Публікації за тегом: Ігор Калинець

"Дощ полив, і день такий полив'яний.
Все блищить, і люди як нові.
Лиш дідок старесенький, кропив'яний
блискавки визбирує в траві.
Струшується сад, як парасолька.
Мокрі ниви і порожній шлях...
Ген корів розсипана квасолька
доганяє хмари у полях."
(Ліна Костенко)​

 

 

Ігор Калинець, батько і дідусь, дуже любить маленьких діток і добре знає, як написати для них казочку, щоб була вона цікавою - аж заховлювало дух! Щоб могли хлопчики і дівчатка навчитися вимовляти складні слова, які прийшли до нас із інших мов, а також краще розуміти їх зміст. Та найголовніше, дітки мусять змалечку засвоювати багатство і різнобарв’я своєї рідної мови, найкращої в світі. І в цьому Вам, любі наші дітки, прислужаться чудові казочки Ігоря Калинця, майстерно мовлені, наповнені багатющим змістом і чарівними образами.

 

Зміст першої частини книги Ігоря Калинця "Казки зі Львова":

ДІВЧИНКА І КВІТИ Розповіді квітів Про що розповіли черевички Про що розповіла левина паща Про що розповів духмяний горошок Про що розповіла нагідка Про що розповіла незабудка Про що хотів розповісти мак Розповіді про квіти Лічилка Про те, як нічна фіалка шукала собі ім’я Про те, як ромашка стала ворожкою Про те, як мала золотоквітка тужила за вітриком Чудернацький віршик Про те, як дівчинка намалювала портрет рожевої півонії червоним фломастером Про те, як зірка стала на землі айстрою

--------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------

 

Зміст другої частини книги Ігоря Калинця "Казки зі Львова":   ТАКЕ СОБІ Таке собі у мене на обіді Столик рококо Капчики і ваннух Повітряна кулька Молоток, що став поетом Снігобородьки

 

--------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------

 

Зміст третьої частини книги Ігоря Калинця "Казки зі Львова": ДУРНІ КАЗКИ Як намалювати Виглядька Дзуська та інші Фуркальце та інші Скрипцьо та Інші О-ля-ля та інші Парасольцьо та інші Соляник та інші Фон те та інші

 

--------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------

 

Зміст четвертої частини книги Ігоря Калинця "Казки зі Львова": МАЙЖЕ КАЗКИ Вуличний музика Повернення Діви Марії Червоні Маки Жайворонки з тіста Чарівна ручка Казкар і син Марка з Америки

 

--------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------

 

"В одній країні королівна переплутала ніч з днем, а день із ніччю. Це було велике нещастя для всього королівства. Усі королівські проворні, перепрошую, придворні, навіть самі король і королева мусіли упень, перепрошую, удень спати, а вночі займатися державними стравами, перепрошую, справами. Як у палаці, так і по всій столиці, а як у столиці, так і по всьому королівстві люди увечері вставали, а вранці лягали. Вони майже не бачили сонця, а електрики в королівстві вже не вистачало. Треба було її заощаджувати і жити при свічках у напівтемряві. Діти плакали, бо не хотіли вночі бавитися, а тільки куняли..." (Ігор Калинець)

 

"Ганнуся поверталася додому трамваєм. Була пізня осіння пора, вікна запотіли і на них можна було пальчиком намалювати що завгодно. То й дівчинка не втрималася... Потім подумала - і домалювала людинці великі окуляри - вийшов досить пристойний Хлопчик, Хлопчик-Фіґурка. Виходячи з трамваю, Ганнуся почула: "Дівчинко, подай мені руку, бо сам не зійду: можу загубити окуляри." Ганнуся оглянулася: Хлопчик-Фіґурка (далі будемо його скорочено називати Ха-еФ, але не Ха-Фе, як часто хочеться літеру Ф назвати) стояв поруч - вікно було чисте. Йому справді було важко зійти по східцях. Ганнуся взяла його за руку, і вони опинилися на хіднику..." (Ігор Калинець)

 

До поеми-казки Ігоря Калинця "Веселка" увійшли поезії: "Пісенька", "Дві пісеньки про синє", "Наш стяг", "Пісенька на закінчення";  казки: "Казочка про сльозу", "Казка про сім сестер і Чорного Князенка" та багато цікавих загадок.

"Завітав Чорний Князенко до нашої господи і просить руки Червоної. "Не віддамо,— кажуть Мати,— бо вона Любов, кохає Мак у полі. Іди, іди, Чорний Князю, пріч — хай тебе кохає темна Ніч. Через рік знову приходить: "Дозвольте заручитися з Оранжевою." "А я піду за того, кого сама виберу: я Доля. Хай тобі жоною буде Ніч! Ти моєї долі не каліч. Ще один рік пролетів. "Так віддайте Жовту,"— благає Чорний Князенко. "А я Розлука: нащо побиратися, коли розлучатися? Ізгинь, ізгинь, Чорний Князю, з віч! Хай тобі жоною буде Ніч."" (Ігор Калинець)

"Один Хлопчик прокладав дорогу на столі для свого автомобіля. І треба було трапитися катастрофі: звідкись узялася чашка, вибігла на дорогу — і потрапила під колеса. Звичайно, старші покарали Хлопчика, старші часто бувають несправедливими до дітей. Адже Хлопчик увесь час виспівував сигнали. Адже чашка сама вибігла на дорогу. Адже і не він її розтовк, як подумати, а машина. Хлопчикові стало жаль себе (і трохи чашки), він вибіг на подвір’я, і дві сльози викотилося з очей. Одна капнула на зелений листок — і спалахнула різнобарвними промінцями." (Ігор Калинець)

"Були два хлопчики: Янчик (Маркіянчик) і Арчик (Назарчик). Арчик - меншенький, але головніший у нашій казці. І ось чому. Він мав рукавичку. Та всі мають рукавички! І Янчик має. Але не всі гублять. Арчик загубив. От що з того вийшло. Тобто не вийшло, а увійшло. В рукавичку. Спочатку трапилося так, як у казці про рукавичку. Сорока Рока, що вела передачу на пташиному радіо, оголосила: "Увага! Увага! Говорить пташине радіо. У саду, під яблунею, лежить ще тепла рукавичка. Хто хоче погрітися, хай поспішає! У рукавичці мешкає ніхто. Повторюю, в рукавичці мешкає ніхто."..." (Ігор Калинець)

 

--------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------

 

ДАНКА І КРАК
Повість про кілька незабутніх травневих днів

Зміст:
1. Сто тисяч слів
2. Данчине ім’я
3. Вишиваний Юрій
4. Князь Лев
5. Телефонна розмова
6. Про рід круків
7. Суд над Данкою
8. Мова птахів
9. Знову про рід круків
10. Свято Матері
11. Ще один сон Данки
12. Купер’ян зі Львова
13. Купер’ян готується до помсти
14. Помста Купер’яна
15. І знову сон
17. Знову телефонна розмова
18. Роздуми
19. “Історичні проходи по Львову”
20. Прощання

 

--------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------

 

 

"Маленький Хлопчик дуже хотів ходити з Вертепом. Особливо цього року, бо минулого він іще зі своїми приятелями колядував - колядка була звичайна, всім відома, "Бог ся рождає": мелодія простенька, ніби для дітей, але зі словами не все так просто. Напевно колядка була дуже давньою, бо й слова деякі смішні, старовинні - і діти ще й часто перекручували від нерозуміння. Замість "а віл стоїть трясеться" співали "а він..." Хто він? Бо ж далі йшло "осел смутно пасеться". Найдивнішими у колядці були слова, ніби вкорочені: замість "Його" було То" - "хто ж Го може знати". А в молитовничку оце "Го" було навіть з великої літери. Бабуся пояснила, що коли йдеться про Бога, то і слова, які заміняють цю назву (займенники, казала на них Бабуся), треба писати з великої літери. Те саме "Му" - "йому": "Ісус Му ім’я". Також неправильно співали "Пастирії клячуть, проти Бога бачать". А треба було: "Пастирії клячуть, в плоті Бога бачуть". В плоті - це не на плоті, що огорожа на селі, а в "тілі", тобто видимого Його бачать. Маленький Хлопчик співав правильно, бо йому пояснив старший сусідський хлопець, який уже ходив із Вертепом..." (Ігор Калинець)

 

До збірки Ігоря Калинця "Дурні казки" увійшли його твори: "Як намалювати Виглядька", "Дзуська та інші", "Фуркальце та інші", "Скрипцьо та інші", "Оля-ля-ля та інші", "Парасольцьо та інші", "Соляник та інші", "Соляник та інші", "Фон те та інші". Ці казки також входять до книжки Ігоря Калинця "Казки зі Львова", виданої у львівському видавництві у 1999 році. 

Сім веселих віршиків про Кицю та шість поезій про Котика - у чудовій ілюстрованій збірочці Ігоря Калинця "Небилиці про Котика і Кицю". Читайте та завантажуйте книжечку з віршиками і картинками про котиків.

Новорічні віршики для дітей від Ігоря Калинця: "Ангел зі свічками", "Новорічна листівка", "Новорічна з ведмедиком", "Вояк на коні", "Лев і ягня", "Звірята на конику", "Сімейка", "Метелики", "До дня народження".

Кольорові та географічні загадки від Ігоря Калинця з "Книжечки для Дзвінки" (зі збірки "Веселка").

Поезії для дітей Ігоря Калинця з циклу "Пісні калинової сопілки": "Ярило", "Рось", "Калина", "Либідь", "Галич", "Хрещатик", "Королівна", "Золота орда", "Бояри", "Подолянка", "Китайка", "Гетьманівна", "Змій", "Мамай", "Кармалюк", "Сопілка".

До циклу віршів для дітей Ігоря Калинця "Дивосвіт" увійшли 17 поезій: "Стежечка", "Вітер", "Хмара", "Блискавка", "Грім", "Дощик", "Веселка", "Криничка", "Камінь", "Туман", "Роса", "Павутинка", "Дим", "Ліс", "Місяць", "Сонце", "Зірка".