Галина Мирослава
КРАЇНА-КВІТКА СЛОВЕНІЯ
(частина третя)
ПІРАН
До містечка Піран, італійською Пірано, ми дістались під вечір. Гаряче сонце якраз починало сідати в море як смолоскип. Цікаво було дізнатись, що одна з теорій походження назви Піран говорить про два маяки, які колись вогнем ("пірос" грецькою) освітлювали вхід до порту. У стародавніх документах поселення згадується в ранньому Середньовіччі як Пірран. Проте, найімовірніше, назва йде від слова "червоний" грецькою мовою, але не від вогню, а через червонуваті флішові скелі в районі Пірану.
Місто зачепило з першого погляду. Я б хотіла побачити його бодай один раз ще, тільки вже вдень. Піран – це музей просто неба, з гарними вузенькими вуличками, що пахнуть середньовіччям, з округлою центральною площею, по якій катаються на роликах і діти, й люди, яким за сімдесят. Для мене особисто Піран асоціюватиметься ще й з лавандовим морозивом, яке я тут вперше скуштувала.
У Пірані менше, ніж 4 000 мешканців. Містечко вибудуване на березі Адріатичної затоки Адріатичного моря, на самому мисі піранського півострова, в безпосередній близькості до Порторожа, за 7 км від кордону з Хорватією та за 23 км від Італії. До середини 20 століття італійська спільнота Пірану значно переважала своєю чисельністю словенців, зараз у місті домінує словенське населення. Як і сусідні міста Ізола й Порторож, Піран двомовний.
У Пірані народився знаменитий італійський композитор і скрипаль Джузеппе Тартіні (1692 – 1770); його ім'ям названа чудова центральна площа, на ній поставлений пам'ятник знаменитому земляку. Поруч будинок, у якому мешкав Тартіні. Мешканці цінують вклад музиканта не лише в розвиток культури, а й те, що він зробив Піран відомим за життя, адже піранську музичну школу, аби навчатись у самого Тартіні, відвідували студенти з усієї Европи.
Колись від Трієста до хорватського міста Пореч повз піранські солеварні йшла 130-и кілометрова залізниця. Зараз вона закинена, однак служить велодоріжкою для велосипедистів.
Під час французького панування, у 1812 році, в околицях міста відбулася морська битва між англійськими та французькими броненосцями, відома як битва під Піраном.
Піран часто називають містом солі. Неподалік міста знаходиться найбільша словенська водойма для випаровування солей, так звана Саліна в Сечовлє, а також відомі солеварні в Струняні (про сіль в цих солеварнях згадували ще в 804 році), також у Луції. На місці старих солеварень зараз ландшафтні парки, а піранську сіль продовжують добувати дідівським, століттями випробуваним, ручним способом. Колись ця сіль приносила великі прибутки. Її досі вирізняють з-поміж інших, їй характерний солодкуватий присмак.
У цих місцях здавна вирощували виноград і оливки, робили вино й оливкову олію, займались рибальством.
Клімат у Пірані називають оливковим. Колись характерна бура вже не така часта, як раніше, але зрідка бувають пориви, особливо з Трієста, вони досягають швидкості понад 100 км / год. Іноді до Пірану навідується трамонтана, "вітер з Альп", який раптово значно знижує температуру.
У Пірані багато храмів і музеїв. Але місто не застигло в минулому, воно дихає життям на повну силу. Тут відбуваються Піранські музичні вечори, Піранські дні архітектури, щорічна Міжнародна зустріч художників "Ex tempore", Приморський літній фестиваль. Через це людей у ньому ввечері на вулицях так багато, що краще пізнавати його вдень, поки більшість насолоджується морем та лікувальними процедурами.
Насувається ніч. І сумно, і назавжди радісно. Надійшов час прощатися з Адріатикою, завтра нас чекає інша частина Словаччини – озера Блед і Бохинь.
"Місто Ізола (назва походить від слова острів) розташоване на півострові, який раніше був островом, проте в 19 столітті його з'єднали з континентом штучним перешийком. Воно лежить по дорозі між містами Копер і Піран. Ізола, перші згадки про яку датовані ще 972 роком, була вже портом за часів Римської імперії, а зараз тим паче. Тут можна побачити кораблі, величезну кількість пришвартованих яхт, зрештою, як в Порторожі й Пірані. Більша частина цих яхт насправді належить італійцям, бо тут тримати їх дешевше, а до Італії близько. Ізола – це ще й центр віндсерфінгу. Поки ми бавились у воді, віндсерфінгісти швидко проносились позаду нас один за одним, час від часу пропливали яхти, ближче берега тримались надувні човни. .." (Галина Мирослава)
"До містечка Піран, італійською Пірано, ми дістались під вечір. Гаряче сонце якраз починало сідати в море як смолоскип. Одна з теорій походження назви Піран говорить про два маяки, які колись вогнем ("пірос" грецькою) освітлювали вхід до порту. У стародавніх документах поселення згадується в ранньому Середньовіччі як Пірран. Проте, найімовірніше, назву виводять від слова "червоний" грецькою мовою, але не від вогню, а через червонуваті флішові скелі в районі Пірану..." (Галина Мирослава)
.jpg "Блог письменниці Галини Мирослави про мандри. Галина Мирослава. Країна-квітка Словенія. Пізнавальні нотатки про мандри. Адріатика. Світлини Галини Мирослави.")
"Згадуючи Словенію, мимохіть зловила себе на думці, що центром обох моїх днів там була вода: спочатку морська, другого дня озерна, а згодом гірська, з джерела в скелі, що вистрибувала двома рукавами й текла двома потоками до ущелини. Ще зі школи люблю жартома називати воду "аж два О!", трошки перекручуючи звучання молекулярної формули українською мовою. Від свого улюбленого вчителя хімії Андрія Вінницького, якого вже кілька років нема серед нас, колись почула про одного екстерна, що на прохання написати формулу води вивів на дошці слово вода великими літерами з рисочками між буквами: "В-О-Д-А", певно бажаючи проспівати воді велику оду, тільки-от наука має свої вимоги до записів..." (Галина Мирослава)
Дивіться також на "Малій Сторінці":
"Перед від’їздом до тієї частини Європи, що простягається за нашим кордоном, я налаштовую себе на стан повного відриву від буденних клопотів, відповідальності, ,,хвостів”. Утікала й раніше, особливо у станах, коли світ вимучував до розтирання в порошок, та простір, у який виходила, був віртуальним. Теперя вириваюся з відкритими обіймами у світ реальний за межами моєї реальності..." (Галина Мирослава)
Більше творів Галини Мирослави на нашому сайті:
