"Дозвілля молоді": коломийки-жарти, кепкування та перекори

            ДОЗВІЛЛЯ МОЛОДІ

ЖАРТИ, КЕПКУВАННЯ, ПЕРЕКОРИ

Звідти гopa, звідти гopa, звідти не видати,
Шкода нашим парубойкам добрий день казати.

Ой з кокольом пшениченька, з кокольом, з кокольом,
Теперішні парубочки шукають за польом.
Теперішні парубочки шукають за польом,
Ой брали би по три морrи, щоби й за сліпою.
На полі ся ніц не вродить, ой що з того буде,
Ой з ким же ти, rожий хлопче, вийдеш межи люде?

Шальонові спідничата, чоrо ся так дрете?
Ми вас, хлопці, не просили, чо за нами йдете?

Легіники молоденькі, легіники милі,
Пішли би-сте за дівчати і за штири милі.

Ой піду я у ліс, у ліс, вирубаю вили,
А хлопці ся облизують, бо ropiвку пили.
 
Чому хлопці не співають, гаразду не мають,
Як в грудях їх задушило та й не віддихають.
ОЙ дати їм попоїсти сирої капусти,
Ой чей же їм та й у грудях хоч трохи попустить.

Наші хлопці не співають, голосу не мають,
Попоїли мамалиrи - ледве віддихають.
Наші хлопці не співають, бо зубів не мають,
Треба глини замісити, зуби поліпити.

Нагуївські парубочки мід, гopiвку пили,
Ясеницькі гелевачі на чиру ся били.
Нагуївські парубочки дрібне листя пишуть,
Ясеницькі гелевачі копили колишуть.
Нагуївські парубочки в коршмі напивали,
Ясеницькі гелевачі гарбузи закрали.
Нагуївські парубочки, а де ваша цнота?
Коло коршми при дорозі прип'ята до плота.

Угринівські парубки сіяли й орали,
А ямницькі, репухаті, гарбузи закрали.
Ой коби-то гарбузи, а то гарбузині,
Переїли, перегризли, ще гірше, як свині.

Ой чиї ви, парубочки, чи не стиганецькі,
Ой голови, як макітри, животи, як нецки.

В Ясениці нема поля, но самі вигони,
В Ясениці нема хлопців - самі макогони.
 
Крайниківські легіники, як ріпа печена,
Вонігівські легіники, як ружа челлена.

Ой на тому ж на мосту стояла гітapa,
А там хлопці продаються на копійку пара.

А чия то парубчина, набакир шапчина,
Бук у руках, люлька в зубах, на бороді слина.

Парубочок, як дубочок, парубоцька міна,
Та як возьме дівку в танець, дівці по коліна.

Мандибурка несапана попускала кільці,
Ой що тото за парубок, що по пояс дівці.

Ци так у вас, як і у нас, мороз во Петрівку?
Заморозив парубочок під кожухом дівку.

Ой файноrо любка маю та файно ся дивить,
А як хоче цюлювати, то дівчину схилить.

Ой мала я миленькоrо, ой мала я, мала,
Наставила-м на ворота, та й ворона вкрала.

Ой мала я миленькоrо но штири неділі,
Пішов в поле волочити, комарі гo з'їли.
Ой мала я миленькоrо на трошки, на трошки,
Післала-м гo води брати, трутив дідько з дошки.

З лисим добре панувати, з лисим добре жити,
Бо як сяде до вечері, не треба світити.

Я тaкогo хлопця люблю: чоботи німецькі,
Плащ синенький, портки білі, а живіт, як нецки.

До сусіди решета, до сусіди нецок,
Я такоoгo хлопця люблю, як дубовий клецок.

 Стоїть верба над водою, на ній листя гоже,
Як парубок неподобний, пава не поможе.

Ой Микола робив кола, а Данило сани,
А Микола їздив кіньми, а Данило псами.
Ой прийшла я до Миколи, що Микола дїє,
В ньошo кури поздихали, а сам сів та піє.

Бодай тобов, файний любку, дідько удавився,
Учора-с мі поцюлював, нині похвалився.

Я гадала, що то сито, а то обичайка,
Я гадала, що то хлопець, а то величайка.

Ой іде машиночка моторка, моторка,
Файний у ня любко, мамко, лиш великий ньолка.

Ой засвищи, соловію, бо я так не вмію,
Держить хлопець своє личко дівкам на неділю.

А чо ти ся, парубочку, на мене забочив?
Мене мама колисала, а ти парубочив.

А що-с тото за парубок, що він заходився,
А борода, як у цапа, а він не женився.

А борода, як у цапа, а вус, як у діда,
Чому ж ти ся ба й не жениш, яка ж тобі біда?
Ой що ж тото за зіллячко - перекотиполе,
Ой що ж тото за парубок, що борода коле?

Попід ліс, попід ліс та й попід ліщину,
Зводить старий, бородатий, молоду дівчину.

Ой ти старий, бородатий, розуму не маєш,
Що ти таке молоденьке дівча обіймаєш?
Та й дідовов бородочков припічки змітати,
А дівчину молоденьку хлопцям обіймати.

А чия ж то дівчинонька в червонії хустці,
Витріщила оченята, як жаба в капусті?
Ой чия то дівчинонька в червоній спідниці?
Витріщила свої очі, як жаба в криниці!
Ой чия то дівчинонька в червоній катанці?
Засадила руку в губу, обсмоктує пальці!

Та й чия ж то дівчиночка, що так красно ходить,
Дайте її до стельмаха, най ї переробить.

Ой чия то дівчинонька такая морrулька,
Начепила коралики, а під носом булька.
 
Ой багата дівчинонька, багата, багата,
В неї очі, як цибулі, язик, як лопата.

Ой Олена, пане брате, Олена, Олена,
Навішала кораликів, як жаба зелена.
Ой коби-то коралики, а то сама глина,
Та хотіла змудрувати багацькоrо сина.

Ой біла білявочко, купи парасолю,
Та аби-с не поrоріла, ходячи по полю.

Ой ти біла білявино, чоrо-с така біла?
Бо на мені пудерику до півтора кіла.

Та ти вмі€ш, дівчинонько, головку завити,
А не вмієш, дівчинонько, рубця зарубити.

Ти гадала, дівчинонько, що ти найладніша,
А ти така, дівчинонько, як фасолька піша.

Ой що ж то мі за зіленько, що ся не посіє,
Ой що ж то мі за дівчина, що ся не засміє?
 
863. Відти хата, відти хата, а відти залата,
З тої хати вибіrала дівка пелехата.

Ой чому ти не така, як твоя мамуня,
За мищину яrідок продала татуня.
За мищину яrідок, за торбину проса,
Та й купила за ті rроші хустинку до носа.

Ой не смійся, дівчинонько, з мoгo капелюха,
Я ся з тебе не смію, що ти клаповуха.

А я пішов на ярмарок на святі Варвари,
Повернув я та до любки, в ней немиті лави.
Ой лавчики та немиті, хата неметена,
А вна сидить на припічку та ще й розплетена.
А лижечки у полиqі скисли кисилицев,
А мисочки попід лавов зацвіли муравов.

Хвалилася дівчинонька, що має старости,
А до неї приходило порося безхвосте.

Ой чия то дівчинонька з козацькоrо гербу,
Вішається на парубків, як коза на вербу.

Попід ropy високую летіла Маланка,
Та піймайте люди добрі, то моя коханка.

Ой дівчино, дівчинонько, яка ти, яка ти,
За хлопцями загляда€ш, не заметеш хати.

Ой дівчино, дівчинонько, вмієш ся пишити,
Та не вмієш до сорочки рукава пришити.

Ой кувала зозулейка, ой кувала сива,
Ой йшли дівки на весіллє, щоби з'їли сира.
Сіли собі дівчатойка в хаті на ослоні,
Наважили на той сир, як злодій на коні!

Коломия - не помия, Коломия - місто,
В Коломиї дівчатонька, як пшеничне тісто.

До Бачова не піду, Бачів на долині,
В Дусанові дівчатонька, як цвіт на калині.

Ой дивися, дівчинонько, який я файненький,
Маю носик, як цибулю, зато вус чорненький.

Ой виліз я з конопель, взявся попід боки:
- Подивіться, дївчатонька, який я високий.

Навчили ня мама жати, а тато косити,
Коби були ще навчили дівчата любити.

936. Ой кувала зозулиця та й сказала: Ку-ку.
Куди rепну - туди rуля, бо міцний на руку.

Ой я, хлопець молоденький, по пояс катанка,
Котра дівка чорнобрива, то моя коханка.

Ой кувала зозулиця та й rайком, та й rайком,
Як не буду в селі попом, буду полатайком.

Там на ropi конюшина, лиш би коні пасти,
Так мі кортить до дівчини, як злодія вкрасти.

Як не піду до дівчини, як не поцілую,
То на очі сліпота, на уха не чую.

Ой вийду я на вулицю та й стану думати,
До котрої дівчиноньки маю повертати.
Чи до тої rорішньої, чи до долішньої,
Чи до тої середньої, до теперішньої.

Ой я піду з кінця в конець хати рахувати,
А в котрої бїлявини нічку ночувати.

Ой зацвіла пшениченька на чотири бранки,
Очі плачуть, ноги скачуть ввечір до коханки.

Та до тої 6ілявочки, до тої, до тої,
Що постїлька простелена, паленка на столі.

Ой казала мені мати хату замітати,
А я її ісказав: час невістку мати.

Ой прийшов я до дівчини, она пече пляцки,
Як мі дала лопатою, аж-єм поліз рачки.

Бережани, Бережани, не жаль мі за вами,
Тілько жаль мі за макітров і за пироrами.

Ой кувала зозуленька, кувала та й вила,
Що я сночі не приходив, перебачай, мила.
Що я сночі не приходив - таке дідько видів?
Мама гачі не зашила, я на печі сидів.

Ішов я з вечерниць та й поза городи,
Замотався в гарбузи та наробив шкоди.
Як зачали старі баби з кочергами гнати,
То мусів я гачі дерти, гарбузи латати.

Ой пішов я на ярмарок на caмoro Спаса,
Ой не знайшов що купити, купив собі баса.
Ой прийшов я додомочку та верг межи діти,
Як зачали мої діти на басі гудіти!
Єден заграв на скрипочку, а друrий на баса;
Грайте, діти, пам'ятайте, то-м купив на Спаса.

Ой коли нас, пане брате, три разом ходило:
Єден Іван, друrий Степан, а третій Гаврило;
Іван любив напитися, Степан - поrуляти,
А Гаврило - з дівчатами нічку ночувати.

Ой ще мене моя мати по руках носила,
Та вже мене за хлопцями охота зносила.
Ой ще мене моя мати в купелі купала,
Та вже моя біла ручка до хлопців махала.

Ой у полі на ланові зацвіла пшеничка,
За то мене хлопці люблять, що я невеличка.
Ой у полі на ланові пшеничка зацвіла,
За то мене хлопці люблять, що я чорнобрива.
Ой у полі на ланові гречка зелененька,
За то мене хлопці люблять, що я рум'яненька.

Не дивуйте, люди добрі, що-м в личко румьина,
Мене мати породила, як цвіла калина.

Питає мі парубочок, чому така біла,
Мене мати породила, як сметану гріла.

Люди мі ся дивували, що я така rладка,
Мене тогді мати мала, як родили ябка.
Люди мі ся дивували, хлопці мі любили,
Мене мати тогді мала, як черешні цвіли.

Та вийду я та й на rород, на rороді сливка,
Мене, ненько, хлопці люблять, бо я чорнобривка.

А як собі нагадаю, як я в rай ходила,
Мене люблять козаченьки, бо я чорнобрива.

Моя мама жартувала та й мені казала:
Жартуй, доню, не бороню, аби-с розум мала.

А хоть же я невеличка, але я весела,
Люблять мене легіники на чотири села.

Люби мене, мій миленький, люби мене, люби,
Бо у мене стан хороший, солоденькі rуби.
Бо у мене стан хороший, rуби солоденькі,
Мама медом намастила, як були маленькі.

Та й у моїм rородчику зацвіли індички,
Були в мене, моя мати, сночі коляднички.
Ой та були, каже, були, та й колядували,
Та йони мі, моя мамко, всю ніч цюлювали.