Василь Чухліб, "Після хуртовини" (зимове оповідання)


Василь Чухліб. Після хуртовини. Оповідання про зиму. Малюнок Людмили Постних

 

Василь Чухліб

ПІСЛЯ ХУРТОВИНИ

Оповідання

 

Хоч у світлиці висить барометр, який може угадувати, коли дощ буде чи сніг, а коли сонячно, дідусь Гордій поглядає на нього рідко.
— У мене свій барометр,— каже він.— Як заниє ліва рука, так і чекай негоди.
Дідуся поранило в руку на війні з фашистами. Він був кулеметником, дві медалі «За відвагу» лежать он у шкатулці. Лаврик їх не раз роздивлявся, ще й хлопцям показував.
Після війни дідусь лісникував багато років. Отой ліс, що за селом, він саджав і вирощував. Тепер там сосни вищі за їхню хату і зайці водяться, гриби ростуть.
А дідусь уже не лісникує, бо старий став. «Був козак, та з’їздився»,— так він каже.
Улітку дідусь доглядає садок, пасіку, а як похолодає, то більше в хаті щось робить: то ложки вирізає з м’якої деревини — липи  чи берези, то кошики лозові плете.
А Лаврик у нього ніби за помічника.
Ось і зараз: сидять вони проти вікна, старий плете верейку на картоплю, а малий приглядається та лозу подає.
—    А що, Лавріне, скажу я тобі: мабуть, хуртовина буде,— облишає дідусь роботу й дивиться у вікно.
Лаврик також вглядається у відталу шибку.
—    Та сонце ж он як, дідусю, світить, аж сніг переливається.
—    Еге, моя лівиця мене ніколи не обманювала...
Хуртовина почалася наступного дня. Сонце де й поділося, довкруж потемніло, і садок, і город, і хати зникли за білою пеленою. Сніг ішов цілий день і всю ніч. Коли Лаврик прокинувся і виглянув у вікно, то побачив, що яблуні й груші стали зовсім низенькі. То вони так потонули в заметах.
Накинувши кожушок, Лаврик вибіг надвір.
—    Ой і снігу накидало! — загукав радісно.— Де мої лижі, де мої санчата? Дідусю, ви не бачили?
Дідусь уже прокидав стежину від ганку до хвіртки і тепер, зіпершись на дерев’яну лопату, перепочивав.
—    Багато снігу — то добре, на врожай,— мовив.— Та мене зараз інше турбує: як там сосни мої? Гілля у них і так важке, а це ж стільки снігу навалило на хвою. Боюсь: поламає дерева, понівечить.
Дідусь побідкався, потім виніс із комори свої широкі лижі, які витесав колись із берези, дістав з горища довгу тичку. Застромив за потертого солдатського паска невелику довбеньку.
—    А я? — Лаврик одразу збагнув, куди збирається дідусь.
Але ж довелося ще довго відпрошуватися в мами й бабусі.
—    Ну, якщо замерзнете, то й додому не повертайтеся! — сказали вони в один голос.— Що старе, що мале! Два чоботи — пара...
А дідусь та Лаврик уже поспішали до лісу. Сніг був молодий, ще не злежався, але лижі ковзали добре, бо дідусь кілька днів тому змастив їх, а перед виїздом натер сукнинкою.
 Увійшовши до лісу, одразу побачили, що соснам непереливки. Багато дерев попригинало снігом, чимало гілок повідчахувалось.
Дідусь стукав по стовбурах довбенькою, гамселив по гіллі тичкою. А Лаврик струшував сніг із маленьких сосонок. Густою холодною порошею обсипало дідуся й внука, а вони пробиралися від дерева до дерева, визволяли їх з-під снігової навали.
Хтозна, скільки часу минуло, як забралися в ліс. Зупинило їх розкотисте:
—    Еге-гей! А це що за сніговики тут воюють?
До них прошкував на лижах лісник дядько Андрій, а з ним ще люди.
—    Ну, Гордію Івановичу, свого лісу ви не забуваєте і за такої пори! — дивувався лісник.
—    Хіба ж можна друга в біді залишати? — відповідав дідусь.
—    А цього лісовичка ви тут не заморозили? — І дядько Андрій обійняв Лаврика полами свого широчезного кожуха, потер рукавицею йому щоки.
—    Ні, мені навпаки — жарко! — Від Лаврика справді аж пара йшла.
Лісник вправно розпалив багаття на затишній галявинці.
—    Ви обсушіться, бо це ж не літо! — наказав.— А ми ось з хлопцями заступимо вам на зміну.
Люди пішли лісом, здіймаючи над деревами снігову хмару.
—    Ну, тепер ліс не пропаде! — задоволено казав дідусь.
Він вийняв з торбини кілька картоплин, пригорнув їх тліючими жаринами. Нічого смачнішого не куштував раніше Лаврик! Куди там усяким цукеркам і навіть морозиву! Від печеної в зимовому лісі картоплі  тіло  сповнювалося  теплом і бадьорістю.
А сонце вже скочувалося на вершини сосон, і мокра хвоя засяяла міріадами іскринок. Звільнені із снігового полону, дерева немовби усміхалися дідусеві Гордію і Лаврику.

За матеріалами: "Ой, весела в нас зима". Збірка віршів, оповідань та казок. Редактор-упорядник Станіслав Вишенський. Художник Людмила Постних. Київ. Видавництво "Веселка", 1986 р., стор. 66 - 68.

 

Інші твори Василя Чухліба:

Василь Чухліб, оповідання для дітей
В українського письменника Василя Чухліба - свій стиль і своє бачення світу. Він володіє рідкісним даром писати коротко, а показувати багато, уміє розповісти цікаво і хвилююче (навіть - поетично) про речі, що на перший погляд - звичайні та буденні. У своїх оповіданнях йдеться про будні і свята, про допитливих і непосидючих дітлахів, які живуть у прекрасному світі на березі голубоокої Десни. Поруч з дітьми — дорослі, а також звірята, птахи, квіти — герої казок. Десна їх усіх об'єднує — і дітей, і дорослих, і мешканців лісу, гаю і лугу, всіх радує і напуває своєю солодкою водою... (Юрій Збанацький)
 
 
 
Читайте також на "Малій Сторінці":
 
Зимові оповідання для дітей

Зимові оповідання для дітей, оповідання про зиму, оповідання про новий рік, оповідання про різдвоУ цьому розділі пропонуємо почитати гарні оповідання для діточок про зиму, про свято Нового року та Різдвяні свята від наших сучасних авторів та класиків української літератури: Василя Сухомлинського, Олени Пчілки, Івана Багмута, Ярослава Стельмаха, Віктора Близнеця, Пилипа Бабанського, Остапа Вишні, Петра Короля, Галини Демченко, Олександра Копиленка, Олега Буценя, Андрія Бондарчука, Віктора Васильчука, Анатолія Давидова, Наталі Забіли, Івана Сенченка, Василя Струтинського, Василя Скуратівського, Івана Малковича, Олени Цегельської, Василя Чухліба. 

Зимові казки для дітей

Зимові казки для дітей
Казочки про зиму, Новий рік та Різдво, представленні на "Малій Сторінці", написали для діточок відомі українські та зарубіжні автори: Ганс Крістіан Андерсен, брати Грімм, Василь Сухомлинський, Катерина Перелісна, Леся Храплива-Щур, Ірина Мацко, Наталя Забіла, Оксана Іваненко, Ірина Жиленко, Микола Білкун, Яків Гончарук, Марія Пономаренко, Василь Струтинський, Валентина Вздульська, Юля Смаль, Василь Мельник, Юлія Хандожинська, Тетяна Винник.

Останні коментарі до сторінки
«Василь Чухліб, "Після хуртовини" (зимове оповідання)»:
Всьго відгуків: 0     + Додати коментар
Топ-теми