Більше...

Велика добірка народних дражнилок з книги "Дитячий фольклор" (Бібліотека української усної народної творчості)


ДРАЖНИЛКИ (ПРОЗИВАЛКИ)
 
Народні дитячі дражнилкиДивіться добірку народних дитячих дражнилок: "Грицько-тицько", "Іван-болван", "Іван-барабан", "А Іван-шлобайдан", "Василь-крутосил", "Коля колючий", "Катерина і Андрій", "Іванюха-требуха", "Савка-булавка", "Чорногузик-скрекотун", "Антон козу веде", "Антін-веретін", "Василь-кабасиль", "Василь печерники косив", "Вітя, Вітя, Вітікар", "Вітя, Вікторець", "Ганка-дранка кучерява", "Гандзя-Гандзя кучерява", "Їхав пан через лан", "Гриць миші злякався", "В Домки, Домки", "Донька ряба", "Кирило загнав батька у барило", "Коля-Колюнчик", "Маріка-каліка", "Люба-друба-карапуз", "А Маруська з’їла бузька", "А Марія-кукурія", "Мотря, Мотря", "Ходить Марко по ярмарку", "Микита-волокита", "Ой Микито, Микито", "Микола робив кола", "А Микола — спина гола", "Міхал на коцюбі їхав", "Настя-хвастя", "Бігла курка ряба", "Назарка, Назар", "Ничипор, Ничипор", "Полька, Полька, Полька, чіт", "Павлюк ізліз на дрюк", "Петро-репетро", "Савка-булавка ", "Сірка-мірка", "А Степан-Степанок ", "Тетяно, Тетяно!", "Федір, Федір", "Хима, Хима-Химуза", "Юрко-бурко", "Ой ліз швець по драбині", "В понеділок орав", "П’яниця-буяниця", "Стрига-мокотиря", "Рева плаче та кричить", "Безгуб Свиню скуб", "Славний хлопчик", "Під коморою сиділи", "Будзанівські клинці", "Мазаний, мазаний", "Стан — як у баби", "Видно на вид", "Христя-мистя", "Явдоха чорнява", "А Петро-репетро", "А Кіндрат свиням брат", "А в нашого Нестірка", "А в нашого Омелька", "Грицько пикатий", "Грицю, Грицю, Грицю — сала", "Василю, Василю", "Митя, Митя, Митрофан", "Антоне, Антоне", "Ой Іванку, Іванку", "Павле, Павле", "Ой Михалку", "Ой Наталко, Наталко", "Ой Семаню, Семаню", "Семен — книш", "Стаху, кури на даху", "Рево, рево, де твій дом?", "Прийшов рудий до рудої".

 

* * *

 

 

 

ГРИЦЬКО-ТИЦЬКО

Грицько-тицько 
По болоту ходив, 
Жабенята ловив, 
Жабенята давив, 
Жабеня пищить, 
Він у рот тащить.


* * *

 
ІВАН-БОЛВАН 

Іван-болван 
На капусті сидів,
Усі жаби поїв, 
Черепочком накрив, 
Щоб мороз не побив.


* * *


ІВАН-БАРАБАН

Іван-барабан 
Патериці рубав, 
Купцям продавав, 
Купці не схотіли, 
Шкуру облупили.


* * *


ІВАН-БАРАБАН 

Іван-барабан 
Під пічкою ріс,
Там яєць наніс,
На базар поніс.
На базарі не купили, 
Лиш Івана одлупили.


* * *


ВАСИЛЬ-КРУТОСИЛ 

Василь-крутосил 
Круто яйця варив,
На базари носив.
По копійці не давали, 
Усе дурно забирали.


* * *


ІВАН-БОЛВАН 

Іван-болван 
Покотив булку 
Та убив курку.
Волочив
Та у борщ намочив. 
Плавай, курко, по борщу, 
Поки другу притащу.

 

* * *

 
ІВАН-БАЛАБАН 

Іван-балабан 
Усе в носі колуна. 
Колупає, колупає,
Бо ума зовсім не має.


* * *


А ІВАН-БАРАБАН 

А Іван-барабан 
Запріг коні в шарабан 
Та й поїхав до млина 
По здохлого кабана.


* * *


ІВАН-БАРАБАН 

Іван-барабан Покотився в бур’ян,
А з бур’яну в лободу, 
Найшов жінку молоду.


* * *


А ІВАН-ШЛОБАЙДАН 

А Іван-шлобайдан 
Повів коні на баштан, 
А з баштану в ярину, 
Порвав собі штанину.


* * *


КОЛЯ КОЛЮЧИЙ

Коля колючий 
Котика замучив, 
Волочив, волочив, 
У борщі намочив, 
А з борщу у кашу, 
Полюбив Наташу.


* * *


КАТЕРИНА І АНДРІЙ 

Катерина і Андрій 
Сварилися за щавій. 
Катерина Андрію 
Не давала щавію.


* * *


ІВАНЮХА-ТРЕБУХА

Іванюха-требуха 
З’їв корову і бика, 
Сімсот поросят, 
Дев’яносто гусят,
І чотири пташечки,
І горщичок кашечки, 
І діжку борщу —
І ще їсти хочу,
Та ще й не наївся, 
Бодай ти розсівся!


* * *


А ІВАН-БАРАБАН 

А Іван-барабан 
Запріг коні в шарабан 
Та й поїхав до млина,
З’їв сирого кабана 
І шістсот поросят, 
Тільки ніжки висять.


* * *


САВКА-БУЛАВКА 

Савка-булавка 
З гори покотився, 
Помелом вдавився. 
Дайте лопати, 
Будем попихати.


* * *


ЧОРНОГУЗИК-СКРЕКОТУН 

Чорногузик-скрекотун 
Продав жінку за тютюн, 
А матінку — за копійку, 
Сам подався у мандрівку.


* * *


АНТОН КОЗУ ВЕДЕ

Антон козу веде, 
Антонова коза не йде. 
Він її уздою,
Вона його гузою,
Він її віжками,
Вона його ріжками.


* * *


АНТІН-ВЕРЕТІН 

Антін-веретін,
Де ідо, там пряде,
А як сяде, то у торбу
Все починки кладе.


* * *

 
ВАСИЛЬ-КАБАСИЛЬ 

Василь-кабасиль 
Поросята подушив, 
Сімдесят поросят, 
Тільки ніжки висять.


* * *


ВАСИЛЬ ПЕЧЕРИЧКИ КОСИВ

Василь печерники косив 
Та в борщ приносив. 
Його мати Кулина 
Печерники варила,
А сестра Пріська 
Печерники тріска.


* * *


ВІТЯ, ВІТЯ, ВІТІКАР 

Вітя, Вітя, Вітікар 
Повів кози на базар. 
Ніхто кози не купує, 
Вітя сердиться й лютує.


* * *


ВІТЯ, ВІКТОРЕЦЬ

Вітя, Вікторець 
Виліз на стілець,
В помиї упав,
Вуха позбивав.
Іди, Вітя, до хати, 
Та будемо чіпляти.


* * *


ГАНКА-ДРАНКА КУЧЕРЯВА 

Ганка-дранка кучерява 
Під решетом ночувала. 
Як решето подереться, 
Танка лиха набереться.


* * *

 
ГАНДЗЯ-ГАНДЗЯ КУЧЕРЯВА 

Гандзя-Гандзя кучерява 
Під решетои ночувала. 
Як там сім день побула, 
Шкоди більш не робила.


* * *


ЇХАВ ПАН ЧЕРЕЗ ЛАН 

Їхав пан через лан, 
Бричка гуркотіла,
А як Ганн сіла в бричку, 
Бричка загуділа.


* * *


ГРИЦЬ МИШІ ЗЛЯКАВСЯ 

Гриць миші злякався, 
В кропиву сховався, 
Бороною вкрився, 
Щоб не пожалився.


* * *


В ДОМКИ, ДОМКИ

В Домки, Домки 
Хто робити лінується, 
Той б’є бомки.
Домко, Домко,
Не бий бомки.


* * *


ДОНЬКА РЯБА

Донька ряба 
Поїхала по дрова, 
Зачепилась за пеньок, 
Голосила весь деньок.


* * *


КИРИЛО ЗАГНАВ БАТЬКА У БАРИЛО

Кирило загнав батька у барило, 
А сестрицю — у кислицю,
Матір — в ятір,
А тітку — у клітку.


* * *

 
КОЛЯ-КОЛЮНЧИК

Коля-Колюнчик 
Розбив чавунчик, 
Черепочки збира 
Ними курочку гаїш.


* * *


МАРІКА-КАЛІКА 

Маріка-каліка 
Пішла на долину, 
Залізла в шипшину, 
Погнала телицю, 
Згубила спідницю.


* * *


ЛЮБА-ДРУБА-КАРАПУЗ 

Люба-друба-карапуз 
З’їла у баби гарбуз. 
Два на два помножить, 
Три на два — не може.


* * *


А МАРУСЬКА З’ЇЛА БУЗЬКА 

А Маруська з’їла бузька, 
А мені не дала,
Бодай тоту Марусечку 
Бідочка напала.


* * *


А МАРІЯ-КУКУРІЯ 

А Марія-кукурія 
Зарізала півня.
Всім дівчатам лусочки, 
А хлопчикам пір’я.


* * *

 
МОТРЯ, МОТРЯ

Мотря, Мотря 
Під дощем мокла,
На припічку висихала,
Під піччю долівку протирала.


* * *


ХОДИТЬ МАРКО ПО ЯРМАРКУ 

Ходить Марко по ярмарку, 
Не купує, не торгує, 
Тільки кричить, пащекує.


* * *


МИКИТА-ВОЛОКИТА

Микита-волокита 
Ходе, волочиться —
Робити не хочеться.


* * *


ОЙ МИКИТО, МИКИТО 

Ой Микито, Микито, 
Вигнав воли на жито, 
А сам пішов до хати 
Вареники вплітати.


* * *


МИКОЛА РОБИВ КОЛА

Микола робив кола,
А Микита сани. 
Микола їздив кіньми, 
А Микита псами.


* * *


А МИКОЛА — СПИНА ГОЛА 

А Микола — спина гола, 
Не боїться макогона, 
Виліз на драбинку, 
Забив собі спинку.

 

* * *

 
МІХАЛ НА КОЦЮБІ ЇХАВ

Міхал на коцюбі їхав, 
Лопатою попирався,
У воді скупався.

 

* * *


НАСТЯ-ХВАСТЯ 

Настя-хвастя 
По саду ходила, 
Ротом мух ловила, 
Сопельки губила.

 

* * *


БІГЛА КУРКА РЯБА 

Бігла курка ряба, 
Перебита нога.
Хто, хто перебив?
Чотири лозинки,
П’ята палка,
Приходи до нас, 
Наталка! 
Нашу кішку деруть,
Тобі лапку дадуть.


* * *


НАЗАРКА, НАЗАР

Назарка, Назар 
Пішов на базар, 
Купив порося, 
Воно вирвалося.


* * *


НИЧИПОР, НИЧИПОР 

Ничипор, Ничипор 
Штани пор,
Сорочка дереться, 
Ничипор сміється.

 

* * *

 
ПОЛЬКА, ПОЛЬКА, ПОЛЬКА, ЧІТ 

Полька, Полька, Полька, чіт, 
Полька ходить без чобіт, 
Якби Полька робила,
То б у чоботях ходила.


* * *


ПАВЛЮК ІЗЛІЗ НА ДРЮК

Павлюк ізліз на дрюк, 
рюк уломивсь, 
Павлюк убивсь.


* * *


ПЕТРО-РЕПЕТРО 

Петро-репетро, 
Полив’яне горщеня, 
Сидить собі на печі, 
Скавучить, як щеня.


* * *


САВКА-БУЛАВКА

Савка-булавка 
Через тин гавка, 
Тин провалився, 
Савка вбився.


* * *


СІРКА-МІРКА 

Сірка-мірка, 
Сірчин брат 
Роздер штани 
Аж до п’ят.


* * *


А СТЕПАН-СТЕПАНОК

А Степан-Степанок 
Поїв бабин медок 
І сховався в куток.


* * *

 
ТЕТЯНО, ТЕТЯНО!

Тетяно, Тетяно!
їла з кувшина сметану;
В кувшин голову стромляла — 
Гаразд сметани не достала.


* * *


ФЕДІР, ФЕДІР

Федір, Федір 
По припічку швендяв,
А з припічка та в куток, 
Піймав мишку за пупок.


* * *


ХИМА, ХИМА-ХИМУЗА

Хима, Хима-Химуза 
Наварила гарбуза, 
Сама їсть, сама п’є, 
А мені не дає.


* * *


ЮРКО-БУРКО 

Юрко-бурко 
Розлив молоко.
Його мати ложкою, 
А він дрига ножкою.


* * *


ОЙ ЛІЗ ШВЕЦЬ ПО ДРАБИНІ

Ой ліз швець по драбині 
Та впав межи свині.
Свиня йому шепче:
—    Чого-с ту вліз, шевче?
—    Свині, мої свині, 
Скиньтеся ми по шерстині!


* * *

 
В ПОНЕДІЛОК ОРАВ

В понеділок орав,
В вівторок плуг поламав, 
В середу волів погубив,
В четвер шукав,
В п’ятницю найшов,
В суботу додому пішов.


* * *


П’ЯНИЦЯ-БУЯНИЦЯ

П’яниця-буяниця 
Собак дратує — 
Під тином почує.


* * *


СТРИГА-МОКОТИРЯ

Стрига-мокотиря 
Горох молотила, 
Собаки дражнила. 
Насипала в ложку 
Та жменьку горошку: 
Собаки за ложку, 
Вона на дорожку.


* * *


РЕВА ПЛАЧЕ ТА КРИЧИТЬ

Рева плаче та кричить,
Рева крутиться й сичить, 
Рева реве, як корова,
Гика, хника, кисне, слинить, 
А здорова.
Стали реву сватати, 
Стала рева плакати.
А я реви не віддам,
Нехай рева реве нам.


* * *

 
БЕЗГУБ СВИНЮ СКУБ

Безгуб Свиню скуб, 
Свиня кричить, 
Він — за чуб.


* * *


СЛАВНИЙ ХЛОПЧИК 

Славний хлопчик, 
Славно зветься, 
Зашмаркався 
Та й сміється.


* * *


ПІД КОМОРОЮ СИДІЛИ 

Під коморою сиділи, 
Рябу сучку доїли. 
Надоїли молока, 
Годували Степанка. 
Сорок сороків,
Сорок Степанків, 
Сорок без шести, 
Собачі хвости.
Де свині качались,
То там вони грались. 
Де свині лежали,
Там Стьопку купали.


* * *


БУДЗАНІВСЬКІ КЛИНЦІ

Будзанівські клинці 
Пекли дідька в ринці, 
Штири воли запрягали, 
Дідька з ринки витягали.

 

* * *

 
ЗАРІЧАНИ - ДОВГОП’ЯТІ 

Зарічани — довгоп’яті, 
Долиняни — кострубаті,
 Зарічани — білогриві, 
 Орланівські — чорнобриві.


* * *


МАЗАНИЙ, МАЗАНИЙ 

Мазаний, мазаний,
До колеса в’язаний.
А колесо крутиться,
А Василько лупиться.


* * *


СТАН — ЯК У БАБИ 

Стан — як у баби.
Очі — як у жаби,
Без верхньої губи,
Як сміється — видно зуби. 
Вуси, як у рака,
А сам рижий, як собака.


* * *


ВИДНО НА ВИД 

Видно на вид,
Що хлопець Давид, 
Сам як дуб,
Білий чуб.


* * *


ХРИСТЯ-МИСТЯ 

Христя-мистя, 
Вуха з листя,
Ніс — цибулька, 
Зверху гулька.

 

* * *

 
ЯВДОХА ЧОРНЯВА 

Явдоха чорнява, 
Брови як сметана. 
Узялася в боки, 
Ухоплять сороки.


* * *


А ПЕТРО-РЕПЕТРО 

А Петро-репетро, 
Куряча головка,
Не боїться ні сови, 
Ні сірого вовка.


* * *


А КІНДРАТ СВИНЯМ БРАТ 

А Кіндрат свиням брат, 
Поросятам дядько.
Він поїхав на ставок 
Та нарізав пищалок.
І якщо хто писне,
Тому в вухо свисне.


* * *


А В НАШОГО НЕСТІРКА

А в нашого Нестірка 
Дітей шестірка:
Ти та я, та нас два,
Та ми з тобою,
Та ще ті чотири,
Що отам горох молотили, 
Та ті п’ять,
Що в соломі сплять,
То оце й всі,
Та ще дванадцять у вівсі.


* * *

 
А В НАШОГО ОМЕЛЬКА

А в нашого Омелька 
Сімейка маленька:
Сім пішло, сім поїхало, 
Сім дома зосталось.

 

* * *


ГРЕЦЬКО ПИКАТИЙ 

Грицько пикатий, 
Соломою напхатий, 
Гвіздочком прибитий, 
Щоб не був сердитий.


* * *


ГРИЦЮ, ГРИЦЮ, ГРИЦЮ-САЛА

Грицю, Грицю, Грицю — сала, 
Гриця цюця покусала, 
Відкусила бульку з носа, 
Грицю — сало із барбоса.


* * *


ВАСИЛЮ

Василю, Василю, 
На нитку ті засилю, 
На бодак ті повішу 
Та й сі тобов потішу.

 

* * *


МИТЯ, МИТЯ, МИТРОФАН

Митя, Митя, Митрофан, 
Поший Наді сарафан. 
Надя його не схотіла 
Та й на Митра почепила.


* * *

 
АНТОНЕ, АНТОНЕ

Антоне, Антоне, 
Собака втоне. 
Тягни за вушка: 
Буде добра юшка.


* * *


ОЙ ІВАНКУ, ІВАНКУ

Ой Іванку, Іванку, 
Упадеш в солянку, 
Краще пиши на листі 
Та не роби мазанку.


* * *


ПАВЛЕ, ПАВЛЕ 

Павле, Павле,
У болоті кача плавле.
Іди виганяти —
Будеш кача мати.


* * *


ОЙ МИХАЛКУ 

Ой Михалку,
Засвіти скалку,
Ой піди до льоху, 
Принеси гороху.
Горох кипить,
А Михалко рипить.
Горох збігає,
А Михалко з хати втікає, 
Горох на миску,
А Михалко за лижку.


* * *


ОЙ НАТАЛКО, НАТАЛКО 

Ой Наталко, Наталко, 
Бери-но ти качалку, 
Вранці покачай, 
Вечеряти мамі дай.


* * *

 
ОЙ СЕМАНЮ, СЕМАНЮ

Ой Семаню, Семаню, 
Гони коти на баню,
А коти сі попасуть, 
Молока ти принесуть.


* * *


СЕМЕН — КНИШ 

Семен — книш, 
Йдеш — шипиш 
Халявою дірявою: 
Пшик, пшик, пшик!


* * *

 

СТАХУ, КУРИ НА ДАХУ 

Стаху, кури на даху, 
Півень на плоті, 
Стах на роботі.


* * *


РЕВО, РЕВО, ДЕ ТВІЙ ДОМ? 

—    Рево, рево, де твій дом?
—    Під залізним відром.— 
Їхали татари, реву надибали, 
Рева плаче і ридає,
З-під відерця утікає.


* * *


ПРИЙШОВ РУДИЙ ДО РУДОЇ 

Прийшов рудий до рудої: 
— Вари, руда, бараболі.
— Сирі дрова не горять, 
Бараболі не киплять.

 

     

За матеріалами: Дитячий Фольклор. Збірка. Бібліотека української усної народної творчості. Упорядкування, вступна стаття та примітки Г. В. Довженок. Ілюстрації Юлія Криги. Київ, видавництво художньої літератури «Дніпро», 1986, стор. 162 - 180. 

 

* * *

 

Народні дитячі дражнилки, Дитячий фольклор, Бібліотека української усної народної творчості

З усіх жанрів дитячого фольклору чи не найбільш «дитячим» є дражнилки (або інакше їх називали прозивалками). У дражнилках (прозивалках), цій своєрідній формі самовираження, яскраво виявилися особливості дитячої естетики, безпосередність дитячої реакції в момент сварки чи суперечки на слова образи, жести, гримаси, а то й дії.
Дражнилки будуються в основному двома шляхами — як твердження і як звертання. Щоб дошкулити висміюваному, йому приписуються недоладні, безглузді, принизливі дії. З рядів цих пісеньок постає страшенний ненажера, безмежний боягуз або хвалько, хтось неохайний, невмілий, неповороткий тощо. Щоправда, фантазія і тут має свої межі, про що свідчать так звані «формули висміювання», з яких складаються численні варіанти дражнилок.
Часом,  приводом до створення дражнилок ставали і зовнішні вади людини, діставалося в них мазунам і плаксіям, не минало їхнє жало й людей, старших, але таких, які чимось не відповідали уявленню дітей про звичне, нормальне. У випадках, коли дражнилка будується як звертання, висміюваному пропонується виконати дію, що емоційно має негативне забарвлення. Якщо ж запропонована дія за змістом нейтральна, то для створення необхідного колориту до звертання приєднується якесь дошкульне твердження:

Антоне, Антоне,
Собака втоне! 
Тягни за вушка —
Буде добра юшка.

У дражнилках найпершою сходинкою у створенні образу є приклади до імені чи інших визначень «героя», які використовуються мало не в усіх зразках і обираються за співзвучністю з обігруваним словом.
Дражнилки мають чітку ритмічну будову, чітке римування. Рима, як правило, буває точною або наближається до такої. У творах із парною кількістю рядків рима в основному суміжна; у зразках з непарною кількістю суміжна рима зберігається, але з’являється й внутрішня рима у першому рядку. Взагалі внутрішня рима використовується в дражнилках дуже часто і в окремих випадках стає пануючою.
Усе це створює значну інтонаційну багатоманітність жанру, його насиченість цікавими звукосполученнями і свідчить в цілому про формування в дитячій свідомості певних естетичних вимог.
У багатьох поетичних творах дитячого репертуару більш чи менш яскраво виявлений відтінок гри.
Наскрізне порушення пропорцій та співвідношення предметів, їхніх якостей створює своєрідний ігровий «світ навпаки», світ небилиць. Небилиці розраховані на дітей, що вже достатньо орієнтуються в реальних якостях та взаємозв'язках предметів.
Абсурдність ситуацій у пісенних та віршованих небилицях виникає від зміни місць суб'єкта та об’єкта реальної дії, від надання предметам протилежних якостей тощо. Ці недоречності, як правило, не виступають окремо, а насичують твір, поєднуючись у різних комбінаціях.
Гра словом, інтонацією — основний художній прийом звуконаслідувань, зміст яких — уподібнення до голосів та інтонацій навколишнього світу. В українському фольклорі зустрічаємо наслідування звуків дзвона, співу жайворонка, солов'я, жовтобрюха, виття вовка, але чи не найпоширенішою розвагою такого роду було наслідування кумкання жаб. Головне для створення відповідного ефекту — це інтонація і певний добір фонем. «Зовнішній», так би мовити, зміст звуконаслідувань був різноманітний, але в цілому пов’язаний з реальним життям, побутом народу — тут ми знаходимо згадки про ярмарок, чумакування, заробітчанство тощо. (Галина Довженок)

За матеріалами: Дитячий Фольклор. Збірка. Бібліотека української усної народної творчості. Упорядкування, вступна стаття та примітки Г. В. Довженок. Ілюстрації Юлія Криги. Київ, видавництво художньої літератури «Дніпро», 1986, стор. 13 - 14. 

 

 

Інші дражнилки на нашому сайті:

Дражнилки

дражнилкиВідвіку народна мудрість давала вихід негативним емоціям дитини у слові, яке супроводжували рухи, стрибки, гримаси — у дражнилках. Наявність дражнилок, їх різноманітність і цензурний характер — показник здорових відносин у дитячому колективі, здатності до адаптації без втручання дорослих і без фізичної розправи. Народна дражнилка всім своїм ладом призначена для того, щоб поставити на місце кривдника, виказати своє ставлення до неприємних відхилень у поведінці, звичках, зовнішньому вигляді. Без дражнилки гра і життя дитини втрачають часом гармонійність, а часом і справедливість. Ефект дражнилки розрахований на багатократне докучливе повторення одних і тих самих римованих рядків.


Останні коментарі до сторінки
«Велика добірка народних дражнилок з книги "Дитячий фольклор" (Бібліотека української усної народної творчості)»:
Ірина Поліщук , 2018-12-12 18:11:08, #
Оновити список коментарів
Всьго відгуків: 1     + Додати коментар
На сайті