Володимир Даник. "Є і така поезія" (верлібри про сучасне)


 

Блог письменника Володимира Даника.

 

 

Володимир Даник

Є І ТАКА ПОЕЗІЯ

Є поезії, написані згідно певних правил. Там і ритм має бути чітко витриманий, там і рими повинні бути усе ж бо точними. 
Але ж можна – і відступити від правил! І тоді з’являється... вільний вірш. Або верлібр. 
Чи потрібні такі вірші?! Бо дехто висловлював думку, що такі вірші пишуть літератори, які просто не здатні щось традиційне... ну, пристойно заримувати! Але це не так. Бо літературна майстерність добре виявляє себе і тоді, коли вірш вільний, і тоді, коли він обтяжений безліччю суто формальних обмежень. 
Скажімо, про творчість Олександра Блока висловлювалися і так – у поета лише шість поезій, що належать до верлібру, однак усі з них мало не розірвали на цитати.
Кожна форма – це і свої можливості. Вільний вірш дозволяє більш природно і повнокровно передати стихію розмовного спілкування та і... несподівано, незвично глянути на світ і суцвіття власних переживань.     
Отож перед вами кілька віршів, створених автором цих рядків за останній час. 
І про що ж саме перший з цих віршів? Про те, що ми... дуже збагатилися! Не замашними купюрами, а неабияким досвідом. Хоча досвід цей інколи... може, і гіркий.

 

 

ДИВИМОСЯ

А гіркого досвіду 
нібито більше і не треба, 
а він усе ж... 
ну, ти тільки глянь... 
з’являється і з’являється! 
Хоча його... 
такого гіркого... 
нібито і так більш, 
ніж достатньо. 
Як спеки, коли вирує... 
таке п’янке і невгамовне літо!

А нам би і радіти – 
мовляв, щодо гіркого досвіду… 
ти бач... 
і найменшого дефіциту! 
Бо це ж не сіль, 
що раптом закінчилася 
і якої б… таки треба було б купити.
А ми чомусь 
сумно дивимося. 
І на світ, що навкруг, 
і на себе.

 


 

 

У житті немало і бруду, і розчарувань. Однак є речі світлі і незатьмарені, як би їх чи обставини... чи люди... затято не притоптували. І, мабуть, ці речі таки варті уваги. Хоч і без сумнівів щодо цього, бува, не обходимося.

 

 

*   *   *                          

Так, бува, 
говорять про щось істинно високе, 
а враження чомусь виникає таке, 
ніби зрубують дерева.
Так, роблять 
нібито усе ж добру справу, 
а відчуття чомусь, 
що зозла 
ламають тонесенькі гілочки, 

Бо надто вже 
суперечливі і світ, і люди! 
І щось же має їх, 
оці нестерпні суперечності, 
єднати… 
І це усе ж тоді, 
коли часи стають 
все суперечливішими 
і суперечливішими.

 


 

 

Керувати навіть лише власними вчинками – справа вельми непроста. А приймати рішення щодо країни чи якогось з її регіоном – ще важче! Отож і замислюємось, а чи достойними нашої довіри будуть люди, що ми їм... цю довіру... таки виявили.

 

 

ВІДПОВІДНІCТЬ

Так, відповідність… збалансованість… взаємозалежність…
Бо і не кожній же…  
навіть дуже зручній… 
клямці удається знайти – 
відповідну… 
і до того ж вельми замашну 
хвіртку! 

Бо є усе ж… 
як не подивись… 
і такі клямки, 
що їх нема до чого… 
скільки молотків не візьми… 
і скільки гвіздків не збери… 
а таки нема до чого –
і пришпандьорити! 

І це навіть 
не зважаючи на те, 
скільки б високоповажних осіб, 
скільки б відповідальних функціонерів, 
спітнівши від старання... 
і енергійно жестикулюючи... 
навколо вищезгаданої клямки 
не вовтузилося!

 


 

 

 

А ось наступний вірш – про таке усім помітне явище, як демократизація. Бо вона все більше охоплює наші і міста, і села. І, може ж таки, приведе до якихось суттєвих зрушень на краще. 

 

 

ПО-БІЛОМУ

Отож і 
дуже стрімко демократизуємося! 
З кожним хвилюючим роком… 
ні, з кожним напруженим днем – 
усе ж ми 
демократичніші 
і демократичніші.

Ну, і як же тоді 
не позаздрити – 
і Києву, і киянам! 
Коли стільки 
високодостойних особистостей 
намагаються... 
так, з усіх сил 
намагаються стати – 
і не кимось... 
а мером столиці!

Та у такому 
натовпі кандидатів
не кожен і протовпиться. 
Не кажучи вже про те, 
щоб обратися.

Та у бідолашних виборців 
і голова заболить 
після нелегких роздумів щодо того – 
а який же вибір зробити…

Так, заздримо… 
по-білому заздримо.
Навіть без найменшого натяку – 
на чорноту...

 

 


Життя – це сузір’я тем... І яка саме форма вірша дозволить краще ту чи іншу тему розкрити – це ще питання! І відповісти на це питання може... лише сам вірш і читач, що зважиться цей вірш прочитати. 

 Матеріали надіслано автором спеціально для читачів "Малої Сторінки".

 

 

 

Читайте також на нашому сайті:

Блог письменника, поета, гумориста, викладача ЧДТУ Володимира Даника
Володимир Даник - поет, прозаїк, автор пісень і бард. Автор 21 книг поезій, пісень і прози, серед яких: «Гуморески та байки» (1991), «Таємна зброя» (1992), «Під впливом НЛО» (1992), «Як стати молодим» (1992), «Вічна тема» (1993), «У Черкасах – сміються!» (2006) та інші. Володимир Олексійович - член Національної спілки письменників України, лауреат Міжнародного літературного конкурсу «Коронація слова» (2016 р. та 2019 р.), лауреат Міжнародного літературного конкурсу «Гранослов», лауреат конкурсу «Автора! Автора!», який проводився журналом «Перець» та міністерством культури України.

 


Останні коментарі до сторінки
«Володимир Даник. "Є і така поезія" (верлібри про сучасне)»:
Микола , 2020-11-04 11:23:09, #
Іванна , 2020-11-04 17:19:28, #
Ганна , 2020-11-05 10:13:12, #
Макс , 2020-11-05 15:21:44, #
Василь , 2020-11-05 22:45:08, #
Оновити список коментарів
Всьго відгуків: 8     + Додати коментар
Топ-теми