Зірка Мензатюк. "Зозулині черевички" (зі збірки оповідань "Зелені чари")

Зірка Мензатюк

 Зозулині черевички

(зі збірки оповідань "Зелені чари")

 
Завантажити текст оповідання Зірки Мензатюк "Зозулині черевички" (txt.zip)

 
Було це багато років тому. Ми з сестричкою, ще зовсім малі, бігали чудовим буковим лісом, збираючи веснівки, козелець, листя папороті. І раптом сестричка знайшла дивовижну квітку, якої ми ніколи раніше не бачили. Вона мала опуклий яскраво-жовтий мішечок, зсередини поцяткований червоним. Він нагадував черевичок балерини. Від нього відходили довгі вишневі пелюстки, ще й підкручені, мов кучері модниці. Мені стало прикро, що в моєму букеті немає цього дива. Побігавши, я знайшла і зірвала таку ж квітку.

А то ж були рідкісні зозулині черевички! Пам’ятаєте, про них говориться в „Лісовій пісні” Лесі Українки:

Ці квіти - найкращі з європейських орхідей. Так-так, у Європі теж ростуть орхідеї, але лиш зозулин черевичок розмірами й вишуканістю може змагатися з тропічними красунями. У багатьох народах його називають Венериним черевичком на честь богині краси Венери. До речі, перша чужоземна орхідея, завезена в Європу, теж дістала схожу назву: черевичок Діви Марії.
У незвичайної квітки і звички незвичайні. Її запилюють тільки земляні бджоли-одиначки. Врешті, така обраність не робить їм честі, бо квітка попросту їх обманює, заманивши в пастку, з якої ті ледве вибираються, обтрусивши весь принесений пилок. І насіння зозулині черевички висівають по-своєму: серед зими. З вітром, снігом, талою водою насінинки мандрують далеко від рослини-матері.
Ростуть черевички неспішно, зацвітають на 15-18 році життя. Вони люблять затінок, найкраще почуваються в листяних лісах на вапняковому ґрунті.
В Україні зозулині черевички зростають у декількох місцях на Львівщині, в Борщівському районі Тернопільщини, на Чивчинських горах у Карпатах, в Кагарлицькому районі на Київщині, у передгір’ї Криму - де 200 рослин, а де всього 20… Їх занесено до Червоної книги.
А я й досі, вже багато літ, жалкую, що зірвала той зозулин черевичок.
Може, у лісі біля Чернівців їх цвіло б на кілька більше? Та що ж - не вернеш...

За матеріалами: Зірка Мензатюк. "Зелені чари". Оповідання. Художники Людмила Остапенко, Олена Бржосніовська, Вікторія Ярош. Чернівці, Видавничий дім "Букрек", 2012 р., стор. 42 - 45.

Більше творів Зірки Мензатюк на нашому сайті:

Зірка Мензатюк. "Зелені чари" (збірка оповідань про рослини)

"Квітують луки! Цвіте усе зело, а кожна квітка ніби промовляє. Про що ж вони хочуть розказати?" Розгадати їхні таємниці давно намагалася відома буковинська письменниця Зірка Мензатюк. У збірці оповідань "Зелені чари" вона розповідає про знані й маловідомі рослини України, пов'язані з ними легенди, повір'я, народні звичаї, про їхні чарівні й реальні властивості, про дива України - Долину нарцисів, заповідні тисові гаї та інші. Особливу увагу авторка приділяє забороненим у радянський час - і тому майже забутим - релігійним легендам про рослини, а також пов'язаним з різними квітами цікавим бувальщинам з житті видатних українців.

 

"Колись малою я любила читати, сидячи на горісі. Гілля навколо було мов зелене шатро, я опинялася мовби в інакшому, таємничому світі. А ще, правду кажучи, я ховалася. Батьки не схвалювали мого читання-всього-підряд. Тепер розумію чому. Книжки — як друзі. Є серед них надійні і справжні. Є й такі, на які просто марнуєш час." (Зірка Мензатюк)