Володимир Даник. "Змінились... і шляхи, і жарти! Удосконалюймося!" – оберемок оповідок циклу «З письменницького зошита» (частина дев'ята)


 

На відео: Андрій Куликов. "Історія появи та розвитку “Громадського радіо””.

 

 

Володимир Даник

З ПИСЬМЕННИЦЬКОГО ЗОШИТА

 

​Завантажити добірку оповідок циклу "З письменницького зошита" від Володимира Даника – частина 9 (txt.zip)

 


ЗОВСІМ

Нині радіопередача — це частенько... живе спілкування. Інколи безпосередньо у студії, а, бува, і завдяки сучасним засобам зв'язку — усе ж і на певній віддалі. Бо хоч засоби зв'язку інколи підводять, але це трапляється рідко. 
І таке спілкування є і цікавим, і привабливим для слухачів. І в цій ситуації має суттєве значення, щоб і журналіст, що веде передачу, і гість студії почувалися невимушено. Для журналіста важливо уміти уважно вислухати співрозмовника, а інколи і кількома словами надати розмові, що йде у ефірі, і нового напрямку, і нового змісту, і нових акцентів у сприйнятті обговорюваних тем. І робити це... ну, ніби між іншим.
Відомий радіожурналіст Андрій Куликов є неабияким майстром саме такого виду передач. Ось у одній з них гість студії, щиро і схвильовано  розповідаючи про свого друга, мовить:

Ми познайомилися з ним, коли ще були молоді...
І у паузі, що виникла, Андрій Куликов... ні, не перебиває, а уточнює і доповнює:

Коли були... ще зовсім молоді. Бо ви — і тепер молоді!
І розмова у студії відразу ж стає і стрімкішою, і повнокровнішою, і барвистішою. 

 

 

 

 

ВІРШІ – ПО КОЛУ…

Літературне становлення це яскраві, щасливі роки! В літературному клубі «Дніпро», чиї засідання проходили увечері в редакції однієї з черкаських газет у ті, уже далекі часи, збиралась  симпатична компанія людей захоплених, залюблених у літературу. Читали написане, обговорювали, обмінювались думками…
А завершувалися заседання традиційно: кожен з присутніх читав по віршу, власному чи такому, що просто сподобався.
Згадуєш і думаєш: як це чудово! Вірші – по колу…

 

 

 

А МОЖЕ... УДОСКОНАЛИТИ

Слово «фотограф»  — і давно, і добре відоме. Але ж наша солов'їна мова нині активно удосконалюється! Бо і життя змушує, бо і фігурує українська мова тепер у значно ширшому спектрі суспільних подій, аніж раніше. Отож, і виникають питання, на які, бува, треба знаходити відповідь миттєво. 
Отже, учасниця однієї з радіопередач говорила про одну зі своїх знайомих, що любить фотографувати. Але ж як називати особу жіночої статі, що має таке захоплення?! Ось тут і почалися лінгвістичні терзання:

Фотографка... Ні, таки — фотографиня!
І хоч жіночка ніби визначилася з тим, який варіант слова обрати, але, можливо, цей вибір у неї ще не остаточний. Бо і нелегка це справа — мову розвивати. 
А, може, і чоловікам не слід у цій важливій справі відставати! Може, скажімо, чоловіка, який робить фото, слід називати не фотограф, а... фотографин! wink Питання, певна річ, дискусійне. Але ж, погодьтесь, «фотографин»
звучить — значно енергійніше і дзвінкіше. Ну хоча б так... переповнений творчими задумами фотографин!smiley

 

 

 

 

ЗМІНИЛИСЬ... ШЛЯХИ

Працюючи інженером у черкаському науково-дослідному інституті «Акорд», я одного разу потрапив на курси підвишення кваліфікації до багатого своєю історією і пам’ятниками давнини славного міста Новгорода. Про Новгород говорили ще з часів Київскої Русі. Новгород тоді гримів, конкуруючи з Києвом, і, взагалі, був досить потужним і незалежним містом.
Інженерам, що навчалися на курсах, можна було користуватися послугами місцевої міської бібліотеки. І там же у бібліотеці я і вичитав думку, яка мені добре запам’яталась: упадок Новгорода, який був дуже впливовим у далекі часи, почався тоді і відбувся тому, що змінились… важливі торгові шляхи. Ось так!

 

 

 

 

ТАКІ І ЖАРТИ

Жарти?! Ну, вони дуже залежать і від епохи, коли люди жартують. Актори — і це всім відомо! натури творчі та енергійні. І як же їм не жартувати?!
Отож епоха, що вже минула... і один із добре відомих акторів радянських часів — одружується! І після весілля разом зі своєю обраницею (теж актрисою...) збираються поїхати кудись, щоб... ну, трохи помандрувати. 
Тому друзі актора (і теж актори!) відразу ж замислилися — як же пожартувати?! Чим би повеселити друга і його дружину... І користуючись тим, що молодята метушаться, збираючись у дорогу, їхні друзі підкладають у одну із валіз невеличкий, так би мовити, “сюрпризик”. Який саме?! Нізащо не здогадаєтесь... Дві червонуваті за кольором цеглини і портрет Леніна.
Щоправда, у публікації, де про це йшла мова, не уточнювалося, а хто ж потім більше радів такому “сюрпризу”
сам актор чи його дружина. І що саме викликало більше радості — цеглини чи... портрет вождя світового пролетаріату?..surprise
Нині, замислюючись над цим, приходиш усе ж до висновку — не був цей жарт... якоюсь там імпровізацією! Бо і цеглу, і портрет ще треба було принести. І принести непомітно...cool
І ще одна думка:
 теперішні актори, якими б талановитими і украй політизованими  не були, так би не жартували. Ну що ж... які часи — такі і жарти!frown

 

Матеріали надіслано автором спеціально для читачів "Малої Сторінки".

Ілюстрації взято з ресурсу https://www.wikihow.com/

 

 

Більше оповідок зі збірки "З письменницького зошита" від Володимира Даника:

Володимир Даник. З письменницького зошита. Цикл роздумів."Інколи пишуться різні за характером нотатки – роздуми, спомини, жарти… І ти ще не уявляєш, а у якій же формі це потраплятиме на очі читачу. Але потім щось, написане у той чи інший час, раптом... ніби об’єднується у якусь ще не зовсім зрозумілу для тебе спільноту. Ось так у мене і з’явився цикл «З письменницького зошита»..." (Володимир Даник)

 

 

Читайте також на нашому сайті:

Блог письменника, поета, гумориста, викладача ЧДТУ Володимира Даника

Володимир Даник - поет, прозаїк, автор пісень і бард. Автор 21 книг поезій, пісень і прози, серед яких: «Гуморески та байки» (1991), «Таємна зброя» (1992), «Під впливом НЛО» (1992), «Як стати молодим» (1992), «Вічна тема» (1993), «У Черкасах – сміються!» (2006) та інші. Володимир Олексійович - член Національної спілки письменників України, двічі лауреат Міжнародного літературного конкурсу «Коронація слова» (2016 р. та 2019 р.), лауреат Міжнародного літературного конкурсу «Гранослов», лауреат конкурсу «Автора! Автора!», який проводився журналом «Перець» та міністерством культури України.

Останні коментарі до сторінки
«Володимир Даник. "Змінились... і шляхи, і жарти! Удосконалюймося!" – оберемок оповідок циклу «З письменницького зошита» (частина дев’ята)»:
Сергій , 2021-06-03 12:51:19, #
Ольга Ів. , 2021-06-04 15:02:12, #
Оксана , 2021-06-05 14:37:16, #
Леся , 2021-06-06 11:12:21, #
Ірен , 2021-06-06 14:42:04, #
Оновити список коментарів
Всьго відгуків: 9     + Додати коментар
Топ-теми