Зірка Мензатюк
ВОДЯНА ЦАРІВНА
(зі збірки оповідань "Зелені чари")
Завантажити текст оповідання Зірки Мензатюк "Водяна царівна" (txt.zip)
Місячної ночі з води виходять русалки. Вони гойдаються на гіллі або танцюють на ясних галявах — бліді, тонкорукі, у білих напівпрозорих сорочках, з довгим розпущеним волоссям, у зелених вінках з осоки.
Тільки в найстаршої русалки вінок з чудових водяних лілей.
Біле латаття, або водяна лілея — то найпринадніша квітка наших озер і тихих заплав. Велика, сліпучо-біла, з золотою, мов сонце, серцевиною, вона далеко видніється серед води, мов царівна на зеленому троні.
У різних народах склали чудові легенди про латаття, шанували його і навіть обожнювали.
Давні греки вважали, що водяною лілеєю стала прекрасна німфа, і що ця квітка чарівна може наділяти людину красномовством. Німці різьбили її на лицарських гербах. Індіанці вірили, що біле латаття виникло з іскор зірки, яку збив стрілою молодий вождь.
А в Україні розповідають печальну легенду, що водяними лілеями стали дівчата, яких гнали в неволю татари. Рятуючись від наруги, полонянки втопилися в глибокому озері, а на ранок виринули над плесом непорочним білим цвітом...
Це одна з найдавніших рослин землі, про що свідчить будова квітки. Вона з’явилася 70-80 мільйонів років тому. А ще — то дуже компанійська рослина. Де росте біле латаття, там, дивись, поруч і жовті глечики. Дружить воно і з жуками. Тичинки квітки виділяють тепло, тому вночі в затуленій квітці й ситно, й затишно. Жуки там днюють і ночують. А перелітаючи з квітки на квітку, запилюють їх.
Квіти, листя й кореневища латаття мають лікувальні властивості. У голодні роки люди рятувалися, готуючи з кореневищ лемішку. Але то треба вміти робити. Борошно належить вимочувати, бо латаття отруйне. Проте його кореневищами залюбки харчуються бобри, а поживне насіння їдять водоплавні птахи. Листя латаття, мов зелений дах, слугує домівкою для різних жучків та рачків, а чорні водяні курочки бігають по ньому, наче по проспекту.
Проте ця гарна й корисна рослина зникає. Її насіння не проростає, якщо у воді збільшується вміст мінеральних солей. Тому промислові викиди гублять її. А тут ще й люди зі своєю любов’ю до букетів. Оберемками виривають квіти відпочивальники, а віднедавна в містах почали продавати незрівнянні букети з білим лататтям. Але не раджу вам їх купляти. Десь годині о четвертій квіти закриються й більше ніколи не розтулять пелюсток. Наче справжня водяна царівна, лілея не являє своєї вроди, не прийнявши купелі, не занурившись по саму шию в прохолодну, м’яку озерну воду...
За матеріалами: Зірка Мензатюк. "Зелені чари". Оповідання. Художники Людмила Остапенко, Олена Бржосніовська, Вікторія Ярош. Чернівці, Видавничий дім "Букрек", 2012 р., стор. 75 - 79.
Більше творів Зірки Мензатюк на нашому сайті:
Зірка Мензатюк. "Зелені чари" (збірка оповідань про рослини)
