Людмила Федорова
Роль вчителя літератури
Як говорив К. Лоренц, родоначальник сучасної еволюційної епістемології, життя є пізнання, а навчитися жити – значить навчитися вчитися.
Антологія літератури повертає весь час нас до її основної парадигми: допомогти людині отримувати досвід, відповіді на запитання. Здавалося б, на які запитання можливо віднайти відповідь у художньому творі, котрий скоріше породжує емоції і розвиває уяву. Та варто заглибитись у сучасний підхід до освіти як процесу научіння, з його синергетикою, і стає зрозумілою вся важливість літературної освіти та культури читання.
Закохування у книгу в кожного відбувається флуктуаційно (с. 13), але за однаковим атрактором (с. 13). Трапляється книга, що заволодіває тобою і не відпускає аж допоки ти її не прочитаєш. А тоді все поділяється на "до" і "після". Це просторове + часове + емоційне почуття інсайту може приходити ще багато разів після чергової книги-відкриття, але вже ніколи не згасне.
Тут роль вчителя можна прирівняти до "спасителя душ" за посередництвом книги. Якщо ти сотворив (в розумінні синергетичної події при участі учня, вчителя, книги) це хоча б для однієї дитини, то як вчитель ти відбувся. Часто цього не усвідомлюють ні учень, ні вчитель, але вогник в дитячих очах видає це таїнство. Тому так важливо, щоб підбір творів із зарубіжної літератури спонукав дітей до читання. Саме такі твори, в яких майстерність художнього слова творить чудеса – запалює в дитячих серця вогник просвітництва, мають складати основу шкільного курсу зарубіжної літератури.
Конфуцій казав: "Навчання без роздумів трата часу, роздуми без навчання небезпечні". Діти, як і дорослі, мислять безперервно (хочуть вони цього чи ні) – це природна необхідність людського розуму. І щоб породження розуму (думки) не було небезпечним, потрібно виробляти культуру мислення. А культуру мислення виховує література. Література, котра набула пошани серед людей.
Сказати, який твір і коли стане для учня чи навіть цілого класу доленосним неможливо, але чим більше творів з "хорошою світовою репутацією" вибирає вчитель, тим краще. Для Лізель із роману М. Зузака "Крадійка книжок" такою доленосною книгою став "Посібник гробаря".
Кожна людина по-своєму справляється із обставинами, в які вона потрапляє. Справляється – значить живе. Все залежить від психіки. Одні піддаються впливу часово-історичним суспільним нормам, інші ні. Однак є норми, котрі знаходяться поза часом – універсальні. Вони не піддаються впливу ні часу, ні релігії, ні державі. Їх добре означив Далай-лама XIV, сказавши, що цілі можуть змінюватись, але цінності повинні залишатись constans.
Для Лізель природно любити людей, що її оточують, але саме ці люди і завдають їй страждань. Як розв'язати одвічний конфлікт цій маленькій, беззахисній дівчинці. І тут на поміч приходить Ганс. Він відкриває їй вікно в інший світ, в якому можна відшукати відповіді на будь-які питання, знаходити так потрібні слова, про існування яких раніше і не знала. Література стає для дівчинки терапією, лікує її психіку, полегшує перебування у світі. Читаючи, дівчинка "витрушує" так необхідні їй слова, та й не тільки їй. ЇЇ терапевтичне читання принишкло слухають жителі вулиці, сусіди, забуваючи про страх і нелюдське існування.
Лізель у творі має надзвичайну сміливість, яка межує із безглуздям. Але вчинки її не безглуздя. Вони вмотивовані природним бажанням – зберегти особистість. Тому на її стороні Вищі сили (Смерть чоловічого роду як прояв Бога). Зрештою, дівчинка шукає їх і знаходить в книжках. А Вони підтверджують своє існування, коли врятовують її від смерті. Врятовують дуже символічно. Коли люди нищать себе, вона виживає під час написання книжки.
Провідною ідеєю роману стає книга як засіб спасіння людства.
В продовження цієї теми дивіться розроблену схему інтерактивного конспекту:
Матеріали люб'язно надано автором спеціально для "Малої Сторінки".
Детальніше дивіться на сайті Людмили Федорової: https://sites.google.com/
Дивіться також на "Малій Сторінці":
