Галина Мирослава. Вірші для тварин про тваринок та комашок


                                      

 

Галина Мирослава

Жабки

Лапка до лапки − сплять собі жабки.
Теплі й великі сняться канапки,
Мушки у ротику, різні компотики.
І довгоносики носик за носиком.
Спали б і спали, їм солодко в дотиках,
Тільки задуже бурчить у животиках.

 

* * *

 

Зайчику

Зайчику, лапанчику,
Зачекай медянчика,
Коляда вже йде.
Шопкою, козою,
Сміхом з бородою,
Янголом, царями
Та колядничками.

 

* * *

 

Хитрий Мурко

Вечір горнеться до свічки,
Сонько тулиться до щічки,
Ліжечко теплом шепоче:
− Казки хочу, казки хочу.

Геть розбіглись босі ноги
Престарезної дороги,
Загорнулись у тумани.
Де ж ту казочку дістану?

Причаївся Мурчик нишком,
Хвостик витягнув з-під ліжка.
Думає, що я не знаю,
Де він казочки складає.

 

* * *

 

Киця

Киця в гості йде. Зажурилася.
Кра-кра-кра-ворона забарилася.
− Няв-няв-няв. Що робить? Дочекатися?
Чи мовчать? Чи гукать? Чи вертатися?
Сльози лапонька втира. В гості хочеться.
Подарунка ж нема... Десь волочиться.

 

* * *

 

Мугикало Кудикало

Мугикало Кудикало
Кудись нас дуже кликало.
Сміявся ніж з виделкою:
– Ану його куди.
І навзаклад поставили
Дві миші, що забавились.
Що кіт, наївшись, вляжеться,
І не прийде сюди.
Але навспак все сталося.
Котові ще не спалося,
І він зірвавсь кудись.
Наслухавшись Мугикала,
Наслухавшись Кудикала,
Кудись, кудись, кудись.

 

* * *

 

О-го-го!

На городі О-го-го!
Каже курка: − Ко-ко-ко!
Ґелґотить і гуска: − Ґел,
Не осел це, не осел.
Свині рохкають за тином:
− Хро-хро-хро, яка новина,
Третій день стоїть людина
І не п’є, не їсть, не йде,
Диво дивне є таке!
На городі О-го-го!
То, мабуть ...
(Опудало).

 

* * *

 

Таке життя

Заблудилася жабка в садочку,
− Кум-кум-кум, хочу мами я. Хочу.
− Гуль-гуль-гуль, синь-синь-синь, пі-пі-пі.
Пообсіли довкола пташки.
Цвіріньчать, а пищать, а кричать,
Розважають, шкодують, бурчать.
Тільки чапля мовчить, розрум’янена вся:
− Що поробиш, життя є життя.

 

 

Галина Мирослава. Бомчик. Збірка віршів для дітей. Горішки. Малюнок Олени Грицько

 

Горішки

Стала аж на пальчики, тихо-тихо,
Дотяглася мисочки, там – горіхи.
Смакувала б досита, було б втіхи,
Зубки ж налякалися, лихо моє, лихо.

 

* * *

 

Сім’я

− Тась-тась-тась, мої качатка,
Ось і качур – то ваш татко.
− Асьо, курко, звідсіля,
Не ти мама їхня − я.

− Кирр! – зірвалась горда кура, −
Я не хто-будь, щебатура.
Ціп-ціп-ціп, мої курчатка.
Тю-тю-тю, мої дитятка.

Гиля, качі, звідсіля,
Тут іде моя сім’я.
Півник видувся і в крик:
− Кукуріку, кукурік!

Дзьобнув дзьобом по траві.
− Клюк! − підскочив і побіг.
− Псика, кицько, геть пішла,
Гая, яструбе, гая!

Киш, тікайте, голуби.
Рябку, не підходь сюди!
Ви не бійтеся, курчатка,
З вами мамця, з вами татко.

 

* * *


А з яйця

А з великого яйця
Виплодилось страуся.
Його звали просто: ему.
Так  закінчимо цю тему.

А з середнього яйця
Вивелось крокодиля,
Його кличуть гавіал,
Будеш знати, як не знав.

Ще й  з маленького яйця
Вилупилась ящірка.
Нарекли: хамелеон.
То все добре, але он

Черепаха жде, чекає,
У піску яйце тримає,
Щоб мале черепашатко
Повторило все спочатку.

Бо з великого яйця...
І так далі без кінця.

 

* * *

 

Французи

"Кум-кум", - жабка до Жан-Жака.
Навчена, ще й тягне лапу.
Сяк-так терпить то Жан-Жак,
Призвичаєний до жаб.

Він пакує у валізи
Стільки жабок, скільки влізе.
Потім шле все до Парижа,
В телеграмі скільки пише.

Франсуа і Бенжамен,
Жорж і Жуль, Альфред, Ежен
Щиро дякують: "Мерсі",
Та куштують їх усі.

 

* * *


Кажан

Призігнена ніжка місяця,
Скотивши набридливу перину,
Солодко потягнулася.
Ой-я.
І старий кажан
Знову переплутав ноги з головою.

 

* * *

 

Стриконик

(коник стрибунець)

Коник пелюстку лоскоче,
Ніжкою б’є серцевинку,
Жовтий маленький клубочок
Тішиться й пухкає дзвінко.

 

* * *

 

Галина Мирослава. Бомчик. Збірка віршів для дітей. Малюнки Оленки Грицько. Ґедзь.

 


Ґедзь

Жив собі маленький ґедзь,
Коротенький товстунець.
Він нічого не боявся,
Бо щипав, а ще  кусався.
Проте жаль мені його,
Хто його полюбить, хто?!

 

* * *

 

Мишка

Бігла повз хату
Мишка хвостата,
Стала на свято
Мишка пузата.

Важко тим ніжкам
Втікати від кішки,
Ну хоч би трішки
Сили на ніжки.

Нічко землиста,
Небо очисти.
Місяцю й зорі,
Поникніть геть чисто.

Бігла повз хату
Мишка пузата.
Де взяти сили?
Як дати раду?

 

* * *

 

Рак

Ходить задом прикрий рак.
Все йому, дивись, не так.
Набурчав і нагурчав,
Рибці апетит пропав.

Отаке неоковирне
Спати би пішло сумирно,
Клешнями щоб не хрущало
Та малих не ображало.

 

* * *


Ках-ках-ках

Вечір в латаній хустині,
З сонця вузликом на спи́ні.
Місяцем у кулаці,
Гладить річку по щоці.

А від річки, мовби квач,
Качечка бреде. − Кряч, кряч.
Там наґольґалась водички,
Вимила і лапки, й личко.

Йде собі така поважна,
Призадумана, розважна.
Йде неспішно. − Ках-ках-ках,
Вечір сном увесь пропах.

 

* * *

 

Страшні слова

Де сонце пада в річку,
Загорнене клубочком,
Сварилися дві жабки,
Не маючи ще й рочку.

І сиромудра старша
На два, напевно, дні
Страшні слова сказала,
До болю престрашні:

"Хай копне тебе качка!"
Хто ж жабку так ляка?!
Та хай там як, не можна
Вживати ці слова.

Відтоді плаче жабка,
І скиглить, і страждає,
Не має навіть рочку,
А вже так потерпає.

 

* * *

 

Бідні зайченята

Йде ведмедик вайлувато,
Аж трясеться в зайця хата.
"Лишенько, тож зайченятам
Слід у вуха пхати вату.

Йой, маленькі, трусь-трусь-трусь,
Той підтоптаний дідусь
Налякав вас, напужав,
Бідні, сон у вас пропав".

І зайчиха всіх зайчат
Мусила вкладати в ряд,
Загортати вушками,
Начебто пелюшками.

 

* * *

 

Перевертник

Три курочки у садочку
Пасли коней на горбочку.
Коні смачно попоїли,
Потяглися й полетіли,
Загарчали „хро-хро-хро”,
Залітаючи в село.

Три овечки в холодочку
Несли яйця на дубочку.
Щебетали гуси „пугу”,
Прооравши нивку плугом.
Затягнули „і-го-го”,
Аж від серця відлягло.

А три киці, кожна з кріслом,
Бігли підтюпцем до лісу,
Кози пискали „джив-джив”,
Дятел чемно сіно їв.
Що мав сили наїдався,
Аби віршик не зірвався.

Бо три качки у гайочку
Танцювали у віночках.
Згодом, мишок як зловили,
Десь на човнику відплили,
А куди − і я не знаю.
Хіба в тебе поспитаю.
 

 

Вірші люб'язно надіслано автором спеціально для читачів "Малої Сторінки".
Ілюстрації Олени Грицько.

 

 

 

Дивіться також на "Малій Сторінці":

Дитячі поезії Галини Мирослави
Галина Мирослава,  у дитячій літературі часто підписувалась як Галка Мир, родом з Червонограда. Пані Галина - з сім'ї вчительки української мови, що фанатично любила свою професію та українську літературу, Мирослави Козак, і дизайнера одягу, шанованого у Червонограді закрійника невеличкого ательє, до якого приїздили шити костюми та плащі навіть зі столиці, Івана Козака. За життя навчалась на різних курсах, як потрібних, так і таких, що були даремною тратою часу, змінювала види діяльності, та єдине, що завжди залишалось незмінним - безмежна любов до української мови та поезії.

 

 

Читайте також на нашому сайті:

Вірші про тварин
Вірші для дітей про звірят, пташок, комашок та рибок - від Ігоря Калинця, Дмитра Білоуса, Миколи Вінграновського, Марії Пригари, Марійки Підгірянки, Андрія М'ястківського, Варвари Гринько, Володимира Гринька, Грицька Бойка, Василя Шаройка, Володимира Гринька, Михайла Стельмаха, Володимира Лучука, Анатолія Григорука, Павла Глазового, Валентини Байкової, Івана Неходи, Андрія Малишка, Олени Журливої, Анатолія Камінчука, Василя Вітки, Володимира Підпалого, Наталки Поклад, Оксани Кротюк, Віктора Терена.

Останні коментарі до сторінки
«Галина Мирослава. Вірші для тварин про тваринок та комашок»:
Всьго відгуків: 0     + Додати коментар
Топ-теми