Володимир Даник. "З письменницького зошита". Частина третя: оповідки про цікаву арифметику, студенство, ворону та кінематограф

Володимир Даник

З ПИСЬМЕННИЦЬКОГО ЗОШИТА

(цикл оповідок)

Завантажити добірку роздумів циклу "З письменницького зошита" від Володимира Даника (txt.zip)​

БУТИ УВАЖНИМ

Є така і проста, і цікава задача. Уявіть собі багатоповерховий будинок. Шлях з поверху на поверх – один і той же.
Тоді і питання – а у скільки разів шлях на шостий поверх буде більшим, аніж шлях на другий поверх?!
Здавалося б... ну, що ж тут думати! Число 6 поділи на число 2, та й... одержуй результат! Тобто шлях на шостий поверх – у три рази довший. Але... не будемо поспішати.
А давайте задамо собі дещо інше питання – а якщо порівняти шлях... на перший поверх і на другий! Бо увійшовши в будинок, ми вже... на першому поверсі. А щоб перейти на другий поверх, треба пройти – одну відстань між поверхами. А щоб пройти з першого поверху на шостий, треба подолати – п’ять таких відстаней!
І коли повернутися до питання – у скільки разів шлях на шостий поверх буде більшим, аніж шлях на поверх другий, який же результат одержимо?! Та отож...
Тому і числа – річ не така вже і проста. Тому і з числами треба бути уважним. 

ЗБІЙ

Коли я ще навчався у Рязанському радіотехнічному інституті (а було це у 70-ті роки вже минулого сторіччя!) був у нас один викладач – розумний... іронічний... Лекції умів читати так, що їх студенти сприймали з інтересом. Хоча і предмет був загалом непростий.
Отож одного разу Борис Аванесович, так звали викладача, і розповів нам цікавий випадок, що стався з його приятелем – теж викладачем.
У той час екзаменаційна сесія складала, здебільшого, чотири екзамена. Для підготовки до здачі екзамену студентам виділялося по кілька днів. І підготовка до екзамену була серйозною. Але перед екзаменами був заліковий тиждень, де треба було здати кілька заліків з різних предметів, заліки з лабораторних робіт, захистити  курсові роботи.
І на заліковому тижні часу для підготовки у студентів було значно менше. Отож і почитавши увечері годину-дві конспект з відповідного предмета, студент приходив уранці здавати залік. І якщо випадали питання, які студент ще, на жаль, не встиг підготувати, тоді «мученик науки» (так співалося у популярній тоді пісні Давида Тухманова) використовував частенько так званий  метод наукового «тику».  Тобто вносив у зміст своєї відповіді деякі… ну, можна сказати… суб’єктивності. І при цьому уважно спостерігав за викладачем – а чи не буде нервової реакції.
Викладач, про якого йде мова, у таких випадках не зупиняв студента, а навпаки… починав підхвалювати – мовляв, та ви ж так цікаво розповідаєте… І тоді студент починав фантазувати ще більше. І частенько фантазувати зовсім не в той бік. 
І коли у бідолашного студента з’являлася мало не абсолютна впевненість, що рубіж подолано, залік удалося здати, раптом викладач спокійно і безжально промовляв:
– Ну, що ж… поготуйтесь ще… І приходьте завтра!
Але будь-яка, навіть найдосконаліша методика рано чи пізно дає збій. Одного разу, коли викладач почав уже укотре підхвалювати когось з студентів, той з неабиякою гордістю відповів:
– То я ж навчався у вас!
Тут уже не витримав і викладач. Поставивши залік у заліковку, не без хвилювання мовив:
– Ідіть... І щоб я вас більше не бачив!
Казали, що вищезгаданий викладач у подальшому подібну тактику при прийомі заліків уже не застосовував.

НУ, ТРЕБА Ж...

У маркеті, придбавши продукти, одержуєш і чек. І треба ж – і тут, у храмі апетиту і торгівлі... несподівані літературні паралелі! Глянувши на чек... А чеки усе ж переглядаєш – на випадок якоїсь помилки. Отож глянувши на чек, раптом помічаєш, що у касирки, а хто вона приведено у чеку, прізвище, як виявляється... Ворона! 
І це при тому, що саме у цьому маркеті і саме в цей момент тобою було придбано – сир! Так, шматочок сиру... Ну, грамів триста... Якщо б екранізовувати відому байку, саме такий сир і у такому саме об’ємі і треба було б використовувати. Сир би вигляд мав на екрані – просто ефектний!
Звичайно ж, за вищезгаданий сир було чесно сплачено власними гривеньками. Але все ж... якесь суперечливе відчуття раптом з’явилося... ніби, перейнявшись підступністю відомого літературного персонажа, саме ти персонально зміг підступно виманити сир... у бідолашної касирки. Як у іншого літературного персонажа з тієї ж байки. 
Отож продукти продуктами, апетит апетитом, а все ж... починаєш придивлятися і у якому маркеті купуєш сир, і у якої саме касирки за нього розплачуєшся.

А ЯК ЦЕ ЗНЯТИ

Кожен з нас міг би пригадати немало кадрів з пригодницьких фільмів, де показано стрімкі і небезпечні поєдинки з участю кінематографічних героїв. Учасники поєдинків обмінювалися ударами – чи шаблями... чи, скажімо, замашними дрючками. І мимоволі виникало запитання – а як же це удається зняти? Ну, так... щоб актори, які беруть у цьому участь, усе ж не постраждали. 
І ось одного разу мені пощастило стати свідком подібних зйомок.
Отож... Новгород. Це неподалік від тогочасного Ленінграда (а теперішнього Санкт-Петербурга...). У цьому місті ще за часів Союзу я прожив більше двох місяців, перебуваючи на інженерських курсах підвищення кваліфікації. У Новгороді немало старовинних церков, з часу збудування яких минуло вже не одне сторіччя. Біля приміщення, у якому проводились заняття для учасників курсів, розташовувались два таких храми. Там і відбувалися зйомки фільму на історичну тематику.
Отож і можна було одного разу спостерігати поєдинок двох супротивників, озброєних замашнющими дрючками. Дивний це був поєдинок.  Спочатку один з супротивників (повільно!) замахувався своєю зброєю, а його опонент так само повільно відбивав удар. Після кількох таких епізодів робилася перерва. А потім усе починалося знову. 
Ну, інженери – люди мислячі. Отож минуло небагато часу і вже можна було здогадатися – у чому ж справа. 
Так, напружений і небезпечний поєдинок знімався уповільнено, а ось у фільмі... те, що відбувалося, демонструвалося уже... у пришвидшеному темпі!
Ось така... досить проста розгадка того, як же усе-таки проводяться у реальності подібні зйомки.

Добірку надіслано автором спеціально для читачів "Малої Сторінки".

​

Більше оповідок зі збірки "З письменницького зошита" від Володимира Даника:

"Інколи пишуться різні за характером нотатки – роздуми, спомини, жарти… І ти ще не уявляєш, а у якій же формі це потраплятиме на очі читачу. Але потім щось, написане у той чи інший час, раптом... ніби об’єднується у якусь ще не зовсім зрозумілу для тебе спільноту. Ось так у мене і з’явився цикл «З письменницького зошита»..." (Володимир Даник)

Читайте також на нашому сайті: