Галина Римар
КАЗОЧКА ПРО РЕМЕЗА І ЧАРІВНУ КВІТОНЬКУ
Літав якось улітку молодий Ремез навкруг та й задивився на килимок барвистих лугових квітів неподалік затишної річечки.
А тут і справді красиво!
Розквітли червонясті Коронарії й Конюшинки, виструнчився блакитноокий красень Цикорій.
А які Дзвіночки, ніжний Живокіст, жовтенький Дивосил! Дивувався птах.
А Деревію скільки, якого ще Тисячолистиком і Серпорізом зовуть.
А он – милі пірамідки Іван-чаю, а в долинці – Жовтець сонечком світить, поодаль же - мила й ніжна Веронічка, а ще далі – кущастий Звіробій...
Як побачив ще одну квітоньку, вже не зміг відірвати очей.
Присів при воді на гілочку Калинову й завмер, зачарований.
Ця квіточка з білесенькими ніжними віями і жовтим очком вирізнялася з-поміж своїх сестричок. Замріяно дивилася в небо і нікого не помічала...
Запитав би: "Як зовуть вас, найчарівніша принцесо?", та не наважиться Її навіть потурбувати. Лише споглядає, заворожений.
"Замріялася, мила! Про що ж твої думи, вродливице? Як би дізнатися? Усе б зробив, на край світу помчав, аби лиш Ти була щасливою!"
І з тих пір переселився Ремез із мішаного лісу, де раніше мешкав, на стару Вербицю, що біля луки, де живе Красуня.
Тут і гніздечко звив, аби тільки завжди бачити і милуватися РОМАШКОЮ, яка з першого погляду і назавжди полонила його ніжне серце.
(21.06.2021)
Казка люб'язно надіслана авторкою спеціально для читачів "Малої Сторінки".
