побачили на своєму довгому віку. - Влітку сонце янтарно-густе, наче мед, - задумливо розказують вони. - Восени тихе й притомлене. А навесні, справді, дзвінке, веселе.
-    Ось бачите, - сміюся я і гукаю: - Сонце, ти дзвінке!
-    ...дзвінке! ...дзвінке! ...дзвінке! - підхоплює луна.
-    Дззз! - і собі забринів комарик. - Дай я вип’ю в тебе трішки крові? Лиш одну малесеньку краплиночку, хіба тобі жаль? Ти он яка велика!
-    Гаразд, пий, - знехотя погоджуюся я.
-    І я! І я! І я! - задзуменіло з усіх боків, і звідусюди до мене сипнули комарі: з-поміж листків бузини, з гущавини крушини й грабчаків, з трави, з ожини, з молодої, ще скрученої спіральками папороті.
-    Е-е-е, братчики, це вже вас забагато! Ану киш! - розсердилася я.
Але перший комарик устиг напитися. Його черевце поважчало, потемніло, тепер він тихий і лінивий, йому би подрімати під листком. Ото й дрімай.
А мені пора шукати конвалію. Вона є, і то десь близько: навколо струменіють її пахощі. Та самої конвалії не видно, вона грається зі мною в хованки.
-    Покажися нарешті, - прошу її. - Я ж знаю, що ти тут.
-    Добре, покажуся, - відповідає конвалія. - Але ти не ходитимеш по мені, наче той ведмідь? Бо торік такі, як ти, з твого поріддя, що не зірвали, те стоптали, завдали мені жалю.
-    Ні, я ступатиму обережно, наче балерина.
-    Бале... рина? А що воно? У лісі таке не водиться.
-    Це також із людської породи - тоненькі дівчата, що ходять легесенько, на самих пальчиках. їх несе музика, мов тополині пушинки.
-    То, певно, гарно, - говорить конвалія якось тепліше. - Скажи балерині, хай також до мене прийде. А ти не зірвеш усіх моїх квіток?
-    Що ти, як можна? Я нарву трішечки, тільки для радості, - запевняю її.
-    Ага, про радість, - згадала конвалія. - Ти ж не рви нерозквітлого цвіту. Бо я також хочу порадіти ним.
-    Нерозквітлого не рватиму, - обіцяю я.
-    Тож пам’ятай, що обіцяла, - каже конвалія, і - ось вона, нарешті я її побачила - духмяний зелений острівець з білим квітом на тонких стебельцях!
Я обходжу його довкола - це ніжне диво, цей лісовий рай, стаю навпочіпки й набираю повні-повнісінькі легені свіжого, цілющого, густого духу, а в очі беру красу: духмяне зелене кружало конвалій, довгасті листки, немов розтулені долоні, тендітні білі разки намиста з найкоштовніших у світі перлинок! Надихавшись, намилувавшись (хоч хіба можна намилуватися?), я зриваю кілька стебелець - маленький пучечок, стільки, щоб мати для радості. А решта хай лишається - для солов’їв, для лісу, для мурах, для тих дівчаток, а може - хлопчиків, що їхнім цей ліс буде завтра, бо вони його також любитимуть.
Сонячні промені стають золотавими, і сосни в них, немов облиті медом. Листя починає пахнути вогко й прохолодно, а в кущах озивається соловейко. Уже вечоріє, і мені пора вертатися. Наостанок я питаю в лісу:
-    Ти, певно, сьогодні не покажеш зайчика, білочку чи, може, лисицю з пишнючим хвостом?
-    Ото ще! - відповідає ліс. - Нічого їм, бач, робити, тільки тобі показуватися.
Ні, то й ні. Усе й так чудово.
Я виходжу на дорогу, де мене чекає заклопотаний автобусик. Він тихенько бурчить, мовляв, де ти гуляєш, у мене ще ж роботи, он у салоні пасажири, треба везти їх до міста. Отож, я хутенько купую квиток і сідаю коло вікна. Вікно відчинене, я визираю в нього й кажу лісові: до побачення!
Як добре, що він у мене є, - мій чудовий весняний ліс!

За матеріалами: Зірка Мензатюк. "Зелені чари". Оповідання. Художники Людмила Остапенко, Олена Бржосніовська, Вікторія Ярош. Чернівці, Видавничий дім "Букрек", 2012 р., стор. 6 - 10.

 

 

Більше творів Зірки Мензатюк на нашому сайті:

Зірка Мензатюк. Зелені чари. Збірка оповідань про рослини. Художники Людмила Остапенко, Олена Бржосніовська, Вікторія Ярош.
"Квітують луки! Цвіте усе зело, а кожна квітка ніби промовляє. Про що ж вони хочуть розказати?" Розгадати їхні таємниці давно намагалася відома буковинська письменниця Зірка Мензатюк. У збірці оповідань "Зелені чари" вона розповідає про знані й маловідомі рослини України, пов'язані з ними легенди, повір'я, народні звичаї, про їхні чарівні й реальні властивості, про дива України - Долину нарцисів, заповідні тисові гаї та інші. Особливу увагу авторка приділяє забороненим у радянський час - і тому майже забутим - релігійним легендам про рослини, а також пов'язаним з різними квітами цікавим бувальщинам з житті видатних українців.
Зірка Мензатюк, казки для дітей
"Колись малою я любила читати, сидячи на горісі. Гілля навколо було мов зелене шатро, я опинялася мовби в інакшому, таємничому світі. А ще, правду кажучи, я ховалася. Батьки не схвалювали мого читання-всього-підряд. Тепер розумію чому. Книжки — як друзі. Є серед них надійні і справжні. Є й такі, на які просто марнуєш час." (Зірка Мензатюк)

Останні коментарі до сторінки
«Зірка Мензатюк. "По конвалії" (оповідання з книги "Зелені чари")»:
Всьго відгуків: 0     + Додати коментар
Топ-теми

Пропозиції інтернет магазинів на тему:

Рюкзак 10л для хайкинга Quechua Arpenaz 10 NH100 чёрный
Ціна: 196 грн
інтернет-магазин: rukzak
Рюкзак спортивный Terra Incognita "Matrix 22" коричневый
Ціна: 1040 грн
інтернет-магазин: rukzak
Рюкзак спортивный Terra Incognita Dorado 16 оранжевый/серый
Ціна: 932 грн
інтернет-магазин: rukzak
Рюкзак 10л для хайкинга Quechua Arpenaz 10 NH100 красный/серый
Ціна: 196 грн
інтернет-магазин: rukzak
Рюкзак 10л для хайкинга Quechua Arpenaz 10 NH100 чёрный
Ціна: 196 грн
інтернет-магазин: rukzak
Рюкзак спортивный Terra Incognita Dorado 16 оранжевый/серый
Ціна: 932 грн
інтернет-магазин: rukzak
Рюкзак 10л для хайкинга Quechua Arpenaz 10 NH100 красный/серый
Ціна: 196 грн
інтернет-магазин: rukzak
Рюкзак спортивный Terra Incognita "Matrix 22" коричневый
Ціна: 1040 грн
інтернет-магазин: rukzak