Польська поетка українського походження Казимера Альберті (Галина Мирослава)

Галина Мирослава​

​КАЗИМЕРА АЛЬБЕРТІ

Польська поетка, прозаїк, культурний діяч, перекладачка з чеської, англійської, італійської та болгарської мов Казимера (Казимира) Альберті, до одруження – Шиманська, дочка Антонія Шиманського (Шиманьського) та Марії Філіповської (Филиповської), народилась 1 квітня 1898 року в Болехові на Івано-Франківщині , а відійшла в інші виміри 28 травня 1962 року в місті Барі в Італії.

У 1917 році дівчина закінчила у Львові гімназію та почала вивчати польську мову у Львівському університеті, одночасно відвідуючи заняття у Львівській консерваторії.

На початку літературної кар’єри стала членом Асоціації польських письменників, точніше - Związku Literatów Polskich. Належала до середовища письменників, які збиралися навколо Яна Каспровича, польського поета-модерніста, ректора Львівського університету у 1921-1922 роках, хресного батька Андрія Франка.

Її чоловіком став Станіслав Альберті з Кракова, польський юрист, доктор права, філософії та мистецтва, ветеран Першої світової війни, публіцист та перекладач, який пізніше був знищений НКВС у Катині. Станіслав багато перекладав зі слов’янських та німецької літератур. У Першій світовій війні він втратив праву руку, однак завзято працював.
Разом з ним Казимера жила у Кракові, з 1926 року в Варшаві, короткочасно в Домброві Тарновській, а з 1930-х у Бялі, де Станіслав Альберті обіймав посаду старости повіту. Тут Альберті почав видавати "Слов'янську бібліотеку", завданням якої було ознайомлення з літературними творами з південного кордону Речі Посполитої.
 
Подружжя відігравало важливу роль у літературному житті краю. У власному літературному салоні пара проводила різноманітні зустрічі з представниками культури з усієї Польщі, вистави, шоу, товаришувала з відомим художником Станіславом Ігнатієм Віткевичем та письменником Яном Каспровичем. Казимера очолила мистецьке кабаре, до якого писала тексти і пісні, організовувала художні виставки також на фабриках, у різних установах, читала лекції, писала і публікувала власні твори.

Як тільки почалась Друга світова війна, капітан польської армії Станіслав Альберті зголосився до армії. У Львові він потрапив до рук червоноармійців. Дата та місце загибелі Станіслава невідомі, але його ім'я фігурує в Українському катинському списку. Казимера також була заарештована НКВС і перебувала в одному з концтаборів. Згодом вона виїжджає до Кракова, де долучається до підпільної діяльності, за що її ув'язнено й відправлено до німецького табору Равенсбрюк. 

У 1945 році Казимера повернулася до Бяли, де збиралась жити, однак вона була дружиною високого урядового чиновника до війни, тому нова влада її не бажала.
Казимері зробили кілька натяків, що їй не варто залишатись у Польщі. У 1945 році, скориставшись догомогою Єврейського комітету, хоча єврейкою не була, вона виїхала до Італії, де оселилась у Барі. Там Казимера продовжувала письменницьку діяльність. Її другим чоловіком став італійський письменник Альфо Кокола (Alfo Cocola).

Казимера Альберті дебютувала у 1927 році збіркою чуттєвих віршів з тонким еротизмом, яка називалась “Бунт лавин”. У тому ж році вона видала збірку “Мій фільм”. Згодом були надруковані: “Pochwała życia i śmierci” (1930), “Godzina kalinowa” (1935), “Xenia idzie przebojem” i “Usta Italii. Poezje” (1936), “Więcierz w głębinie“, “Wiosna w domu” i “Serce zwierzęce”(1937) та ін. У 1928 році вийшов її роман на модну тему: “Tatry, narty, miłość”.  

Письменниця співпрацювала з літературними журналами, як регіональними, так  і національного масштабу, організовувала численні художні виставки й мистецько-літературні зустрічі.

З цією письменницею пов'язані кілька скандалів. У романі 1931 року “Getto potępione”, де вона описує життя бідних сімей ортодоксальних євреїв, є одна історія про австрійську оперну співачку Сельму Курц, родом з Бялої. Альберті, яка виросла у мультикультурному середовищі Болехова, добре знала єврейські традиції, біди й проблеми, тому її описи були відвертими. Ця книга викликала буремну реакцію. Інший скандал спричинила книга 1934 року під назвою “Ті, хто прийде”, де вона описала романтичні стосунки між місцевою учителькою та її учнем. Книга була кваліфікована як порнографічна, тому відразу заборонена.

В Італії письменниця продовжувала писати повісті, нариси, репортажі, присвячені цій країні. Випустила там ще одну книгу віршів, а також чотири томи репортажів.
У 1962 році цієї жінки не стало. Певний час інформація про Казимеру Альберті замовчувалась, але згодом її ім'я повернулось до польської літератури.
Хотілось би, щоб до Болехова теж.   

Світлини взято з ресурсу: https://pl.wikipedia.org/

  Матеріали надіслані авторкою спеціально для читачів " Малої Сторінки".

 Читайте також на "Малій Сторінці":

"Кожна людина формується не день, не лише в сім'ї, близькому оточенні, де знайомиться з традиціями, звичаями і звичками, вона вплетена в світові й локальні рамки часу. Хронологія подій, яка  підводить до розуміння витоків, без знань про окремі долі людей, які жили до нас на нашій землі, або живуть поруч, особливо шанованих за великий внесок у тій чи іншій царині, може бути витлумачена і сприйнята неправильно. Люди, які говорять до нас своїми голосами через свої дії, твори, вчать нас, коригують, гармонізують, допомагають зрозуміти себе і шляхи розвитку кожного особисто й держави в цілому в майбутньому.  Що може бути цінніше за людей?!" (Галина Мирослава)

     Більше творів Галини Мирослави на нашому сайті: