Людмила Кибалка. Акровірші


Людмила Кибалка. Акровірші.

 

 

Людмила Кибалка

АКРОВIРШІ*

 

Троянда

Троянда – красуня серед квітів,
Розквітла в саду яскравою зорею...
Оповилася любов'ю,
Як серпанком вранішніх туманів...
На ній колючки, мов біль від слів,
До серця проймають журбою,
А пелюстки для всіх – ніжність поцілунків...

 

 

* * *

 

 

Добро

Добро – прозорий кришталь Серця,
Оазис правдивого Щастя...
Барвінкове небо над головою квітує,
Розмаїтий світ навдивовижу гаптує
Орнамент стежини людського Життя.

 

* * *

 

Багаття

Багатобарвне море почуттів.
Алмазом огранованим
Горіли очі від слів.
Арабесками дивними
Тчуть квіти килим зі снів.
Танок весільний водимо...
Я і ти назавжди Щасливі!

 

* * *

 

Вечір

Вечір-Чудесник
Екзотеричний
Чарує очі
І зорі дарує ночі...
Ранок-Розлучник...

 

 

Людмила Кибалка. Акровірші.

 

 

Слово 
 
Слово Золоте
Лунає ревною піснею...
Образне й окрилене
Встає Зірницею,
Особливо Слово Живодайне.

 

* * *

 

Цвях

Цвяхом слово буває,
Від нього серце завмирає...
Як іноді вбиває...
Холодом  повіває.

 

* * *

 

Світло

Сонячне світло —
Візерунки кольорові,
Іскри Любові.
Таємниче тло
Людської душі
Освічує проміння ранкове.

 

* * *

 

Кохання

Кохання – витати в емпіреях,
Очима в мрію впитися,
Ховати рум'янець на щоках...
А втім, серця двох мережать
На рушнику Щастя в пишних  узорах,
Назустріч іскристо летять,
Як на крилах білосніжних ..

 

* * *

 

Щастя

Щастя  –  Радість насичена,
Апофеоз життя неповторного
Серця Золотого й Люблячого.
Тло плідне,
Яхонтами оздоблене.

 

* * *

 

Думка

(акровірш)

Думка літа
У зеленім гаю.
Манить мрію
Кудись до небокраю,
Аж душа защебетала.

 

* * *

 

Мрія 

Мрія
Розкриває обійми...
Ідея
Яскравіє барвами...

 

 

Людмила Кибалка. Акровірші.

 

 

Розсуд

Розсудливість –
Орієнтир на стежині життя.
З чистої криниці
Слово мудре – водиця
У спраглії вуста,
Де Добро – краплина щастя в серці.

 

* * *

 

Час 

Час проб'є, 
А в глибині серця
Словом совість озветься...

 

* * *

 

Байдуже 

Байдужість – душа черствіє,
А серце цвіллю обростає.
Йому вже віри не йняти:
Добро завжди перемагає;
У кольорах веселки
Життєлюб  літає,
Емоцію радости шукає.

 

 

Людмила Кибалка. Сім поколінь і я - добірка віршів про сім'ю

 

 

Рідня

Рідний край
І роду водограй
До серця сягають,
На небі піснею лунають,
Ясним сонечком зігрівають.

 

* * *

 

Бабуся

Бабуся діточок благословляє,
А також на розум  навертає,
Багато казок знає...
Усе єство
Сповнилося смаком
                      дитинства,
Яке рідним дихає.

 

* * *

 

Мама

Молитва Матері серце відкриває,
Ангел-Охоронець допомагає...
Мережать сотні доріг її Слова мудрі,
А в пам'яті назавжди неньки очі добрі..
.

 

 

Людмила Кибалка. Акровірші. Мама. Птах.

 

 

Птах     

Птах у небі ширяє повільно,
Тиша дзвенить в унісон чудесно,
А на серці заповітна мрія леліє,
Хоча  сурма стоголосо грає.

 

* * *

 

Голуб

Голуб Миру дарує
Океан Радості 
Людині. 
У небі
Блакить зір чарує.

 

* * *

 

Цуценя

Цуценя приніс тато.
Усе таке кудлате...
Це для мене свято!
—  Ех, як розбиті склянки
Нам тепер зібрати?
Як матусі розказати?

 

 

Людмила Кибалка. Акровірші. Білка.

 

 

Білка

Білка стрибає весело
І пустотливо…
Лісові ласощі збирає,
Комірчину набиває,
А взимку гостей пригощає.

 

* * *
 

Їжак

Їжак до саду завітав,
Жартома яблучка назбирав,
А прийде зима – 
Клунок за плечима.

 

* * *

 

Кріт

Крихітні лапи-лопати
Риють підземні ходи
І чудернацькі лабіринти…
Таким робом кріт залишає сліди.

 

* * *

 

Лев

Лев пишну гриву має.
Еге, кожний тікає – 
Великий звір лякає.

 

 

Людмила Кибалка. Акровірші. Зима.

 

 

Зима

Зима пряде срібні нитки.
Икає вітер із переляку.
Метелиця грає в сніжки,
А також застилає доріжки.

 

* * *

 

Весна
    
Весела і ясна…
Експресивна...
Сповнена чарівної краси...
Не відступає зима,
А в небі вже перелітні птахи.

 

 

by James Gilleard

 

 

Весна

Весна прийшла, як кохання...
Еос* на крилатих конях мчить;
Сюїта Весни дзвенить
На блакитному небокраї...
А може, Серця світле поривання.

*Еос — у давньогрецькій міфології — богиня світанку.

 

* * *

 

Літо

Лунає пісня світанкова...
І стелиться доріжка росяна...
Тане зірниця веселкова...
Оп'янило поле духмяне...

 

 

 

Pol Ledent  - reproduction oil paintings from Van Gogh

 

 

Небо    

Над головою просторінь,
Емаль піднебесності,
Блакитна прозорінь  – 
Обрій казкової чудесності.

 

* * *

 

Ліс

Ліс у зеленому вбранні
Іскристо сяє,
Спочиває у весняному сні.

 

* * *

 

Ріка

Ріка  –  потік живий
І таємнича глибінь...
Круті береги й бистрінь бурхлива,
А над ними чиста просинь...

 

 

Bakota. Monastery Rock On Dniester. 2008 by Yuri Yudaev

*Акровірш — вірш, в якому перші літери рядків утворюють слово або речення.

Поезії люб'язно надіслані авторкою спеціально для читачів "Малої Сторінки".

 

 

 

Більше творів Людмили Кибалки на "Малій Сторінці":

Людмила Кибалка. Твори для дітей та дорослих
Людмила Кибалка - сучасна молода українська поетеса та письменниця. Вона народилася і живе у Києві. У 2002 році закінчила факультет української мови та літератури Київського національного університету  ім. Тараса Шевченка, а згодом навчалася в аспірантурі Інституту філології КНУ ім. Тараса Шевченка. Людмила Кибалка пише як поетичні, так і прозові твори. Усі вони - щирі та теплі, сповнені любов'ю та добротою. Тож читаймо разом і поринаймо у світ прекрасного...

Останні коментарі до сторінки
«Людмила Кибалка. Акровірші»:
Сашко , 2019-02-10 19:25:38, #
Денис , 2021-01-10 20:25:38, #
Оновити список коментарів
Всьго відгуків: 2     + Додати коментар

Споріднені публікації, за тегами:     Вірші    Кохання, любов    Людмила Кибалка    Акровірші