«Кодування «Золотого перетину» в сонеті Артюра Рембо «Голосівки»» – біурок з літератури та математики у 10 класі

Голосівки 
(Переклав Григорій Кочур)

А чорне, біле Е, червоне І, зелене
У, синє О,— про вас я нині б розповів:
А — чорний мух корсет, довкола смітників
Кружляння їх прудке, дзижчання тороплене;
Е — шатра в білій млі, списи льодовиків,
Ранкових випарів тремтіння незбагненне;
І — пурпур, крові струм, прекрасних уст шалене,
Сп'яніле каяття або нестримний гнів;
У — жмури на морях божественно-глибокі,
І спокій пасовищ, і зморщок мудрий спокій —
Печать присвячених алхімії ночей;
О — неземна Сурма, де скрито скрегіт гострий,
Мовчання Янголів, Світів безмовний простір,
Омега, блиск його фіалкових Очей.    

Пентагра́ма (пентальфа, пентагерон; грец. Πεντάγραμμον від πέντε — «п'ять» і γράμμα — «риска, лінія») — геометрична фігура, утворена правильним п'ятикутником і рівнобедреними рівно високими трикутниками …

Пентаграма символізує жіночу половину всього земного, «священну богиню» — богиню Венеру. Ранні релігії відштовхувались від божественності Природи, а богиня Венера і планета Венера – одне і те ж. Кожні вісім років Венера робить абсолютно правильну пентаграму по великому колу небесної сфери. Давні люди помітили це явище і проголосили Венеру та п'ятикутну зірку символом досконалості, краси та сексуальності. Алхіміки, чорнокнижники та ін. вважали пентаграму захистом від диявола. Так, Гете у трагедії «Фауст» писав, що Мефістофель проник до помешкання Фауста, скориставшись невеличким проміжком у куточку накресленої на будинку пентаграми.

У сонеті Артюр Рембо задекларував нові принципи мистецтва: перетворення слова у символ, змістове забарвлення звуків, значення відчуттів у сприйнятті світу. Артюр Рембо наголошував:

"Я придумав колір голосних… Я встановив рух і форму кожної приголосної і лестив себе надією, що за допомогою інстинктивних ритмів я винайшов таку поезію, яка коли-небудь стане доступною для всіх п'яти почуттів. Розгадку залишив я за собою."    

Сонет «Голосівки» складається з двох катренів і двох терцин. Автор не дотримується вимог щодо структури сонету, а всі строфи є асоціаціями звуків і кольорів. Звук «А» нагадує поету чорний колір смерті, мух на смітниках; це символ того, що віджило. Звук «Е» асоціюється з білим кольором, чистотою льодовиків. «І» для поета символізує пристрасть, колір крові. «У» є втіленням мудрості. «О» асоціюється з кольором неба.

Вірш написаний у жанрі сонету, який традиційно складається з тези, антитези та їх синтезу. В чотирнадцяти рядках Рембо шукає «відповідність» між різними формами життя, створює власну панорамну картину Всесвіту.

У сонеті «Голосівки» автор запропонував новий принцип формування образу, який будується на асоціації між звуком і кольором. Голосні звуки активізують творчу уяву, викликають образи, народжені враженнями від зовнішнього світу. «Голосівки» вражають читача динамікою, рухливими образами, зміною інтонації.

Автор використав художні тропи:

– Метафори: «чорний мух корсет», «зморщок мудрий спокій».
– Епітети: «безмовний простір», «фіалкові Очі».

Однорідні іменники створюють своєрідний каталог асоціацій.    

Принцип «золотого перетину» був сформульований у книзі Луки Пачолі «Про божественну пропорцію» («De Divina Proportione») у 1509 р. Розглядаючи «геометрію сонета», тобто відношення між кількістю рядків у катренах, терцетах і в усьому сонеті (8 – 6 – 14), О. Грінбаум зауважив, що «в кожному гармонійному творінні існує перетин, і з цього випливає певна пропорційність, що є закономірністю, яка характеризує гармонічне».

Беручи до уваги той факт, що сонет був винайдений при дворі імператора Фрідріха ІІ, ймовірно, придворним і нотаріусом Джакомо та Лентіно, приятелем якого був відомий математик Фібоначі, така ідея видається цілком слушною. Ряд чисел Фібоначі (1, 1, 2, 3, 5, 8, 13, 21 і т. д.), співвідноситься із «золотою мірою» сонета. Тому правильне, тобто найближче до «золотого перетину» співвідношення віршових об‘ємів частин цілого і всього цілого, визначається трійкою чисел ряду Фібоначчі (8 – 5 – 13) + 1. Таким чином, дослідники трактують принцип «золотого перетину» як ритміко-гармонійний закон сонетної форми, що проявляється у співвідношенні тонічних об‘ємів катрена, терцета та всього сонета.

Олена Колупаєва