Більше...

Володимир Підпалий: «Навіть якщо не дійдемо - ходімо...» (коротка біографія, творчість)


ВОЛОДИМИР ПІДПАЛИЙ: ЖИТТЄПИС, ТВОРЧІСТЬ
(9.05.1936 - 24.11.1973)

 

українська література, Володимир Підпалий, коротка біографія, творчість

Скінчить історія
круговорот,
Сліпцям зі сліпів опаде
полуда.
У світі все забудеться...
Народ,
Народ ганьби своєї
не забуде!

(Володимир Підпалий)

 

Володимир Підпалий був залюблений в Україну, його вабила її неповторна краса, яку поет здатен був відшукати у краплині роси і в загадковому запиналі осінньої ночі, у вічній таїні сільської пасіки і в гордій крутизні коневої шиї на нескінченній, як життя, зеленій леваді... і зрозуміти його поезію може тільки той, чиє серце відкрите для краси і добра, любові та щирості, хто точно знає, що справлені почуття - завжди безкорисливі. Так мало відвела доля цьому поетові, який своїм тихим, але чесним і світлим словом умів лікувати скалічені душі! Він прийшов у літературу зі славним поколінням шістдесятників, які змінили світ, давши йому зрозуміти: найбільша цінність у житті - ковток свободи.
Володимир Підпалий - син щедрої на хліб і на таланти полтавської землі. Він народився 9 травня 1936 року в селі Лазірках неподалік від мальовничого містечка Лубни. Його батько поліг на полі бою 1943 року, захищаючи Київ. Потім тільки мати слухала, як хлопчина вголос читав їй «Кобзар», слухала і плакала, пригадуючи свою гірку наймитську долю... Учився Володимир у Величанській семирічній та Лазірківській середній школах. Любив історію, літературу, дуже багато читав; не розумів точних наук.У 1953 році закінчив 10 класів; працював у МТС, колгоспі. 1955 року був мобілізований на флот.Службу служив, але не любив: нудьгував за степом, садами... Справжнє щастя відчув, коли вступив на філологічний факультет Київського університету імені Тараса Григоровича Шевченка у 1957 році. Відтоді жив літературою: мов ластівки, вилітали з-під його пера поетичні збірки; як редактор домагався видання таких книг, які щоразу давали новий ковток живлющої свободи українському читачеві.
Підступна хвороба у 1973 році урвала його поетичний лет, спинила на півслові. Але те, що він встиг нам сказати, дорогого варте:

"Коли я умру, хай поплачуть, бо так вже ведеться,
Вип'ють чарку печалі і знову до праці ідуть.
Може, я не умер, а спинилося втомлене серце,
Щоб в землі стать землею і землю нарешті збагнуть..."

«Художником лицарських чеснот» назвав Володимира Підпалого його побратим по перу Євген Гуцало. А Ліна Костенко переконана, що після нього «залишилося світло, яке ми всі зараз відчуваємо».

За матеріалами: Міщенко О.І. Українська література. Підручник для 8 класу загальноосвітніх навчальних закладів. Київ, "Генеза", 2008, стор. 167.

 

* * *

 

 

Володимир Підпалий

РІДНА МОВА

О мово рідна!
В рідній хаті,
як джерело із глибини, 
в голодні дні, 
у дні багаті,
і на вогнях,
і при багатті — 
ти від колиски до труни!..

Хоч не чужою чужиною 
чужі були і є мені, 
немов луною голосною 
твої лунають голосні!..

Озвуться чистими тонами 
їм приголосних сто рядів — 
басами і напівбасами 
м'які, сонорні і тверді!..

Як найцінніша нагорода, 
немов Дніпра могутній плин,— 
пісні великого народу 
з країни сонця і калин!..

В братів сім'ї вишневим садом 
стрічаєш ранки голубі,— 
моя відрадо 
і порадо,
безсмертя суджене тобі, 

бо
    ти —
як мати в рідній хаті, 
як джерело із глибини, 
в голодні дні, 
у дні багаті, 
і на вогнях, 
і при багатті, 
ти —
від колиски до труни! 

 

За матеріалами: Володимир Підпалий. «Вишневий світ».  Книжка лірики. Київ, видавництво «Радянський письменник», 1970 р., стор. 112 - 114.

 

* * *

 

Володимир Підпалий, збірка дитячих віршиків з ілюстраціями "Кожна бджілка як лічилка"

Володимир Підпалий, збірка дитячих віршиків Кожна бджілка як лічилкаВіршики Володимира Підпалого для малят: "Лічилка", "Зозуля", "Гуси", "Казочка про сонце", "Лісове джерельце", "Весна", "Дзвоники", "Липень", "Літо", "Суниці", "Передзим'я", "Зимовий бір", "Морозний вечір", "Снігурі", "Зайчик", "Пес", "Кожух", "Кіт", "Підківки", "Лапці", "Нісенітниця", "Чередник", "Скоромовка", "Загадка", "Гарбуз", "Казочка про телятко", "Кінь".


Вірші Володимира Підпалого. Бачиш: між трав зелених... "Бачиш: між трав зелених,
як грудочки, пташата...
Станьмо ось тут навшпиньки
спокій їх берегти.
Може, не зможу батьком –
стану їм старшим братом;
будь їм, маленьким, сірим,
просто сестрою ти…"  
(Володимир Підпалий)

Поезії Володимира Підпалого: Либідь, Сонет про Батиєву гору, Сніг, Дума про українську пісню, Зимовий етюд, Елегія, Мить, На спомин, Над затокою, На Дніпрі, Елегія на березі Дніпра, Запросини до мандрів"Либідь", "Сонет про Батиєву гору", "Сніг", "Дума про українську пісню", "Зимовий етюд", "Рідна мова", "Елегія", "Мить", "На спомин", "Над затокою", "На Дніпрі", "Елегія на березі Дніпра", "Запросини до мандрів" - поезії Володимира Підпалого, що увійшли до запропонованої добірки.

Вірші Володимира Підпалого. Тиха елегія"Коли мене питають: «Любиш ріки,
річки, і річечки, і потічки?» —
відмовчуюсь: вони в мені навіки,
а для мого народу на віки..." 

(Володимир Підпалий)

Вірш Володимира Підпалого. Запросини."У холодному небі
золотий човен
із хмари на хмару,
на хмару із хмари —
і на місці..." 
(Володимир Підпалий)

Вірші Володимира Підпалого. Ти не прийшла, тебе не бачу поруч..."Ти  не  прийшла,  тебе  не  бачу  поруч...
У  небі  місяць  повагом  пливе,
промінням  срібним  землю  засіває,
з-за  хмар,  скрививши  рот  щербатий  свій,
сміється  над  моїм  наївним  серцем..."

(Володимир Підпалий)

Вірші Володимира Підпалого. Олександр Олесь."Там  снігу  ще  й  снігу  на  цілий  світ,
де  гуси  летіли-летіли  -  і  впали.
Там  подих  Ваш  перший  і  перший  Ваш  слід
уперто  шукає  пам'ять..."

(Володимир Підпалий)

Інтимна лірика Володимира Підпалого. Ти  пишну  косу  розплела  свою. Коли  ми  буваємо  вдвох. Ти  не  прийшла,  тебе  не  бачу  поруч. Та, котру знав я."Ти  пишну  косу  розплела  свою", "Коли  ми  буваємо  вдвох", "Ти  не  прийшла,  тебе  не  бачу  поруч", а,  котру  знав  я.." - вірші про кохання від Володимира Підпалого.

Зимові вірші Володимира Підпалого. Зимовий етюд. Передзим'я. Зима ще тільки пред'явля права. Різдвяний мороз."Зима  ще  тільки  пред'явля  права
на  володіння  небом  і  землею,
іще  не  засіва,  а  посіва,
а  я  стою  між  осінню  і  нею..."
(Володимир Підпалий)

Кілька віршів Володимира Підпалого про зиму та Різдво Христове: "Зимовий етюд", "Передзим'я", "Зима ще тільки пред'явля права...", "Різдвяний мороз", "Морозний вечір", "Зимовий бір", "Снігурі", "Зайчик", "Кожух".


Останні коментарі до сторінки
«Володимир Підпалий: «Навіть якщо не дійдемо - ходімо...» (коротка біографія, творчість)»:
Андрей , 2017-12-04 18:54:07, #
Оновити список коментарів
Всьго відгуків: 1     + Додати коментар
На сайті