Міфи та легенди України: "Берегиня" (два варіанти)

БЕРЕГИНЯ

Завантажити текст твору (txt)

Йшли і йшли люди до Сварога та Берегині зранку й до вечора: подивитися на хатину,  на піч і жорна, скуштувати того дива, що хлібом зветься й схоже на Сонце.
І  нічого не таїв од людей Сварог, все показував і пригощав хлібом. їли вони той хліб і казали: «Хочемо й ми піч мати та хліб пекти».
І казав їм Сварог: «Спочатку кутини будуйте,  виходьте з печер та бурдеїв.  Годі скніти в темряві та холод. Час жити у світлій хаті...»
Тоді просили його люди: «Навчи ставити ті кутини».
І сказав їм Сварог: «Ось піду я від коша до коша показувати, як ставити хатину, як піч мурувати, як жорна тесати».
«Коли ж се буде?» — нетерпляче доскіпувалися люди.
«Ось тільки закінчу ткацький верстат будувати».
«А що воно таке?»
«Се таке, що на ньому ткатимете полотно так, як навчить вас Берегиня».
Тоді промовляла до людей Берегиня:
«Ось годі  вам,  люди, ходити в диких шкурах.  Треба ткати  біле м'яке полотно та ходити в білій одяганці, як личить дітям Білобога. Я навчу вас, люди,  як з конопель куделю  робити,  як  нитку сукати, полотно ткати,  як його вибілювати та вишивати».
Люди  слухали й раділи.  Та надходила ніч і страх виповзав на Землю з усіх шпарин. Бо починала Земля трястись і гойдатися. То лютував Чорнобог.  Він шаленів,  метався у своєму похмурому Підземному Царстві,  несамовито гупав усім тулубом своїм у Землю,  намагаючись її розвалити чи перевернути. Та — дарма.
Тоді гримів його трубний голос:
«Он  Сварог  вже  навчає  людей  кутини  білі  ставити,  печі  мурувати...  А Берегиня хоче вдягати людей в біле полотно, аби відлякувати моє чорне військо, що боїться усього світлого.  Тож мушу якнайскоріше знищити і Сварога, і Берегиню, і творіння їхнє...»
І зійшлися Чорнобог і  Мара, і стали вони нутрощі свої спорожняти.  І з тої твані  смердючої  вродилося  ціле стадо  ящерів  —  чорних панцирних потвор.
І повелів їм Чорнобог іти на Землю й розтоптати хатину Сварога й Берегині, і їхню піч, і жорна, і їх самих разом зі сварожичами.
Тоді здригнулася й загупотіла Земля,  коли по ній важко полізли чорні ящери.  Вони нестримно — тупою панцирною лавою —  сунули на білу хату Сварога й Берегині.
І вихопилися назустріч потворам хоробрі сварожичі, але їхні двогострі мечі відскакували від зроговілого панцира ящерів, і сини Сварога мусили відступити геть. Не зміг зупинити Чорнобогове військо і бог Сварог — він  кидав  у  плазунів  палаючі  смолоскипи,  проте  їхній  панцир  не  горів і не пікся.
І коли загрозливо наблизились ящери й мали ось-ось розчавити першу на Землі хатину, з неї вийшла Берегиня. Вся в яскраво-білому вбранні, з червоними, вишитими на білому полотні «стрілами Перуна» та «соколами».  Богиня здійняла догори руки  —  і... чорне військо враз зупинилося, ніби заворожене білою красою.
Тоді  Берегиня  сміливо рушила з піднятими  руками  на ящерів,  і  вони стали понуро відповзати.
І йшла вперед богиня в білому сяйві своєму, і відкочувався назад чорний морок потвор. І тоді загнала Берегиня чорних ящерів у річку Рось.  І закишіла вода від них, і почорніла, і загнила вмить. І сморід дійшов до Вирію, і в гніві великому Білобог — творець Росі — змахнув чарівною рукою своєю — і тої ж самої миті панцирні потвори перетворились у скелі, що обрамили береги цієї річки.
І Краса засяяла довкруж, і Берегиня була богинею Краси і захисницею її.  І пішла по Землі  слава  про  Берегиню як захисницю  Білої Хати. І стали люди її віншувати і молитись їй, захисниці дому людського від чорних сил. 
І,  навчившись  робити полотно,  стали роси,  і  гукри,  і  кияни  вишивати не тільки «стріли Перуна» та «соколів», а й Берегиню з піднятими в захисному пориві руками, і почали вони вирізьблювати образ Великої Охоронниці на дверях, на вікнах, вишивати її постать на рушниках, на сорочках, аби Берегиня захищала їх від усього злого завжди й повсюдно.

За матеріалами: Коваленко Л. Т. Українська література: підручник для 5 класу загальноосвіт. навч. закладів. Київ, видавничий дім «Освіта», 2013 р., стор. 16 – 17.

* * *

Інший варіант:

БЕРЕГИНЯ

Завантажити текст твору (txt)

До Сварога та Берегині постійно приходили люди, щоб подивитися на хатину, піч і жорна, скуштувати того дива, що хлібом зветься й схоже на сонце. І сказали їм Сварог і Берегиня, щоб виходили вони з печер і будували світлі хати, щоб не ходили в диких шкурах, а вчилися ткати полотно та ходити в білому одязі, як личить дітям Білобога. Люди слухали й раділи, але коли надходила ніч, страх виповзав відусіль, бо земля починала трястись і гойдатись. То лютував Чорнобог. Наслав Чорнобог на людей своє чорне військо — стадо ящерів, якому наказав знищити Сварога, Берегиню й сварожичів.
Не могли зупинити чорних ящерів ані мечі сварожичів, ані палаючі смолоскипи самого бога Сварога. І тільки Берегиня в яскраво-білому вбранні з вишитими червоними «стрілами Перуна» та «соколами» змогла це зробити. Вона пішла на ящерів з піднятими догори руками — і грізне військо відступило. Ящери відповзали назад, поки не потопилися в річці Росі й не перетворилися на скелі.
З того часу люди вважають Берегиню богинею краси, великою охоронницею. Вони вирізьблюють її образ на дверях, віконницях, вишивають її постать на рушниках і сорочках, щоб Берегиня завжди захищала їх від усього злого.

За матеріалами: Авраменко О. М. Українська література: підруч. для 5 кл. загальноосвітн. навч. закл. Київ. "Грамота", 2013 р., стор. 13.