Зірка Мензатюк. "Кукульбаба, кукульдід" (оповідання про кульбабки з книги "Зелені чари")

Зірка Мензатюк

Кукульбаба, кукульдід

(зі збірки оповідань "Зелені чари")

Завантажити текст оповідання Зірки Мензатюк "Кукульбаба, кукульдід" (txt.zip)

 
 Трава, як руно, сонце, як золото, вишні в цвіту, і ми, малі, під вишнями, у кульбабовім раю. Весною в дівчаток не було милішої забавки, ніж кульбаба. У які тільки шати вона не прибирала нас, в які коштовності не перетворювалась! 
Розділиш стебло навпіл, зав’яжеш на зап’ясті - маєш золотий годинник; зробиш із стебла кільце - ось тобі й браслет; понанизуєш кільця одне за одне - то вже намисто, а скільки плели вінків! 
Навіть наш добродушний пес Босий мав на шиї вінок, від якого він, однак, старався скоріш позбутися. До всіх цих розваг ще й примовляли:

Кукульбаба, кукульдід 
Посідали на обід...

Кульбабу не дуже-то шанують. Якби була вона рідкісна, важкодоступна рослина, тоді, певно, люди частіше помічали б, який ясний, променистий у неї цвіт, яке фігурне листя, схоже на зелені витинанки.

О, тоді б її цінували! Бо вона ще й цілюща - незамінна захисниця від шкідливого впливу радіації. Вона й вітамінна: її листя корисно додавати в салати (а щоб позбутися гіркоти, його досить ошпарити окропом або 20-30 хвилин потримати в солоній воді). 
Сушене листя можна класти в юшку також взимку. З кульбаби виходять різні ласощі: з квіток готують золотисте духмяне варення, молоді пуп’янки маринують, висушене коріння слугує замість кави. В американського письменника-фантаста Рея Бредбері є чудова повість „Кульбабове вино”. Таке вино - не вигадка, його справді можна приготувати.

Кульбаба „вгадує” погоду: якщо квіти вранці не розкрилися - не виходьте з дому без парасольки. Її насіння - то справжнє диво: маленькі парашутики, що летять за вітром хтозна-куди. І тоді, як у казці Оксани Іваненко „Кульбабка”, по всіх усюдах з’являються нові кульбаби. Одна рослина може дати до 2 тисяч насінин. Це не рекорд, мак-самосійка має до 50 тисяч насіннячок, а щириця - 500 тисяч! Але того теж досить, щоб завоювати весь світ. 
З рідної Євразії кульбаба перебралася в Америку, в Австралію.
Вона дуже розмаїта. В Україні росте її тринадцять видів, причому деякі цвітуть не весною, а влітку чи й восени. А загалом їх понад триста. Проте хто, крім ботаніків, стане придивлятися до кульбаби? То бур’ян та й годі. Легенди розказують не про неї.
І все ж як гарно, що вона є - ця щедра весняна позолота луків і садів, ці малі сестрички сонечка, яких вистачає на всіх і на все!

За матеріалами: Зірка Мензатюк. "Зелені чари". Оповідання. Художники Людмила Остапенко, Олена Бржосніовська, Вікторія Ярош. Чернівці, Видавничий дім "Букрек", 2012 р., стор. 29 - 32.

Більше творів Зірки Мензатюк на нашому сайті:

Зірка Мензатюк. "Зелені чари" (збірка оповідань про рослини)

"Квітують луки! Цвіте усе зело, а кожна квітка ніби промовляє. Про що ж вони хочуть розказати?" Розгадати їхні таємниці давно намагалася відома буковинська письменниця Зірка Мензатюк. У збірці оповідань "Зелені чари" вона розповідає про знані й маловідомі рослини України, пов'язані з ними легенди, повір'я, народні звичаї, про їхні чарівні й реальні властивості, про дива України - Долину нарцисів, заповідні тисові гаї та інші. Особливу увагу авторка приділяє забороненим у радянський час - і тому майже забутим - релігійним легендам про рослини, а також пов'язаним з різними квітами цікавим бувальщинам з житті видатних українців.

 

"Колись малою я любила читати, сидячи на горісі. Гілля навколо було мов зелене шатро, я опинялася мовби в інакшому, таємничому світі. А ще, правду кажучи, я ховалася. Батьки не схвалювали мого читання-всього-підряд. Тепер розумію чому. Книжки — як друзі. Є серед них надійні і справжні. Є й такі, на які просто марнуєш час." (Зірка Мензатюк)