Галина Мирослава
Жабки
Лапка до лапки − сплять собі жабки.
Теплі й великі сняться канапки,
Мушки у ротику, різні компотики.
І довгоносики носик за носиком.
Спали б і спали, їм солодко в дотиках,
Тільки задуже бурчить у животиках.
* * *
Зайчику
Зайчику, лапанчику,
Зачекай медянчика,
Коляда вже йде.
Шопкою, козою,
Сміхом з бородою,
Янголом, царями
Та колядничками.
* * *
Киця
Киця в гості йде. Зажурилася.
Кра-кра-кра-ворона забарилася.
− Няв-няв-няв. Що робить? Дочекатися?
Чи мовчать? Чи гукать? Чи вертатися?
Сльози лапонька втира. В гості хочеться.
Подарунка ж нема... Десь волочиться.
* * *
Хитрий Мурко
Вечір горнеться до свічки,
Сонько тулиться до щічки,
Ліжечко теплом шепоче:
− Казки хочу, казки хочу.
Геть розбіглись босі ноги
Престарезної дороги,
Загорнулись у тумани.
Де ж ту казочку дістану?
Причаївся Мурчик нишком,
Хвостик витягнув з-під ліжка.
Думає, що я не знаю,
Де він казочки складає.
На відео: Галина Мирослава. "Хитрий Мурко".
Мугикало Кудикало
Мугикало Кудикало
Кудись нас дуже кликало.
Сміявся ніж з виделкою:
– Ану його куди.
І навзаклад поставили
Дві миші, що забавились.
Що кіт, наївшись, вляжеться,
І не прийде сюди.
Але навспак все сталося.
Котові ще не спалося,
І він зірвавсь кудись.
Наслухавшись Мугикала,
Наслухавшись Кудикала,
Кудись, кудись, кудись.
* * *
О-го-го!
На городі О-го-го!
Каже курка: − Ко-ко-ко!
Ґелґотить і гуска: − Ґел,
Не осел це, не осел.
Свині рохкають за тином:
− Хро-хро-хро, яка новина,
Третій день стоїть людина
І не п’є, не їсть, не йде,
Диво дивне є таке!
На городі О-го-го!
То, мабуть ...
(Опудало).
* * *
Таке життя
Заблудилася жабка в садочку,
− Кум-кум-кум, хочу мами я. Хочу.
− Гуль-гуль-гуль, синь-синь-синь, пі-пі-пі.
Пообсіли довкола пташки.
Цвіріньчать, а пищать, а кричать,
Розважають, шкодують, бурчать.
Тільки чапля мовчить, розрум’янена вся:
− Що поробиш, життя є життя.
Горішки
Стала аж на пальчики, тихо-тихо,
Дотяглася мисочки, там – горіхи.
Смакувала б досита, було б втіхи,
Зубки ж налякалися, лихо моє, лихо.
* * *
Сім’я
− Тась-тась-тась, мої качатка,
Ось і качур – то ваш татко.
− Асьо, курко, звідсіля,
Не ти мама їхня − я.
− Кирр! – зірвалась горда кура, −
Я не хто-будь, щебатура.
Ціп-ціп-ціп, мої курчатка.
Тю-тю-тю, мої дитятка.
Гиля, качі, звідсіля,
Тут іде моя сім’я.
Півник видувся і в крик:
− Кукуріку, кукурік!
Дзьобнув дзьобом по траві.
− Клюк! − підскочив і побіг.
− Псика, кицько, геть пішла,
Гая, яструбе, гая!
Киш, тікайте, голуби.
Рябку, не підходь сюди!
Ви не бійтеся, курчатка,
З вами мамця, з вами татко.
* * *
А з яйця
А з великого яйця
Виплодилось страуся.
Його звали просто: ему.
Так закінчимо цю тему.
А з середнього яйця
Вивелось крокодиля,
Його кличуть гавіал,
Будеш знати, як не знав.
Ще й з маленького яйця
Вилупилась ящірка.
Нарекли: хамелеон.
То все добре, але он
Черепаха жде, чекає,
У піску яйце тримає,
Щоб мале черепашатко
Повторило все спочатку.
Бо з великого яйця...
І так далі без кінця.
* * *
Французи
"Кум-кум", - жабка до Жан-Жака.
Навчена, ще й тягне лапу.
Сяк-так терпить то Жан-Жак,
Призвичаєний до жаб.
Він пакує у валізи
Стільки жабок, скільки влізе.
Потім шле все до Парижа,
В телеграмі скільки пише.
Франсуа і Бенжамен,
Жорж і Жуль, Альфред, Ежен
Щиро дякують: "Мерсі",
Та куштують їх усі.
* * *
Кажан
Призігнена ніжка місяця,
Скотивши набридливу перину,
Солодко потягнулася.
Ой-я.
І старий кажан
Знову переплутав ноги з головою.
* * *
Стриконик
(коник стрибунець)
Коник пелюстку лоскоче,
Ніжкою б’є серцевинку,
Жовтий маленький клубочок
Тішиться й пухкає дзвінко.
* * *
Ґедзь
Жив собі маленький ґедзь,
Коротенький товстунець.
Він нічого не боявся,
Бо щипав, а ще кусався.
Проте жаль мені його,
Хто його полюбить, хто?!
* * *
Мишка
Бігла повз хату
Мишка хвостата,
Стала на свято
Мишка пузата.
Важко тим ніжкам
Втікати від кішки,
Ну хоч би трішки
Сили на ніжки.
Нічко землиста,
Небо очисти.
Місяцю й зорі,
Поникніть геть чисто.
Бігла повз хату
Мишка пузата.
Де взяти сили?
Як дати раду?
* * *
Рак
Ходить задом прикрий рак.
Все йому, дивись, не так.
Набурчав і нагурчав,
Рибці апетит пропав.
Отаке неоковирне
Спати би пішло сумирно,
Клешнями щоб не хрущало
Та малих не ображало.
* * *
Ках-ках-ках
Вечір в латаній хустині,
З сонця вузликом на спи́ні.
Місяцем у кулаці,
Гладить річку по щоці.
А від річки, мовби квач,
Качечка бреде. − Кряч, кряч.
Там наґольґалась водички,
Вимила і лапки, й личко.
Йде собі така поважна,
Призадумана, розважна.
Йде неспішно. − Ках-ках-ках,
Вечір сном увесь пропах.
* * *
Страшні слова
Де сонце пада в річку,
Загорнене клубочком,
Сварилися дві жабки,
Не маючи ще й рочку.
І сиромудра старша
На два, напевно, дні
Страшні слова сказала,
До болю престрашні:
"Хай копне тебе качка!"
Хто ж жабку так ляка?!
Та хай там як, не можна
Вживати ці слова.
Відтоді плаче жабка,
І скиглить, і страждає,
Не має навіть рочку,
А вже так потерпає.
* * *
Бідні зайченята
Йде ведмедик вайлувато,
Аж трясеться в зайця хата.
"Лишенько, тож зайченятам
Слід у вуха пхати вату.
Йой, маленькі, трусь-трусь-трусь,
Той підтоптаний дідусь
Налякав вас, напужав,
Бідні, сон у вас пропав".
І зайчиха всіх зайчат
Мусила вкладати в ряд,
Загортати вушками,
Начебто пелюшками.
* * *
Перевертник
Три курочки у садочку
Пасли коней на горбочку.
Коні смачно попоїли,
Потяглися й полетіли,
Загарчали „хро-хро-хро”,
Залітаючи в село.
Три овечки в холодочку
Несли яйця на дубочку.
Щебетали гуси „пугу”,
Прооравши нивку плугом.
Затягнули „і-го-го”,
Аж від серця відлягло.
А три киці, кожна з кріслом,
Бігли підтюпцем до лісу,
Кози пискали „джив-джив”,
Дятел чемно сіно їв.
Що мав сили наїдався,
Аби віршик не зірвався.
Бо три качки у гайочку
Танцювали у віночках.
Згодом, мишок як зловили,
Десь на човнику відплили,
А куди − і я не знаю.
Хіба в тебе поспитаю.
Вірші люб'язно надіслано автором спеціально для читачів "Малої Сторінки".
Ілюстрації Олени Грицько.
Дивіться також на "Малій Сторінці":
Читайте також на нашому сайті:
