Галина Мирослава. "Березневий і безберезневий березень" (оповідання для дітей) — читати та слухати, відео

На відео: Галина Мирослава. "Березневий і безберезневий березень". Оповідання для дітей читає авторка.

Hartley Let`s Play Catch By Corinne Hartley.

Галина Мирослава

БЕРЕЗНЕВИЙ І БЕЗБЕРЕЗНЕВИЙ БЕРЕЗЕНЬ

(оповідання)

Віталик любив бавитись зі своїм сусідом Глібом з квартири навпроти. Коли він був зовсім маленький,  чомусь називав Гліба Хлібом, але Глібчик не ображався, бо сам, так не раз бувало, переплутував слова – якось навіть звернувся до Віталія: "Італь". Мабуть, згадав про Італію, де відпочивав з батьками.

А тепер найкращого друга нема. Точніше, є, тільки дуже далеко, дуже-дуже  – аж в Аргентині. На другій півкулі Землі, по другий бік від екватора. Там навіть вода в умивальнику закручується в іншому напрямку при стіканні в отвір, не так, як у нас – за годинниковою стрілкою, а проти. І пори року там теж інші. От коли у нас весна, до Гліба надходить осінь, і коли на календарі березень, як зараз у Віталика, за вікном у Гулька в позаекваторній Аргентині перший місяць осені. Тужить Вітась за Глібчиком, так би хотів з ним погратись. 

Матуся намагається розважити хлопчика. Вчора вони разом ходили до саду, мама розповідала про верховіття дерев, вчила, що навіть один вид дерева може мати різні крони. Люди часто самі формують крони, здебільшого для того, щоб зібрати більше фруктів, як персикове дерево у Віталієвому садку, з якого мама  зробила кущик. А от букшпан він разом з татом стриг, букшпан – для краси лише. Віталь слухав маму уважно, розглядав сформовані батьками веретеноподібні корони черешні, вчився вимовляти складне слово "шпиндельбуш", тобто веретеноподібний, придивлявся до дерев, подобалось йому, що груша, на відміну від яблуні, розширюється догори. Вона ще й росте вищою. Тепер він не сплутає.

Проте, хоча блукання садом принесло купу емоцій і відкриттів, хлопчина не припиняв думати про друга, йому страшенно шкода було, що поруч немає Глібчика. Мама  гаряче співчувала. Сьогодні вона дістала альбом для малювання з відривними аркушами, олівці, фарби й запропонувала намалювати для Гулі малюнок, покласти його в конверт і надіслати на другий кінець світу – до Аргентини.

Віталенько загорівся цією ідеєю. За яких пів години на столі лежав малюнок, його мама з усмішкою підписала: "Березневий і безберезневий березень". Через середину аркуша йшов екватор, над яким росли, як великі кульбабки з пухом, квітучі дерева різної форми: у вигляді серденьок, куль і кубиків, яєчок і бубликів, пірамідок і конусів, схожих на ріжок морозива, смачно закрученого спіралькою над вафелькою.  А під екватором  всі ці дерева росли догори ногами, але то вже були не кульбабки з пухом, а дерева у формі плодів з хвостиками догори – яблучка, вишні, черешні, персики, груші, абрикоси, сливи. І мамі, і Віталикові малюночок неймовірно сподобався, вони запакували його в конверт з маркою, зверху на конверті матуся написала адресу.

Зараз вони одягаються. Йтимуть на пошту. Уявляєте, як зрадіє Глібчик такому приємному подаруночкові? Як добре, коли ти вмієш малювати! Залишилось навчитись писати. 

Painting by Laura Stoddart.

Оповідання люб'язно надіслано авторкою спеціально для читачів "Малої Сторінки".

Більше творів Галини Мирослави на нашому сайті: