На відео: ювілейний творчий вечір письменниці Наталії Горішної у двох частинах (м. Черкаси, 2014 р.).
Володимир Даник
З ПИСЬМЕННИЦЬКОГО ЗОШИТА
ГРАМОТНІ І… «НЕГРАМОТНІ»
Це було уже досить давно. Ювілейний вечір відомої у Черкасах і в Україні поетеси. Поетеси, яка у той час дуже активно брала участь у громадському житті.
Політик, що займав у той час пост мера обласного центру і став за плином літ достатньо одіозною особистістю у всеукраїнсьому масштабі, завершуючи свої поздоровлення, висловився так:
– Ми – люди «неграмотні»! А тому – даруємо гроші…
Представник обласної культури, що поздоровляв поетесу після нього, щоб не ударити лицем у бруд – сказав…
Що ж сказав представник обласної культури?!
Представник обласної культури сказав наступне:
– А ми – люди грамотні! Тому вручаємо... грамоту і цінний подарунок.
На відео: Абетка рецептів: пиріжки з лівером.
НЕЗАБУТНІЙ ПИРІЖЕЧОК
Згадалося... Працював я інженером у науково-дослідному інституті. На роботу треба було їхати на восьму годину тридцять. А вирушати за годину раніше. Отож треба було ще і поснідати.
Обід починався у половині першої і тривав сорок п’ять хвилин. А потім була – так звана... «тиха» година. Робота інженерська у великій мірі полягала у взаємодії і контактах з іншими підрозділами. А під час «тихої» години наради не проводилось і відвідувати інші відділи не дозволялося. Треба було працювати на своєму робочому місці. І при цьому тебе ніхто від твоїх занять не відволікав.
І ось пятнадцята нуль-нуль. “Тиха” година завершується. І можна вирушати до інших підрозділів свого НДІ, вирішувати питання, що їх завжди вистачало.
А на перехресті двох коридорів у головному корпусі заводу працівниками їдальні продавалося дещо з продуктів, що в ті, перебудовні часи було вельми актуальним. Продавалися і пиріжки. У тому числі і пиріжечки з лівером. І при потребі цими досить смачними циліндриками, спеченими у смаженій-пересмаженій олії, можна було і підкріпитися.
У народі такі пиріжечки називали досить лагідно і до певної міри критично — “тошнотики”... Інколи ці “тошнотики” продавалися і поза територією заводу телеграфної апаратури, де був розташований наш НДІ. І подібні пиріжечки виготовляли не тільки у нашій їдальні. Були у Черкасах і інші виробники подібної продукції. Але не на заводі, а у місті ці милі пиріжечки зустрічалися рідко.
А потім і завод телеграфної апаратури, і мій НДІ, як і немало подібних організацій у той час, потрапив, можна сказати, на мілину і можливості спробувати “тошнотики” у мене вже не було.
І згадалося, як після одного з творчих вечорів у приміщенні обласної спілчанської організації зібралися письменники і актори, що брали участь у вечорі. Сиділи за столом (точніше — стояли за столом! Бо таким чином товариство могло розташуватися біля столу... ну, все ж у більш сконцентрованому вигляді. І так усім було зручніше!). І я несподівано для себе запитав у одного з акторів, що отаборився поруч:
— А ти памятаєш... “тошнотики”?!
— О, “тошнотики”... Ну, як же їх не пам'ятати... — і ностальгійно, і навіть мрійливо промовив актор. Хоча на столі лежали на пластикових тарілочках непогані бутерброди і підстав для мрійливості ніби і не було. Творча натура... чого ви хочете.
На відео: "ПРОФУТБОЛ": Хуанде Рамос - гість студії.
ОСЬ ТАКА… ПОМИЛОЧКА!
Футбол… ну, це ж модель життя! Отож і полеміка на футбольні теми кипить. Бо і тем хвилюючих завжди... ну більш, ніж немало. Отож у одній з публікацій на динамівському футбольному сайті автор цих рядків і допустив… помилочку.
Мова йшла про іспанського тренера Рамоса, що, керуючи однією з українських команд, виявив неабияке уміння. Команда, ним керована, і в національному чемпіонаті демонструвала у той час прекрасну гру, та й на міжнародній арені досягнення були помітні.
Отож один з авторів сайту (а це люди уважні!) у особистому повідомленні і підказав, що треба було б усе ж писати – не Хуанхе, а Хуанде…
Що було і абсолютно доречним, і виправданим, Бо іспанського футбольного фахівця звуть Хуанде Рамос. Ну, а Хуанхе – це, звичайно ж, річка у Китаї. І до того ж дуже немаленька.
Хоча усе ж… ми живемо таки у глобалізованому світі! Отож і від Іспанії і до Китаю… ніби не так і далеко. Ну, якщо таки – літаком! А не возом.
На відео: "Україна єдина": Петро Осадчук.
ПИТАННЯ «НА ЗАСИПКУ»
Розкажу про випадок, свідком якого мені довелося бути. У київському Будинку письменника проходив літературний фестиваль, де молоді поети читали свої вірші, а більш досвідчені автори висловлювали свої судження з приводу прочитаного.
Один з молодих поетів, прочитавши трохи власної лірики, заявив:
– А тепер я хочу прочитати свої літературні пародії…
Після чого відомий поет Петро Осадчук, який сидів у президії, задав питання, яке і дуже здивувало, і навіть збентежило молодого автора.
Яке ж питання задав молодому літератору відомий поет?!
Поет Петро Осадчук задав своєму молодому колезі, який зібрався читати літературні пародії, таке питання:
– Скажіть, а що ж ви… до цього читали?!
На відео: Телеканал Київ: "Життєві історії" – Іван Заєць.
ПРИГАДАВСЯ... ПОЛІТИЧНИЙ ЖАРТ!
Демократичні зміни у суспільстві... ну, це ж відбувається не зразу! Гострота дискусій наростає, а культура спілкування, культура полеміки може і відставати. Отож у одній з газет ще у перші роки незалежності мав змогу прочитати висловлену там думку, що депутати парламенту інколи допускають щодо колег образливі вислови і злі жарти. І якщо вже говорити про жарти, що звучали у Раді, то найбільш коректним з них нібито був такий:
— Зайця — на шапку!
Минули роки. Було немало подій і переживань. Багато що, звичайно ж, забулося. Але раптом пригадався приведений вище жарт.
І пригадався з двох причин. По-перше, як взірець коректності політичного гумору тих літ, а по-друге, як згадка (хоч, мабуть, і не надто вдала!) про дуже помітного політика. Якого добре знали тоді. Та не забули і тепер.
Матеріали люб'язно надіслано автором спеціально для читачів "Малої Сторінки".
Більше оповідок зі збірки "З письменницького зошита" від Володимира Даника:
"Інколи пишуться різні за характером нотатки – роздуми, спомини, жарти… І ти ще не уявляєш, а у якій же формі це потраплятиме на очі читачу. Але потім щось, написане у той чи інший час, раптом... ніби об’єднується у якусь ще не зовсім зрозумілу для тебе спільноту. Ось так у мене і з’явився цикл «З письменницького зошита»..." (Володимир Даник)
Читайте також на нашому сайті:
І пізнавально!
вау-вау-вау!!!!!!!!!!!!))))))))))
супер!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!
Цікаво. Браво!
Респект!!!
Зі СВЯТОМ!!!!
Здоров'я та благополуччя!
Дякую Вам щиро!!!!
Далі буде?????????