На відео: НУШ 2 клас. Анатолій Григорук. "Довгожданий лист".
Анатолій Григорук
ДОВГОЖДАНИЙ ЛИСТ
Завантажити текст оповідання Анатолія Григорука "Довгожданий лист" (txt.zip)
Щодня по обіді Павлусь вибігав за ворота, щоб не проґавити поштаря діда Нестора. Забачивши його, Павлусь ще здалека гукав:
– Здрастуйте! А мені лист є?
Дід Нестор неквапом прилаштовував на носі старі, зв’язані ниточкою окуляри. А тоді лівою рукою, бо праву йому ще у війну побило, починав перебирати пошту. Довгенько перебирав. А сам поверх окулярів лукаво поглядав на Павлуся.
– Тимошик я! – нетерпеливо нагадував Павлусь. – Хіба ви забули?
– Тимошикові цього разу є, – нарешті казав поштар і, бувало, простягав зразу аж два конверти.
Павлусь хапав їх. Роздивлявся марки. Ще й нюхав. І пахли йому ті листи далекою заморською країною. Навіть самим татом пахли.
Тата вже давненько як дома нема. Він поїхав на заробітки. Павлусь за ним дуже скучає. І як одержить листа, то вже так радіє, що аж підстрибує. Спершу тато часто писав. А це щось від нього – ані вісточки. Дарма Павлусь вибігає за ворота стрічати поштаря. Дід Нестор тільки рукою махне. «Потерпи ще трохи, пишуть тобі», – скаже підбадьорливо. І йде далі.
Павлусь терпів і день, і два, і п’ять. А тоді не втримався, дорікнув дідові:
– Собі ви, мабуть, щодня листи одержуєте. А мені – то й нема.
Дід Нестор вмить посмутнів і ледве чутно сказав:
– Якби ж то, сину, я їх одержував! Мені б і сонечко світило веселіше…
У війну дід партизаном був. А фашисти всю рідню його знищили…
Ніхто дідові тепер листи не пише. І дід їх не пише. Бо писати нікому.
Нічого цього Павлусь не знав. То вже мама йому розповіла…
І взяв Павлусь чистий аркуш, узяв фарби. І намалював голубе, без жодної хмаринки, небо. На небі – жарке сонце. А під сонцем – діда Нестора, з поштарською сумкою при боці, у перев’язаних ниточкою окулярах.
Поклав Павлусь малюнок у конверт, заклеїв його і вкинув у поштову скриньку, що висіла на березовому стовпці біля пошти.
Павлусь біг додому й уявляв, як завтра рано дід Нестор відімкне скриньку, як одержить листа – і сонечко йому засвітить веселіше…
За матеріалами: Анатолій Григорук. "Перша доріжка в небо". Ілюстратор Олена Бугренкова. Київ, видавництво "Час Майстрів", стор. 5 - 7.
На відео: Гортаємо книгу Анатолія Григорука "Перша доріжка в небо" від видавництва "Час майстрів".
Більше творів Анатолія Григорука на "Малій Сторінці":
"Анатолій Іванович Григорук — один із найулюбленіших дитячіх письменників сучасності. Понад півстоліття він працює у дитячій літературі. Розмаїття жанрів, у яких Анатолій Іванович виявляє свій надзвичайний талант і майстерність, вражає: це - лірична поезія, сюжетний вірш, оповідка художня і оповідка науково-пізнавальна, казка, переклади й переспіви зарубіжної поезії (як авторської, так і фольклору) та прози, перекази фольклорних казок. Анатолій Григорук — автор понад двох десятків книжок для дітей. Його художнє слово торкає серця маленьких читачів, відкриває перед ними світ і допомагає знайти у світі своє місце. Усі його твори належать до золотої скарбниці української дитячої літератури." (за Оксаною Кротюк)