"Вовк-старшина" ("Вовк війтом") – казка Івана Франка зі збірки "Коли ще звірі говорили"


 

Іван Франко, збірка казок Коли ще звірі говорили, Вовк - старшина, Малюнки В. Мартинця

 

 

Іван Франко

ВОВК-СТАРШИНА (ВОВК ВІЙТОМ)

Казка

 

Завантажити текст казки Івана Франка "Вовк-старшина" (txt.zip)

 

Пасся раз Осел на пасовиську та якось наблизився до лісу, а за пнем сидів Вовк, вискочив до Осла й хотів його роздерти. А Осел, дарма що його за дурня вважають, зараз надумав, що йому зробити. Вовк до нього біжить, а він усміхається так радісно, кланяється йому низенько та й каже:

— От добре, от добре, пане Вовче, що ви прийшли. Я вже тут вас шукаю-шукаю!

 

Іван Франко, збірка казок Коли ще звірі говорили, Вовк - старшина, Малюнки В. Мартинця

 

— А нащо я тобі здався? — питає Вовк.

— Та, бачите, громада послала мене за вами і пильно наказала: «Йди і без Вовка до села не повертайся!»

— А нащо я громаді здався? — питає Вовк.

— А ви й не знаєте? Адже у нас у селі старшину вибирають.

— Ну, так що з того, що вибирають?

 

Іван Франко, збірка казок Коли ще звірі говорили, Вовк - старшина, Малюнки В. Мартинця

 

— Не то біда, що вибирають, — каже Осел, — а то біда, що нікого не можуть вибрати. Вже всі господарі пересварилися проміж себе, а далі кажуть: «Тут хіба один Вовк із лісу може старшиною бути». Як сказали це, так на цьому й погодились і вислали мене, щоб я вас зараз привів до села. Таке-то діло.

 

Іван Франко, збірка казок Коли ще звірі говорили, Вовк - старшина, Малюнки В. МартинцяІван Франко, збірка казок Коли ще звірі говорили, Вовк - старшина, Малюнки В. Мартинця

 

Почувши таке, Вовк аж хвіст угору підняв з радості. Зараз виліз на Осла, сів йому на спину та й їде до села.

 

Іван Франко, збірка казок Коли ще звірі говорили, Вовк - старшина, Малюнки В. Мартинця

 

А коли приїхали до села, Осел закричав своїм дзвінким голосом, з хат повибігали люди, та, бачачи, що Вовк на Ослі верхом їде, кинулися з палками, ціпами та дрючками та й давай його молотити. Били, били, ледве Вовк живий із села втік.

 

Іван Франко, збірка казок Коли ще звірі говорили, Вовк - старшина, Малюнки В. МартинцяІван Франко, збірка казок Коли ще звірі говорили, Вовк - старшина, Малюнки В. Мартинця

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Біжить неборака та все оглядається, чи іде люди за ним не біжать. Аж коли вже села не стало видно, Вовк побачив копицю сіна, вискочив на неї, простягнувся і ліг спочити. А спочиваючи, почав голосно сам до себе говорити:

— Мій тато старшиною не був, мій дід старшиною не був, і чого ж то мені, дурному, раптом забажалося старшиною бути? Ех, шкода, що нема тут якого порядного хлопця, щоби мене здоровенним буком полупцював та розуму навчив.

 

Іван Франко, збірка казок Коли ще звірі говорили, Вовк - старшина, Малюнки В. Мартинця

Іван Франко, збірка казок Коли ще звірі говорили, Вовк - старшина, Малюнки В. Мартинця

 

А під копицею сидів здоровенний парубок з вилами в руках. Почувши це, як вискочить, як потягне Вовка разів з десять по хребту, аж Вовк і дух спустив.


За матеріалами: Іван Франко. "Вовк-старшина". Казка. Малюнки В. Мартинця. Київ, "Веселка", 1972, стор. 4 - 13.

 

 

УСІ КАЗКИ зі збірки Івана Франка "Коли ще звірі говорили" на нашому сайті :

"Коли ще звірі говорили". Збірка казок Івана Франка


Останні коментарі до сторінки
«"Вовк-старшина" ("Вовк війтом") – казка Івана Франка зі збірки "Коли ще звірі говорили"»:
Салман , 2015-04-08 18:45:03, #
Анна , 2016-02-21 20:01:34, #
Оновити список коментарів
Всьго відгуків: 2     + Додати коментар
Топ-теми