Міфи та легенди України: "Берегиня" (два варіанти)


 

 

БЕРЕГИНЯ

 

Завантажити текст твору (txt)

 

Йшли і йшли люди до Сварога та Берегині зранку й до вечора: подивитися на хатину,  на піч і жорна, скуштувати того дива, що хлібом зветься й схоже на Сонце.
І  нічого не таїв од людей Сварог, все показував і пригощав хлібом. їли вони той хліб і казали: «Хочемо й ми піч мати та хліб пекти».
І казав їм Сварог: «Спочатку кутини будуйте,  виходьте з печер та бурдеїв.  Годі скніти в темряві та холод. Час жити у світлій хаті...»
Тоді просили його люди: «Навчи ставити ті кутини».
І сказав їм Сварог: «Ось піду я від коша до коша показувати, як ставити хатину, як піч мурувати, як жорна тесати».
«Коли ж се буде?» — нетерпляче доскіпувалися люди.
«Ось тільки закінчу ткацький верстат будувати».
«А що воно таке?»
«Се таке, що на ньому ткатимете полотно так, як навчить вас Берегиня».
Тоді промовляла до людей Берегиня:
«Ось годі  вам,  люди, ходити в диких шкурах.  Треба ткати  біле м'яке полотно та ходити в білій одяганці, як личить дітям Білобога. Я навчу вас, люди,  як з конопель куделю  робити,  як  нитку сукати, полотно ткати,  як його вибілювати та вишивати».
Люди  слухали й раділи.  Та надходила ніч і страх виповзав на Землю з усіх шпарин. Бо починала Земля трястись і гойдатися. То лютував Чорнобог.  Він шаленів,  метався у своєму похмурому Підземному Царстві,  несамовито гупав усім тулубом своїм у Землю,  намагаючись її розвалити чи перевернути. Та — дарма.
Тоді гримів його трубний голос:
«Он  Сварог  вже  навчає  людей  кутини  білі  ставити,  печі  мурувати...  А Берегиня хоче вдягати людей в біле полотно, аби відлякувати моє чорне військо, що боїться усього світлого.  Тож мушу якнайскоріше знищити і Сварога, і Берегиню, і творіння їхнє...»
І зійшлися Чорнобог і  Мара, і стали вони нутрощі свої спорожняти.  І з тої твані  смердючої  вродилося  ціле стадо  ящерів  —  чорних панцирних потвор.
І повелів їм Чорнобог іти на Землю й розтоптати хатину Сварога й Берегині, і їхню піч, і жорна, і їх самих разом зі сварожичами.
Тоді здригнулася й загупотіла Земля,  коли по ній важко полізли чорні ящери.  Вони нестримно — тупою панцирною лавою —  сунули на білу хату Сварога й Берегині.
І вихопилися назустріч потворам хоробрі сварожичі, але їхні двогострі мечі відскакували від зроговілого панцира ящерів, і сини Сварога мусили відступити геть. Не зміг зупинити Чорнобогове військо і бог Сварог — він  кидав  у  плазунів  палаючі  смолоскипи,  проте  їхній  панцир  не  горів і не пікся.
І коли загрозливо наблизились ящери й мали ось-ось розчавити першу на Землі хатину, з неї вийшла Берегиня. Вся в яскраво-білому вбранні, з червоними, вишитими на білому полотні «стрілами Перуна» та «соколами».  Богиня здійняла догори руки  —  і... чорне військо враз зупинилося, ніби заворожене білою красою.
Тоді  Берегиня  сміливо рушила з піднятими  руками  на ящерів,  і  вони стали понуро відповзати.
І йшла вперед богиня в білому сяйві своєму, і відкочувався назад чорний морок потвор. І тоді загнала Берегиня чорних ящерів у річку Рось.  І закишіла вода від них, і почорніла, і загнила вмить. І сморід дійшов до Вирію, і в гніві великому Білобог — творець Росі — змахнув чарівною рукою своєю — і тої ж самої миті панцирні потвори перетворились у скелі, що обрамили береги цієї річки.
І Краса засяяла довкруж, і Берегиня була богинею Краси і захисницею її.  І пішла по Землі  слава  про  Берегиню як захисницю  Білої Хати. І стали люди її віншувати і молитись їй, захисниці дому людського від чорних сил. 
І,  навчившись  робити полотно,  стали роси,  і  гукри,  і  кияни  вишивати не тільки «стріли Перуна» та «соколів», а й Берегиню з піднятими в захисному пориві руками, і почали вони вирізьблювати образ Великої Охоронниці на дверях, на вікнах, вишивати її постать на рушниках, на сорочках, аби Берегиня захищала їх від усього злого завжди й повсюдно.

За матеріалами: Коваленко Л. Т. Українська література: підручник для 5 класу загальноосвіт. навч. закладів. Київ, видавничий дім «Освіта», 2013 р., стор. 16 – 17.

 

* * *

 

Інший варіант:

 

 

 

 

БЕРЕГИНЯ

 

Завантажити текст твору (txt)

 

До Сварога та Берегині постійно приходили люди, щоб подивитися на хатину, піч і жорна, скуштувати того дива, що хлібом зветься й схоже на сонце. І сказали їм Сварог і Берегиня, щоб виходили вони з печер і будували світлі хати, щоб не ходили в диких шкурах, а вчилися ткати полотно та ходити в білому одязі, як личить дітям Білобога. Люди слухали й раділи, але коли надходила ніч, страх виповзав відусіль, бо земля починала трястись і гойдатись. То лютував Чорнобог. Наслав Чорнобог на людей своє чорне військо — стадо ящерів, якому наказав знищити Сварога, Берегиню й сварожичів.
Не могли зупинити чорних ящерів ані мечі сварожичів, ані палаючі смолоскипи самого бога Сварога. І тільки Берегиня в яскраво-білому вбранні з вишитими червоними «стрілами Перуна» та «соколами» змогла це зробити. Вона пішла на ящерів з піднятими догори руками — і грізне військо відступило. Ящери відповзали назад, поки не потопилися в річці Росі й не перетворилися на скелі.
З того часу люди вважають Берегиню богинею краси, великою охоронницею. Вони вирізьблюють її образ на дверях, віконницях, вишивають її постать на рушниках і сорочках, щоб Берегиня завжди захищала їх від усього злого.

Берегиня (український міф)

За матеріалами: Авраменко О. М. Українська література: підруч. для 5 кл. загальноосвітн. навч. закл. Київ. "Грамота", 2013 р., стор. 13.

 

 

Більше легенд, міфів та переказів на нашому сайті:

Українські міфи, легенди та перекази

Українські міфи, легенди та переказиНародні легенди і перекази зафіксували найдавніші відомості про розвиток людства в цілому. Однак немало легенд і переказів виникло в житті кожного окремого народу, відбиваючи його місцеву суспільно-побутову історію. Ці твори мають велике пізнавальне значення, оскільки в них відображено одвічний протест народу проти соціальної несправедливості та зовнішніх загарбників.

Міфи та легендиМіфи складалися в різних народів у сиву давнину, на перших ступенях розвитку людської культури, ще до винаходу письма, до того, як з'явилися науки. Їх можна розглядати як наївні спроби пояснити явища дійсності, що оточувала первісних людей, як спроби витлумачити причини і наслідки цих явищ. Ми відрізняємо міф від літературного оповідання, навіть зовсім фантастичного, бо у міфа не було автора, якоїсь однієї людини, що його б вигадала. Міф — наслідок колективної творчості народу. Міф ми відрізняємо й від дитячої казки, бо він не призначався для дітей, і в його правдивість вірили як ті, хто його переказував, так і ті, хто слухав переказ. Нарешті, міф ми відрізняємо й від власне історичного оповідання. В нашій сучасній мові міфом ми називаємо щось недійсне, неправдоподібне, нереальне, вигадане, таке, чого не було в історичній дійсності.

 

Дивіться також:

Народні притчі

Фольклор, народна мудрість, народні притчіПритча — невелике усне оповідання повчального характеру про якусь життєву пригоду. Вона утверджує перемогу добра, cправедливості. Притчі - це історії, які передаються від серця до серця, відкривають людям почуте, побачене, але найголовніше - душу. Вікова мудрість, що закладена в притчах, перетворює їх на своєрідну книгу життя, яка допомагає нам зрозуміти себе та наше майбутнє.


Останні коментарі до сторінки
«Міфи та легенди України: "Берегиня" (два варіанти)»:
Олекса з Київа , 2018-09-15 03:06:21, #
Анна , 2022-11-09 22:21:16, #
Оновити список коментарів
Всьго відгуків: 2     + Додати коментар
Топ-теми