Костянтин Степанюк. "Чари зими. Річка Горинь у лютому" (2018 р.).
Марія Дем'янюк
ЯК З’ЯВИВСЯ СНІГ
(зимова казка)
Турботлива Зимонька вирішила поглянути на те, як зимує Матінка-Природа. Вона взула білі чобітки, одягнула біленьку шубку та білесенькі рукавички й подалася на оглядини. Зимонька була переконана, що зимою усім ой, як затишно! Та раптом вона почула як у густому карпатському лісі смереки перешіптуються поміж собою. «Замерзла…Ой, як замерзла!», — неслося лісом. «Тримайся. Зима завершиться. Маємо дочекатися Весноньки», — лунало у відповідь.
Тоді Зимонька уважно придивилася до дерев і зрозуміла, що вони ледве не тремтять від холоду. «Холодно...Ой, як холодно! — цього разу бідкалися тендітні пожовклі травинки, — Хоч би наші корінчики збереглися , щоби навесні з’явилися нові пагони». «Ой-йой! Як зимно ступати!» —знову почула Зимонька. Це вже розмовляли поміж собою спритні братики-зайчики, які вискочили з нірки на стежину. «Лапки мої геть замерзли», — почулося з іншої сторони лісу, де лисенятко з мамою щойно вийшло на прогулянку.
Коли ж Зимонька вийшла з лісу, то подалася до осель. Вона заглянула у віконце та сильно знітилася, адже побачила як добре вкутані дітки просять у бабусі гарячого узвару, щоби нарешті зігрітися. А дехто з малюків вже й добряче застудився.
Тоді Зимонька замислилася: «Треба негайно діяти. А нумо одягну я геть усіх на Землі в білесеньку теплу шубку, таку як у мене. Або накрию велетенським теплим рядном». Тоді вона покликала хмаринок і попросила їхньої допомоги. Добросердні хмаринки відразу відгукнулися на прохання Зимоньки і згодом на Землю посипалися пухнасті сніжинки. З часом їх ставало дедалі більше і більше, аж допоки усі деревця не були одягнутими в білі шубки. Далі тепла біленька снігова ковдра накрила усі травинки, аби ті могли зберегти свої корінці до весни. А ще, біле рядно прикрасило та зігріло дахи геть усіх осель, і від того в домівках потеплішало. Зимонька дуже раділа цьому і сріблосяйно усміхалася. Особливо тоді, коли побачила зайчиків-стрибунів, які тішилися пухнастій білій ковдрі. А ще, як упіймала зачудований погляд маленького рудого лисенятка, який милувався таким неймовірно-гарним білосніжним подарунком.
Костянтин Степанюк. "Зима в Сергіївці" (2016 р.).
Казку люб'язно надіслано авторкою спеціально для читачів "Малої Сторінки".
Більше творів Марії Дем'янюк на "Малій Сторінці":
