|
Людмила Кибалка
АКРОВIРШІ*
Троянда
Троянда – красуня серед квітів,
Розквітла в саду яскравою зорею...
Оповилася любов'ю,
Як серпанком вранішніх туманів...
На ній колючки, мов біль від слів,
До серця проймають журбою,
А пелюстки для всіх – ніжність поцілунків...
* * *
Добро
Добро – прозорий кришталь Серця,
Оазис правдивого Щастя...
Барвінкове небо над головою квітує,
Розмаїтий світ навдивовижу гаптує
Орнамент стежини людського Життя.
* * *
Багаття
Багатобарвне море почуттів.
Алмазом огранованим
Горіли очі від слів.
Арабесками дивними
Тчуть квіти килим зі снів.
Танок весільний водимо...
Я і ти назавжди Щасливі!
* * *
Вечір
Вечір-Чудесник
Екзотеричний
Чарує очі
І зорі дарує ночі...
Ранок-Розлучник...
|
|
|
Слово
Слово Золоте
Лунає ревною піснею...
Образне й окрилене
Встає Зірницею,
Особливо Слово Живодайне.
* * *
Цвях
Цвяхом слово буває,
Від нього серце завмирає...
Як іноді вбиває...
Холодом повіває.
* * *
Світло
Сонячне світло —
Візерунки кольорові,
Іскри Любові.
Таємниче тло
Людської душі
Освічує проміння ранкове.
* * *
Кохання
Кохання – витати в емпіреях,
Очима в мрію впитися,
Ховати рум'янець на щоках...
А втім, серця двох мережать
На рушнику Щастя в пишних узорах,
Назустріч іскристо летять,
Як на крилах білосніжних ..
* * *
Щастя
Щастя – Радість насичена,
Апофеоз життя неповторного
Серця Золотого й Люблячого.
Тло плідне,
Яхонтами оздоблене.
* * *
Думка
(акровірш)
Думка літа
У зеленім гаю.
Манить мрію
Кудись до небокраю,
Аж душа защебетала.
* * *
Мрія
Мрія
Розкриває обійми...
Ідея
Яскравіє барвами...
|
|
|
Розсуд
Розсудливість –
Орієнтир на стежині життя.
З чистої криниці
Слово мудре – водиця
У спраглії вуста,
Де Добро – краплина щастя в серці.
* * *
Час
Час проб'є,
А в глибині серця
Словом совість озветься...
* * *
Байдуже
Байдужість – душа черствіє,
А серце цвіллю обростає.
Йому вже віри не йняти:
Добро завжди перемагає;
У кольорах веселки
Життєлюб літає,
Емоцію радости шукає.
|
|
|
Рідня
Рідний край
І роду водограй
До серця сягають,
На небі піснею лунають,
Ясним сонечком зігрівають.
* * *
Бабуся
Бабуся діточок благословляє,
А також на розум навертає,
Багато казок знає...
Усе єство
Сповнилося смаком
дитинства,
Яке рідним дихає.
* * *
Мама
Молитва Матері серце відкриває,
Ангел-Охоронець допомагає...
Мережать сотні доріг її Слова мудрі,
А в пам'яті назавжди неньки очі добрі...
|
|
|
Птах
Птах у небі ширяє повільно,
Тиша дзвенить в унісон чудесно,
А на серці заповітна мрія леліє,
Хоча сурма стоголосо грає.
* * *
Голуб
Голуб Миру дарує
Океан Радості
Людині.
У небі
Блакить зір чарує.
* * *
Цуценя
Цуценя приніс тато.
Усе таке кудлате...
Це для мене свято!
— Ех, як розбиті склянки
Нам тепер зібрати?
Як матусі розказати?
|
|
|
Білка
Білка стрибає весело
І пустотливо…
Лісові ласощі збирає,
Комірчину набиває,
А взимку гостей пригощає.
* * *
Їжак
Їжак до саду завітав,
Жартома яблучка назбирав,
А прийде зима –
Клунок за плечима.
* * *
Кріт
Крихітні лапи-лопати
Риють підземні ходи
І чудернацькі лабіринти…
Таким робом кріт залишає сліди.
* * *
Лев
Лев пишну гриву має.
Еге, кожний тікає –
Великий звір лякає.
|
|
|
Зима
Зима пряде срібні нитки.
Икає вітер із переляку.
Метелиця грає в сніжки,
А також застилає доріжки.
* * *
Весна
Весела і ясна…
Експресивна...
Сповнена чарівної краси...
Не відступає зима,
А в небі вже перелітні птахи.
|
|
|
Весна
Весна прийшла, як кохання...
Еос* на крилатих конях мчить;
Сюїта Весни дзвенить
На блакитному небокраї...
А може, Серця світле поривання.
*Еос — у давньогрецькій міфології — богиня світанку.
* * *
Літо
Лунає пісня світанкова...
І стелиться доріжка росяна...
Тане зірниця веселкова...
Оп'янило поле духмяне...
|
|
|
Небо
Над головою просторінь,
Емаль піднебесності,
Блакитна прозорінь –
Обрій казкової чудесності.
* * *
Ліс
Ліс у зеленому вбранні
Іскристо сяє,
Спочиває у весняному сні.
* * *
Ріка
Ріка – потік живий
І таємнича глибінь...
Круті береги й бистрінь бурхлива,
А над ними чиста просинь...
|
|
*Акровірш — вірш, в якому перші літери рядків утворюють слово або речення.
Поезії люб'язно надіслані авторкою спеціально для читачів "Малої Сторінки".
Більше творів Людмили Кибалки на "Малій Сторінці":
Людмила Кибалка - сучасна молода українська поетеса та письменниця. Вона народилася і живе у Києві. У 2002 році закінчила факультет української мови та літератури Київського національного університету ім. Тараса Шевченка, а згодом навчалася в аспірантурі Інституту філології КНУ ім. Тараса Шевченка. Людмила Кибалка пише як поетичні, так і прозові твори. Усі вони - щирі та теплі, сповнені любов'ю та добротою. Тож читаймо разом і поринаймо у світ прекрасного...
Чудові вірші!!!
Взагалом акровірші класні, але є один нелогічний. Назва Ріка-перще слово ріка, це получається зразу відгадка. Прошу виправити помилку